Справа № 378/681/24 Суддя (судді) першої інстанції: Моргун Г.Л.
22 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 23 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00021471 від 15.08.2024 та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у власності позивача перебуває трьохвісний тягач та трьохвісний напівпричіп-контейнеровоз, який перевозить вантажі у складі транспортного составу: тягача MAN TGS 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є трьохвісним тягачем, та напівпричіпа BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є спеціалізованим трьохвісним напівпричепом контейнеровозом. В оскаржуваній постанові відповідач не врахував факт приєднання до тягача MAN TGS 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причепу-контейнеровоза BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 15.08.2024 серії АА № 00021471 зазначено: тягача MAN TGS 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, такий транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, оскаржувана постанова не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23 грудня 2024 р. поновлено строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального права, тому, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2025.
17.01.2025, під № 1067 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач у судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.
За матеріалами справи, 15.08.2024 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельовим Микитою Вячеславовичем, була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (за місцезнаходженням юридичної особи) на території України серії АА №00021471, зі змісту якої вбачається, що 31.07.2024 о 22:05 на автодорозі М-05, км 36+303, Київська область на автоматичному зважувальному комплексі WIM 5,5 ( прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується: сертифікатом перевірки типу № UA.TR.001 76-20Rev. 0 чинний до 16.06.2030; свідоцтвом про повірку підсистеми вагового контролю № 35-02/1812….1815 чинний до 11.12.2024; свідоцтвом про повірку підсистеми габаритного контролю № 21/000198,199,201,306 чинне до 12.09.2024, зафіксовано проїзд транспортного засобу марки MAN TGS 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,538 % (2,615 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн на підставі частини другої статті 132-1 КУпАП.
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що:
- будь-яких доказів (зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження використання контейнеровоза за призначенням, тобто здійснення ним вантажних перевезень саме у контейнері, матеріали справи не містять. При цьому, додана до позовної заяви копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не свідчить про те, що саме трьохвісний напівпричіп контейнеровоз BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувався для перевезення вантажу 31.07.2024 о 22:05 за адресою М-05, км 36+303, Київська область. Відсутні такі відомості й на фотознімках фіксації правопорушення (а.с. 74-77);
- на переконання суду, посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови правильно визначив тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, що відповідає вимогам чинного законодавства;
- доказів здійснення контейнерних перевезень трьохвісним напівпричепом контейнеровозом BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги позивача:
- пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів;
- у власності позивача перебуває трьохвісний тягач та трьохвісний напівпричіп-контейнеровоз, який перевозить вантажі у складі транспортного составу: тягача «MAN TGS 26.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є трьохвісним тягачем, та напівпричіпу BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який є спеціалізованим трьохвісним напівпричепом контейнеровозом. Саме на даному транспортному засобу у зв'язці здійснювалося перевезення вантажу;
- з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, причеп BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_3 є спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз, а тому, вбачається безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду трьох вісного транспортного засобу MAN TGS 26.400 з трьохвісним напівпричепом-контейнеровозом;
- доказів перевезення вантажу в час та місці, вказаних в оскаржуваній постанові, у складі транспортного составу: тягача «MAN TGS 26.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з іншим напівпричепом, відповідач в оскаржуваній постанові не навів;
- загальна допустима вага перевезення для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних;
- доказів того, що у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу, відповідач не надав;
- нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно було визначатись, як для контейнеровозу, оскільки матеріалами справи, а саме свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом -контейнеровозом;
- враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КпАП України, що було безпідставно залишено поза увагою суду першої інстанції, приходжу до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення;
- апелянт наголошує на тому, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 3 Правил № 30, передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Тож, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку № 1174, встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктом 8 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
В даному випадку вчинене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом WIM 5.5. (а.с. 10)
Колегія суддів враховує, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічного засобу, яким проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на зафіксовану у постанові дійсність свідоцтва про повірку технічного засобу.
Водночас, у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепу до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тон замість 42-44 тон.
Факт проїзду транспортного засобу марки МАN TGS 26.400, номерний знак НОМЕР_1 , 15.08.2024 позивачем не заперечується.
Так, технічним засобом зафіксовано перевищення вагових обмежень, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на на 6,538% (2.615 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
При цьому, у спірній постанові не зазначено про те, що транспортний засіб МАN TGS 26.400, номерний знак НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним - сідловим тягачем, який рухався з спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом - BENALU C34, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 11)
Наявність вантажу на вказаному причепі відповідачем не заперечується.
У оскаржуваній постанові відсутні дані щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровозу, приєднаного до сідлового тягача МАN.
У Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (далі - Інструкція №512), встановлено вимоги щодо зазначення марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).
Крім того абзацом 5 пункту 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» (далі - Порядок №1174) передбачено, що метадані повинні містити дані про фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака.
Ураховуючи те, що пунктом 22.5 ПДР, встановлено різне значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП.
На переконання колегії суддів, в даному випадку, відповідачем безпідставно при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано факту проїзду транспортного засобу МАN з спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом.
Також, колегія суддів зазначає, що спірна постанова містить інформацію про кількість вісей у транспортного засобу, а саме 6 (тобто використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), що свідчить про наявність підстав для застосування до транспортного засобу позивача обмежень максимальним навантаженням на рівні 44 тон.
Водночас, при здійсненні відповідачем розрахунку перевищення вагових параметрів, не було враховано обставину щодо типу напівпричепу, який використовувався при перевезенні вантажу, зокрема, напівпричіпу-контейнеровозу та кількість вісей зафіксованого транспортного засобу.
Доказів наявності у власності позивача, або використання ним у зв'язці з автомобілем МАN TGS 26.400 іншого напівпричепу відповідачем до суду не подано.
Зазначення судом першої інстанції про те, що доказів здійснення контейнерних перевезень трьохвісним напівпричепом контейнеровозом BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем не надано, на переконання колегії суддів, є помилковим, адже позивачем надано всі реєстраційні документи на транспортні засоби, при цьому, доведення обставин, за яких саме позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, покладається саме на відповідача.
У постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, Верховний Суд зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному випадку результати зважування вираховувалися виходячи з того, що клас транспортного засобу - вантажний автомобіль і допустима загальна вага перевезення - 40 000 кг.
Проте, відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт перевищення позивачем нормативів, встановлених підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху у розрізі належної класифікації комбінованого транспортного засобу, рух якого зафіксовано, оскільки не враховано тип спеціалізованого напівпричепу-контейнеровозу.
Стосовно доводів відповідача про те, що перевезення вантажу здійснювалось напівпричепом, який не є контейнеровозом та не використовувався в момент фіксації правопорушення для перевезення контейнерів, а отже загальна маса ТЗ не повинна була перевищувати 40 тон, колегія суддів зазначає про те, що з наявного в матеріалах справі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що спеціалізований транспортний засіб MAN є спеціалізованим вантажним - сідловим тягачем, а BENALU C34 - є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом.
Важливим є те, що доказів того, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу, відповідач не надав, водночас, суд не має повноважень надавати оцінку технічним аспектам та класифікувати модель/клас транспортного засобу, що є компетенцію органів сертифікації та МВС України.
Наявні в матеріалах фотознімки із фотофіксацією транспортного засобу не є належними доказами того, що напівпричеп не є контейнеровозом. Таким чином, нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно було визначатись як для контейнеровозу, оскільки матеріалами справи, а саме свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом -контейнеровозом.
Отже, вказаний транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та відповідно до п. 22.5 ПДР України, є автомобілем (тягачем) з спеціалізованим напівпричепом (контейнеровоз), з дозволеною максимальною вагою перевезення 42-44 т.
Відповідачем не було доведено правильності розрахунку загальної маси транспортного засобу, замість загальної маси автопоїзду.
Слід звернути увагу на те, що Міжнародна організація зі стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) - міжнародна організація, метою діяльності якої є ратифікація стандартів, розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн. Відповідно до Статуту, ISO визначає завданням своєї діяльності як сприяння розвитку стандартизації і суміжних видів діяльності у світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвиток співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній і економічній галузях.
ISO-Контейнер - стандартизована багатооборотна тара, призначена для перевезення вантажів автомобільним, залізничним, морським та повітряним транспортом та пристосована для механізованого навантаження з одного транспортного засобу на інший. Може бути виконаний із різних матеріалів та мати різноманітні форми. На транспорті найбільшого застосування отримали звані універсальні контейнери.
ISO 668 «Контейнери вантажні серії 1. Класифікація, розміри та номінальні характеристики» - стандарт ISO, який описує та класифікує серію 1 ISO-контейнерів за їх зовнішніми розмірами. Він також визначає їх вантажонесучі потужності і, за потребою, мінімальні внутрішні і дверні розміри, а також типи вантажних контейнерів: 1) контейнери загального призначення; 2) контейнери спеціального призначення: вентильовані, відкриті зверху або збоку, контейнери-платформи; 3) контейнери для спеціальних вантажів: ізотермічні, термоізольовані, рефрижераторні (з холодоагентом, що поповнюється, або з машинним охолодженням), опалювальний контейнер, контейнери-цистерни, контейнери для сипучих вантажів, автомобілів, худоби тощо.
За даних обставин та спірних у цій справі правовідносин, наявність або відсутність договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні, не є предметом спору по вказаній справі та не впливає на перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5. Правил дорожнього руху України, як і наявність/чи відсутність маркування контейнера за встановленими правилами.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол/рішення про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Судом першої інстанції, у свою чергу, не було надано належної оцінки доводам сторони позивача та наданим до справи матеріалам, за якими вбачається за можливе встановити всі необхідні елементи для висновку про кількість осей транспортного засобу, перевезення контейнеру тощо.
З огляду на викладене, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КпАП України, що було безпідставно залишено поза увагою суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, у зв'язку з неповним зґясуванням всіх обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України (подання позовної заяви, апеляційної скарги на ухвалу, апеляційної скарги на рішення).
Керуючись ст. ст. 139, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 23 грудня 2024 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі серії АА № 00021471 від 15.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 3938,28 грн (три тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень 28 коп).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 22.01.2025.