Справа № 362/6310/24 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В.Попович
23 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Поспєлова Олексія Михайловича про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ №0000927581 від 06.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував його доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та безпідставно визнав дії позивача намаганням штучно продовжити строк звернення до суду. Щодо виконання оскаржуваної постанови шляхом сплати штрафу, останній зазначає, що був змушений оплатити штраф, але не з метою виконання постанови, а через відсутність іншої можливості забрати власне авто, яке затримано та доставлене на штрафмайданчик, за кожен день перебування авто на якому, позивачу нараховувалася б оплата послуг майданчика у розмірі 150,00 грн.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.01.2025 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.08.2024 серії 2КІ№0000927581 виконано позивачем в той же день шляхом сплати штрафу за цією постановою, а тому ОСОБА_1 був обізнаний про факт винесення постанови. Стверджує, що під час оплати штрафу за постановою, вартості транспортування та зберігання транспортного засобу, позивач використовував платформу (застосунок) «Київ Цифровий». В даному застосунку позивачу доступний файл «доказова база», в якому наявна вся необхідна інформація для своєчасного подання до суду позовної заяви: серія та номер постанови; дата її винесення; матеріали фотофіксації; ПІБ інспектора, яким вона винесена, правова кваліфікація та сума штрафу. Представник зазначає, що не відсутність у позивача примірника постанови унеможливила звернення до суду, а виключно його пасивна поведінка.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2024 визнано неповажними наведені у позовній заяві причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Надано позивачу строк у п'ять днів із дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.
На виконання вимог ухвали позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій останній зазначив, що постанову про накладення адміністративного стягнення позивач отримав поштою лише 10.09.2024, а тому строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, у зв'язку із цим має право на поновлення процесуального строку.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що штраф відповідно до оскаржуваної постанови сплачено в день її винесення, тобто 06 серпня 2024 року, а тому ця постанова набрала законної сили в день її винесення. Відтак, строк звернення до адміністративного суду із позовом про її оскарження становить до 16 серпня 2024 року, однак, позивач звернувся до суду 16 вересня 2024 року, тобто з істотним порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з п.5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, Кодексу адміністративного судочинства України встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За правилами статті 287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями статті 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, приписи статті 289 КпАП України, як і статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують початок перебігу строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом її отримання. Відтак, строк на оскарження такої постанови спливає через десять днів з дня її отримання особою, яка притягнута до відповідальності.
Положення статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативну норму в частині подання позовної заяви щодо оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) та не передбачають виключень щодо тривалості строку звернення та моменту, з якого він обчислюється, у випадку оскарження позивачем такої постанови у порядку досудового врегулювання спору.
Втім, зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить заборону на поновлення судом строку звернення до суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що вказаний процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою позивача у разі наявності поважних причин його пропуску.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 16.09.2024.
Так, позивач в обґрунтування пропуску строку звернення до суду в позовній заяві зазначив, що постанову про накладення адміністративного стягнення ним отримано 10.09.2024, на підтвердження чого надає до суду копію конверта із трекінговим номером 0105495772310 із сайту Укрпошта.
Суд апеляційної інстанції дослідивши надані докази, зазначає настуне
Відповідно до частини першої статті 2791 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 1521 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи міститься квитанція про сплату №473648094 від 06.08.2024 - призначення платежу: постанова серія 2КІ №0000927581 від 06.08.2024; евакуація НОМЕР_1 ; за збереження ТЗ НОМЕР_1 на спец. майданчику за 1 діб.
Колегія суддів дійшла висновку, що добровільна сплата ОСОБА_1 штрафу свідчить про обізнаність останнього з фактом притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення оскражуваної постанови серії 2КІ №0000927581 від 06.08.2024, однак до суду із позовною заявою звернувся із порушенням строків звернення до суду.
Судовою колегією враховується, що питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 19 грудня 2024 рокуу справі № 990/303/24, в якій зазначено, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не дають визначення поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Вочевидь такими є обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення особою процесуальних дій щодо звернення з позовною заявою у визначений законом строк; є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом; або пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Обставини такого роду, якщо на них посилається особа, повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Дослідивши доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не навів змістовних та вагомих аргументів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Водночас, як випливає із установленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у даному випадку саме позивач повинен довести належними доказами наявність обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, що належним чином відображено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2024 року у справі №362/6310/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
Є.І.Мєзєнцев