Справа № 620/11991/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
22 січня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
за участю секретаря Барміної Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чернігівське лісове господарство" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року,
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Чернігівське лісове господарство" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанову № 074323 від 15.05.2024 року, якою до філії «Чернігівське лісове господарство» ДП «Ліси України» застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову№ 074323 від 15.05.2024, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою до філії «Чернігівське лісове господарство» ДП «Ліси України» застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати спірне рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта мотивовані тим, що у оскаржуваних правовідносинах він діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, позаяк у встановленому порядку було виявлено та зафіксовано правопорушення, яке стало підставою для прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а спірне рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" здійснює спою діяльність відповідно до мети і предмету своєї діяльності, в тому числі через утворені в установленому порядку філії. Філії мають самостійний баланс та здійснюють свою діяльність у межах адміністративно- територіальних одиниць, де розташовані їх структурні підрозділи, та земельні ділянки держлісфонду, надані у постійне користування ДП «Ліси України».
Філія «Чернігівське лісове господарство» знаходиться та здійснює свою господарську діяльність в інтересах та від імені ДП «Ліси України» на підпорядкованій території в межах Чернігівської області. Контора філії знаходиться за адресою: 14013, м. Чернігів, вул. О. Молодчого, 18.
Відповідно до п. 3.1 Положення про філію «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія діє від імені ДП «Ліси України» та в його інтересах.
19.04.2024 на 9 км автодороги Р-56, в Чернігівському районі Чернігівської області поблизу с. Киїнка інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) було зупинено спеціалізований вантажний сортиментовоз КРАЗ 6233М6 (обладнаний краном маніпулятором) д.н.з НОМЕР_1 з причепом МАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ДП «Ліси України», перебувають на балансі Філії «Чернігівське лісове господарство» та використовуються нею для виконання лісогосподарських робіт (вивезення лісопродукції з місць заготівлі) і забезпечення експлуатації підприємства (в тому числі переміщення лісопродукції з місць заготівлі до інших структурних підрозділів для подальшої обробки, переробки, або реалізації).
Керував зупиненим автомобілем штатний водій на вивезенні лісу філії «Чернігівське лісове господарство» ОСОБА_1 , котрий надав інспекторам всі необхідні та достатні для перевезення вантажу документи, зокрема було надано посвідчення водія, свідоцтва про державну реєстрацію на автомобіль та причіп, страхові поліси ОСЦПВ та товарно-транспортна накладна.
За результатами перевірки інспектором Укртрансбезпеки було складено Акт № 056484 від 19.04.2024, в якому зазначено, що на момент перевезення вантажу у водія відсутні документи, визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, визначений п. 3.3 Інструкції затвердженої Наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010 та п. 6.1 Положення затвердженого Наказом МТЗУ № 340 від 07.06.2010. Також зазначено про порушення, відповідальність за яке передбачено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності на момент перевезення документів визначених ст. 48 даного Закону.
Згодом на адресу Філії «Чернігівське лісове господарство» надійшло повідомлення про виклик на розгляд адміністративної справи на 15.05.2024.
Представник філії «Чернігівське лісове господарство» не зміг прибути у вказаний день до відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області (відділ Укртрансбезпеки), розгляд справи відбувся без участі представників позивача.
Постанову № 074323 від 15.05.2024 філією отримано 20.05.2024.
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що дія Положення № 340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту вказаної норми Закону №2344-III перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені чинним законодавством України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Поряд з цим, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 № 811/18106 (Положення № 340).
Пунктом 1.1 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Так, відповідно пункту 1.4 Положення № 340 його дія не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
Матеріалами справи підтверджується, що ДП «Ліси України» є спеціалізованим лісогосподарським підприємством та в даному випадку здійснювало перевезення власної лісопродукції між своїми структурними підрозділами спеціальним лісовозним транспортним засобом, який використовується для виконання робіт у галузі лісового господарства, зокрема у технологічному процесі лісозаготівель та вивезення лісопродукції з місць заготівлі для забезпечення експлуатації підприємства, в тому числі і створення умов для подальшого виконання зобов'язань перед споживачами щодо відвантаження лісопродукції.
Керування транспортним засобом, а саме спеціалізованим обладнаним краном-маніпулятором сортиментовозом (спеціальний лісовозний транспорт) здійснював штатний водій, час роботи якого чітко регламентований, що також підтверджується документами.
Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що відповідач протиправно вніс недостовірні дані щодо порушення до акту перевірки № 056484 від 19.04.2024, а відтак протиправно прийняв постанову № 074323 від 15.05.2024 про накладення на Філію «Чернігівське лісове господарство» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
В контексті викладеного, судом першої інстанції вірно вказано, що постанову № 074323 від 15.05.2024 року, якою до філії «Чернігівське лісове господарство» ДП «Ліси України» застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн, належить скасувати як незаконну.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
В частині тверджень апелянта, що в спірному випадку автомобіль є вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, а тому має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, суд апеляційної інстанції вказує на неспроможність таких доводів, позаяк останнім жодним чином не обґрунтовано, як вони співвідносяться з положеннями пункту 1.4 Положення № 340.
Крім того, апелянтом не спростовано те, що перевезення виконувалося технікою, призначеною для робіт у галузі лісового господарства для цілей експлуатації Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Чернігівське лісове господарство".
Відтак, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чернігівське лісове господарство" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко