справа №220/1343/23
провадження №1-кп/176/93/25
Іменем України
23 січня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2023 року за №12022052620000234,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 , -
19 грудня 2024 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №3706/0/15-24, яким змінила з 06 січня 2025 року територіальну підсудність судових справ Великоновосілківського районного суду Донецької області шляхом її передачі до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
16 січня 2025 року з Великоновосілківського районного суду Донецької області до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2023 року за №12022052620000234.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2025 року суддею для розгляду даного обвинувального акту і доданих матеріалів визначено суддю ОСОБА_1 .
З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суду обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 04.12.2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 01.02.2025 року.
В судовому підготовчому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України щодо впливу на свідків, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення або ухилитись від суду. Зокрема зазначив, про обґрунтованість підозри, що тяжкість покарання може стимулювати обвинуваченого до втечі, обвинувачений має негативну характеристику, а його матеріальний стан дає йому можливість переховуватись від суду. Також вказав про неможливість запобігання ризику незаконно впливати на свідків , потерпілих, експертів шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з даними особами. Також вказав, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст..ст.407-409 КК України. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Також вважає, що оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини, то в даному випадку відсутні підстави для визначення розміру застави.
20.01.2025 року до суду від військової частини НОМЕР_1 за підписом командира даної військової частини надійшло клопотання про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на особисту поруку командування даної військової частини, з викладом фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення з результатами проведеного службового розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_3 не мав наміру вбивати потерпілого, а другий постріл було здійснено випадково, з необережності, і стався внаслідок самооборони ОСОБА_9 від агресивних дій солдата ОСОБА_10 , під час намагання солдата ОСОБА_10 забрати у солдата ОСОБА_3 зброю, яку останній взяв захищаючись. Також в клопотанні вказано, що обвинувачений ОСОБА_9 є військовим медиком з високим рівнем професійної компетентності, має позитивну характеристику, його професійні навички мають вирішальне значення для підрозділу в умовах мобілізації та браку медичних кадрів в будучи під вартою не принесе користі Державі. Просив обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистої поруки командування військової частини НОМЕР_1 . В судове засідання 23.01.2025 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 було направлено письмове доповнення до даного клопотання, в якому останній просив обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистої поруки посадових осіб військової частини НОМЕР_1 : старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_11 , військової частини НОМЕР_1 , який є безпосереднім командиром в підпорядкуванні якого ОСОБА_3 буде проходити військову службу та сержанта ОСОБА_12 , санітарного інструктора в/ч НОМЕР_1 .
Опитані в судовому засіданні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позитивно характеризували обвинуваченого як свого підлеглого та побратима і підтримали можливість та бажання передачі їм на поруки обвинуваченого ОСОБА_3 , про обов'язки поручителів попереджені.
В судовому підготовчому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу відносно свого підзахисного саме у вигляді тримання під вартою, як надмірно суворий, оскільки ризики, на які вказує прокурор є не підтвердженими. Направив до суду клопотання, в якому вважав можливим залишити клопотання прокурора без розгляду, оскільки воно не відповідає вимогам п.1 ч.3 ст.199 та п.п.3,5,6 ст. 184 КПК України щодо не викладання обставин які свідчили б про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та не виклав обставин щодо обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення та посилань на матеріали, що підтверджують ці обставини. Також подав заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу, в якому просив відмовити прокурору у задоволенні його клопотання, оскільки докази по даному кримінальному провадженню досліджені попереднім складом суду, в тому числі і допитані свідки. Його підзахисний перебуває під вартою тривалий час майже 1 рік та 6 місяців, ризик його втечі зменшується зі збігом часу, під час затримання ОСОБА_3 опору не чинив, знаходився на місці події, не вчиняв дій, спрямованих на втечу, переховування, знищення або спотворення доказів, не впливав незаконно на інших учасників справи, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, не вчиняв інших кримінальних правопорушень, має стійкі соціальні зв'язки, а саме дружину та двох дітей, характеризується позитивно. Клопотання прокурора вважає формальним та необґрунтованим, а ризики не наведені належними та достатніми доказами. Також направив письмове клопотання, в якому підтримав клопотання військової частини НОМЕР_1 та просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Потерпіла та її представник в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали, щодо клопотання військової частини та захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки заперечували, оскільки особи, які виступили поручителями не заслуговують на довіру, так як ОСОБА_11 як безпосередній командир обвинуваченого не забезпечив належну дисципліну у підрозділі, що призвело до смерті потерпілого.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченого під вартою виходячи з такого.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст.199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У ч. 1 ст. 177 КПК України закріплено, що з метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшло підтвердження під час розгляду на стадії досудового розслідування слідчим суддею клопотань про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суду Донецької області застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.10.2023 року. Крім того, ухвалами суду від 06.10.2023, 24.11.2023, 02.03.2024, 13.05.2024, 04.07.2024, 27.08.2024, 17.10.2024, 04.12.2024 року строк запобіжного заходу обвинуваченому було продовжено до 01.02.2025 з визначенням застави у розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України , які існували на час обрання обвинуваченому вищевказаного запобіжного заходу, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілу, а також вчинити може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби.
Зокрема, як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, із застосуванням насильства, докази по якому ще не досліджені, потерпіла та свідки по справі даним складом суду не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Так, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, із середньо-спеціальною освітою, одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, останнє фактичне місце проживання та місце реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця на посаді санітара 1-го медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Однак, вказані обставини не є такими, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, застосованого до останнього на даному етапі.
При вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який раніше не судимий, судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст.176-178,183,193-194,196 України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні або потерпілу, та які ще не допитані в судовому засіданні даним складом суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.
При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст.23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_3 , не можуть їм запобігти.
В рамках кримінального провадження триває вирішення питання щодо призначення судового розгляду, запобігти наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду неможливо, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.
Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. З цих же підстав судом не приймаються доводи захисника, викладені в клопотанні про залишення без розгляду клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язав визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачем обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визнали розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тому питання про визначення застави у даному провадженні відноситься судом на власний розсуд.
Враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, а також те, що він обвинувачується у злочині, спричинив загибель людини, але тривалий час перебуває під вартою, за вказаний час порушення умов застосування запобіжного заходу не допускав, відповідно до вимог ст. 182 КПК Україні суд з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, який є військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, раніше не судимий, а також беручи до уваги ризики а передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави в сумі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з розрахунку: 3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) *50 = 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, поклавши на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Строк дії вказаних обов'язків не може перевищувати строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу.
Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на йоге сімейний та майновий стан.
Враховуючи встановлення застави судом клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, у задоволенні клопотання в іншій частині слід відмовити.
Щодо клопотань захисника та командира в/ч НОМЕР_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого, слід зазначити наступне, що під час допиту ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд не вбачає їх такими, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки «особиста порука» полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу. Наявність поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру, однак в матеріалах провадження відсутнє підтвердження цього факту, а тому, на даному етапі особиста порука, не є достатньою для гарантування належної поведінки обвинуваченого. Тому клопотання про обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції "Про прав людини і основоположних свобод", принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб із визначеною вище заставою.
Керуючись ст.ст.199,176-178,180,183,193-194,196,199 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.
У задоволенні клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу особистої поруки посадових осіб військової частини НОМЕР_1 : старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_11 та сержанта ОСОБА_12 - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про залишення без розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу та про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді особистої поруки - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, тобто до 21.03.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: отримувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26239738, рахунок № UA158201720355229002000017442, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді застави покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні клопотання прокурора у іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому, захиснику направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_13