23 січня 2025 року
м. Київ
справа №120/3818/24
адміністративне провадження № К/990/1659/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 120/3818/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, позов задоволено
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.03.2024 №025350010241.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 15.09.2001 по 13.11.2001, з 01.02.2003 по 25.02.2003, з 01.11.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.04.2006, з 01.01.2009 по 31.01.2009 та до пільгового стажу періоди роботи з 22.10.1991 по 01.08.2001 та з 31.07.2006 по 03.10.2011.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.03.2024.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 15.03.2024 №025350010241 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у призначенні пенсії. При цьому, до страхового стажу не враховано період роботи особи з 15.09.2001 по 13.11.2001, з 01.02.2003 по 25.02.2003, з 01.11.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.04.2006, з 01.01.2009 по 31.01.2009. До пільгового стажу роботи не враховано періоди роботи згідно довідки №19/02 від 19.02.2024.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в трудовій книжці НОМЕР_1 містяться записи про період роботи ОСОБА_1 електрозварювальником на Ободівському цукровому заводі з 15.09.2001 по 13.11.2001 та у ТОВ «Олександра і Софія Фуд» з 03.09.2002 по 25.02.2003. Також у трудовій книжці містяться записи про роботу позивача у Новоободівському цегельному заводі філії ТОВ "Люксбуд-1" знімачем укладальником 3-го розряду у період з 01.08.2004 по 17.04.2006 та у колективному монтажно-налагоджувальному управлінні «Спецсільгоспмонтаж» з 31.07.2006 по 03.10.2011.
Записи в трудовій книжці про роботу позивача в періоди з 15.09.2001 по 13.11.2001, з 01.02.2003 по 25.02.2003, з 01.11.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.04.2006, з 01.01.2009 по 31.01.2009 відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять дату прийому, дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач, підставу звільнення та вказані записи засвідчені печаткою підприємства.
У довідці колективного монтажно-налагоджувального управління «Спецсільгоспмонтаж» №19/02 від 19.02.2024 зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в Колективному монтажно-налагоджуваному управлінні «Спецсльгоспмонтаж» у період з 22.10.1991 (наказ № 75к від 22.10.1991) по 01.08.2001 (наказ № 34 від 01.08.2001) виконував роботи по зварюванню конструкцій, вузлів та агрегатів за посадою електрозварювальник. З 31.07.2006 (наказ № 4к від 31.07.2006) по 03.10.2011 (наказ № 5 від 03.10.2011) виконував роботи по зварюванню конструкцій, вузлів, та агрегатів за посадою електрозварювальник.
Вказана довідка містить всю інформацію, що визначена пунктом 20 Порядку № 637. У довідці вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, посада позивача, характер виконуваної ним роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків та їх номери, до яких включається період роботи позивача, а також посилання на первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка видана уповноваженою особою, містить підписи голови правління, начальника відділу кадрів та бухгалтера, та завірена печаткою управління.
Факт роботи позивача у спірні періоди підтверджений належними записами трудової книжки.
Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) задовольняючи позов, виходив з того, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.09.2001 по 13.11.2001, з 01.02.2003 по 25.02.2003, з 01.11.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.04.2006, з 01.01.2009 по 31.01.2009 у повному обсязі є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаних періодів до стажу роботи.
Також судами попередніх інстанцій зазначено, що невідповідність довідки про пільговий характер роботи від №19/02 від 19.02.2024 вимогам додатку № 5 Порядку № 637, в частині зазначення статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не може бути правомірною підставою для незарахування позивачеві до пільгового стажу роботи, періоду підтвердженого відомостями трудової книжки.
Крім того, зазначено, що відсутність даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць за період з 22.08.1992 по 03.10.2011 не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу відповідного періоду роботи позивача.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 120/3818/24, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 360/3611/20, та висновків Верховного Суду викладених у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись ст. 12, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 120/3818/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко