23 січня 2025 року Справа № 320/43556/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В. та суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Разом з апеляційною скаргою від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.
Перевіривши доводи заявника та дослідивши відповідні матеріали цієї справи, колегія суддів вважає, що в цьому випадку відсутні достатні правові підстави для задоволення його клопотання, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 11.09.2024, отримано апелянтом 12.09.2024, втім апеляційна скарга подана 13.01.2025, тобто з пропуском тридцятиденного строку.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що апелянтом вже подавалася апеляційна скарга на вказане рішення суду в межах строків на апеляційне оскарження. Втім, вона була йому повернута з огляду на неусунення ним її недоліків протягом строку, встановленого судом. Апелянт повторно звернувся до суду апеляційної інстанції, однак більш ніж через два місяці з дня повернення "первинної" скарги й при цьому не усунув недоліки, які стали підставою для її повернення.
Крім того, апелянт не повідомляє поважні причини зволікання з подачею повторної апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
За цих умов, апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Як убачається з ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, первинну апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було повернуто скаржнику у зв'язку з неусуненням недоліків.
Разом з тим, звертаючись з цією апеляційною скаргою повторно, апелянт не надає доказів сплати судового збору, що свідчить про те, що станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою, недоліки, які були підставою для її повернення, не усунуті.
Разом з тим, дослідивши доводи апелянта, зазначені в його клопотанні суд відзначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
При цьому, посилання пенсійного органу на повітряні тривоги, відключення електрозабезпечення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про можливість апелянта звернутись до суду в упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги.
Посилання апелянта на обставини, пов'язані з ускладненням внутрішнього документообігу, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане не звільняє державний орган від обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно, зокрема строку подання апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що вказані доводи не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами у справі. Водночас, наявність поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції входить до предмета доказування та повинно бути підтверджено належними і допустимими, в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, яких у цьому випадку суду не надано.При цьому, апелянт не посилається на будь-які обставини, які свідчили б про те, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції входить до предмета доказування та повинно бути підтверджено належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, яких у даному випадку суду не надано.
Втім, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Зазначені процесуальні строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно, зокрема строку подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для відстрочення апелянту сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі.
Керуючись ст.ст. 133, 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев