01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Бабич А.М.
Суддя-доповідач Епель О.В.
23 січня 2025 року Справа № 580/7747/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за її позовом до Відповідача в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачки за період з 02.02.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції вказаного вище Закону №230/96-ВР у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, виплачувати їй основну пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком. Повернути її позовну заяву щодо іншого періоду.
Позовну заяву в частині іншого заявленого періоду вказаних позовних вимог - повернуто.
В обрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 та рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2024 про перерахунок та виплату пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 21.06.2024 про перерахунок та виплату пенсії і за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням викладених судом у цьому рішенні мотивів.
У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не розглянув заяву Позивачки щодо перерахунку її пенсії у встановленому порядку та спосіб, не з'ясував чи подано повний пакет документів, а також не прийняв рішення - акту владно-розпорядчого характеру. Лист Відповідача від 19.07.2024 не узгоджується зі вказаним вище способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).
Разом з тим, суд зазначив, що Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 встановлює розмір вказаної додаткової пенсії в розмірі, що не відповідає Закону.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ефективним способом повного захисту порушеного права Позивачки є визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо розгляду заяви Позивачки щодо перерахунку її пенсії та зобов'язання його повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, вказану заяву Позивачки і за результатами її розгляду прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цьому рішенні.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивачка та Відповідач подали апеляційні скарги.
Позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити повністю, зазначаючи, що Порядок №22-1 не поширює дію на правовідносини щодо призначення (перерахунку) пенсій, які регулюються, зокрема Законом України «Про статус і соцільний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що межах даної справи йдеться про перерахунок пенсії, який пов?язаний з відновленням права позивача на належний розмір пенсії, що порушено пенсійним органом при її перерахунку, а тому не потребує подання пенсіонером будь-яких спеціальних заяв.
Також Позивачка відзначає, що недотримання Позивачкою форми заяви про перерахунок пенсії не було причиною відмови у здійсненні перерахунку.
Окрім того, ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції, сформулювавши на власний розсуд позовні вимоги, припустився порушення ч. 3 ст. 9 КАС України, оскільки кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
З цих та інших підстав Позивачка вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідач у своїй апеляційниій скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову - відмовити, стверджуючи, що лист Головного управління являється роз'яснювальним листом, направленим Позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб'єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно - правового спору в розумінні статті 4 КАС України.
При цьому, Відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції при розгляді цієї судової справи в площині спірних правовідносин повністю проігнорував конституційно закріплений принцип розподілу влади, втрутився в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Черкаській області стверджує, що розмір пенсії Позивачки обчислено згідно матеріалів пенсійної справи та норм чинного законодавства та безпідставність посилання на рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.
Окремо Відповідач наполягає на протиправності висновків суду щодо задоволення позовних вимог саме з 01.07.2021 з огляду на недотримання Позивачкою строку звернення до адміністративного суду.
Також ГУ ПФУ в Черкаській області посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 26.09.2024 у справі № 990/167/24, від 21.06.2024 у справі № 990/167/24 та зазначає, щосуд першої інстанції при винесенні рішення у цій судовій справі не врахував останні позиції Верховного Суду.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скргу Відповідача у якому вона зазначає доводи, які, на її думку, спростовують твердження ГУ ПФУ в Черкаській області щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права та пропуску нею строку звернення до суду з цим позовом.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) та інвалідом 3 групи.
Посвідченням серії НОМЕР_3 підтверджується, що Позивачці призначена пенсія з інвалідності ІІІ групи.
21.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою до вВідповідача щодо перерахунку розміру її основної пенсії, яка має становити 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, яка є аналогічною справою за своїми фактичними обставинами.
Відповідач розглянув заяву Позивачки відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та листом від 19.07.2024 повідомив, про виклад у новій редакції ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою у всіх випадках розмір пенсії з інвалідності 3 групи, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим за 3700,0грн. Тому ч.4 ст.54 вказаного Закону у редакції Закону України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню не підлягає. Чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Вказав, що він не є стороною у судовій справі №460/20412/23, на яку посилалася Позивачка у заяві, та постановою Верховного Суду від 17.04.2024 на нього не покладено зобов'язань. Тому відсутні підстави для задоволення заяви Позивачки.
9. Позивачка, вважаючи порушеним своє право на перерахунок пенсії, звернулася до суду з цим позовом.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом № 796-ХІІ.
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788 - XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Частинами першою та другою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення містяться в частині першій статті 91 Закону № 2136-VIII.
Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Керуючись зазначеними нормами Закону № 2136-VIII, Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, за змістом частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Переглядаючи рішення суду першоїінстанції з урахуванням доводів сторін, колегія суддів перш за все відзначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
12. У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону №230/96-ВР.
13. Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду, Верховний Суд у постанові від 11.12.2024 у справі №240/1121/24 дійшов до виснвоку, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
14. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими позицію Апелянта щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії Позивачки та застосування норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції, яка передбачає її право на отримання пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
15. Разом з тим, як обґрунтовано відзначив суд першої інстанції, ГУ ПФУ в Черкаській області допустило протиправну бездіяльністю щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , оскільки розглянув її у порядку Закону України «Про звернення громадян». Відповідь у формі листа не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
16. Відповідно до абз. 4 ст. 60-2 Закону № 796-ХІІ, виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України "Про адміністративну процедуру".
17. Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
18. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
19. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Позивачки про те, що положення орядку №22-1 не застосовуються у випадку здійснення перерахунку пенсії, призначеної з урахуванням положень Закону № 796-ХІІ.
20. Разом з тим, апеляціний суд наголошує на тому, що Закон України "Про звернення громадян" не регулює правовідносини щодо призначення/перерахунку пенсії, оскільки порядок розгляду заяв, зокрема про перерахунок пенсії, передбачено Порядком № 22-1.
21. Твердження Апелянта про те, що ним була надана відповідь на звернення Позивача лише додатково свідчить про його протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви за процедурою, встановленою Порядком № 22-1.
22. Оскільки Апелянтом не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів і не прийнято за результатами її розгляду відповідного рішення, тобто не реалізовано надані йому дискреційні повноваження, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо розгляду заяви Позивачка про здійснення перерахунку пенсії та зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про перерахунок та виплату пенсії і за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням викладених судом у цьому рішенні мотивів.
23. З огляду на викладене вище, безпідставними є доводи ГУ ПФУ в Черкаській області про те, що суд допустив втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу.
24. Посилання Відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах у справах №990/167/24, №800/301/16, 640/1873/22 судова колегія бере до уваги та зазначеє, що висновки суду у цій справі не суперечать правовій позиції касаційного суду.
25. Доводи Позивачки про те, що суд першої інстанції допустив порушення ч. 3 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає неаргументованими, оскільки згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
26. З огляду на встановені судом першої інстанції обставини щодо бездіяльності Відповідача в частині розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку, встановленому законом, визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розяглянути заяву про перерахунок пенсії є належним способом захисту на тій стадії правовідносин, які є предметом судового розгляду у справі №580/7747/24.
27. Аналізуючи доводи Відповідача щодо недотримання судом норм КАС України щодо строків звернення до суду з цим позовом та неврахування правових висновків Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, колегія суддів зазначає про їх неаргументованість, оскільки предметом судового розгляду є період з 02.02.2024, тобто період, визначений у межах шестимісячного строку звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, а не з 01.07.2021, як на тому наполягає ГУ ПФУ в Черкаській області.
28. Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
29. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
30. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
31. Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - без змін.
32. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 23 січня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев