23 січня 2025 року
м. Київ
справа №320/36036/23
адміністративне провадження №К/990/1226/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулося з позовом до Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення для ПрAT «АК «Київводоканал» економічно обґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання у розмірі 19,6109 грн. (без ПДВ) (для споживачів, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення) і 8,3379 грн. (без ПДВ) (для споживачів, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення) та централізоване водовідведення у розмірі 16,514 грн. (без ПДВ) (для споживачів, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення) і 6,0654 грн (без ПДВ) (для споживачів, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення), які розраховані у відповідності до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10 березня 2016 року № 302, та які подані ПрAT «АК «Київводоканал» до НКРЕКП для їх встановлення на 2023 рік;
- стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за рахунок її бюджетних асигнувань завдані ПрАТ «АК «Київводоканал» за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року, у зв'язку з невстановленням НКРЕКП на 2023 рік економічно обґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, збитки у розмірі 770267641,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення для Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» економічно обґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання у розмірі 19,6109 грн. (без ПДВ) (для споживачів, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення) і 8,3379 грн. (без ПДВ) (для споживачів, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення) та централізоване водовідведення у розмірі 16,514 грн. (без ПДВ) (для споживачів, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення) і 6,0654 грн (без ПДВ) (для споживачів, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення), які розраховані у відповідності до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2016 року № 302, та які подані Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для їх встановлення на 2023 рік;
- стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за рахунок її бюджетних асигнувань завдані Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року, у зв'язку з невстановленням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на 2023 рік економічно обґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, збитки у розмірі 301097260,00 грн. (триста один мільйон дев'яносто сім тисяч двісті шістдесят грн. 00 коп.);
- стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 29524 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
09 січня 2025 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», в якій скаржник просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року в частині відмови в стягненні з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» збитків у розмірі 469 170 381,00 грн, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 320/36036/23 повністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2025 року визначено колегію суддів у складі: Стародуба О.П. (головуючого судді), суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року задоволено заяви суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. про самовідвід. Відведено суддів Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. від розгляду справи № 320/36036/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Передано матеріали до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2025 року визначено колегію суддів у складі: Загороднюк А.Г., (головуючого судді), суддів: Білак М.В., Желєзний І.В.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у /постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не враховано правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 9901/345/20, постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 320/5970/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 923/1435/20, від 05 жовтня 2023 року у справі № 910/4131/22.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає який саме висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові та застосований судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно, не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", абзацу 8 пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», частини другої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в контексті положень Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2016 року № 302 та Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24 березня 2016 року № 364.
Разом з тим, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник не зазначає у чому саме полягає помилка суду при застосуванні норм права, яку саме норму права судом застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду та як відповідна норма, на думку скаржника, повинна застосовуватися. Скаржник також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема, пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Однак, таких умов у їх взаємозв'язку у касаційній скарзі позивачем не наведено.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, позивач у касаційній скарзі, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних доказів у справі, які було надано на підтвердження понесених позивачем збитків.
У той же час, зазначена підстава регламентує її прийнятність у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою та (або) третьою статті 353 цього Кодексу. При цьому, скаржник має враховувати, що конструкція вищенаведених норм КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, є такою, що посилання на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень щодо недослідження зібраних у справі доказів, можливе виключно в сукупності з посиланням на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Разом з тим, подана позивачем касаційна скарга, не містить конкретизації жодного з пунктів частини другої чи/або третьої статті 353 КАС України, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та неприйнятність доводів викладених у поданій ним касаційній скарзі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
І.В. Желєзний ,
Судді Верховного Суду