Провадження № 22-ц/803/666/25 Справа № 211/6036/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
22 січня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/6036/19 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Ткаченко С.В., -
У вересні 2019 року позивач АТ «ПУМБ» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором №85018460650 від 06.06.2016, у результаті чого станом на 23.07.2019 утворилась заборгованість в загальній сумі 52 638,79 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 18 479,58 грн., заборгованість по відсоткам у сумі 7,05 грн., заборгованість за комісією в сумі 4 499,64 грн. та штрафні санкції в сумі 29 652,52 грн. Тому, з метою захисту прав кредитора, враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути заборгованість за укладеним відповідачкою договором.
Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, вказавши, що вона стала жертвою організованої злочинної групи, де визнана потерпілою, працівники відповідача ще не проходять по судовим справа. У неї з відповідачем немає договірних відносин, тому їх спроби стягнути з неї заборгованість є незаконною, як і ніколи не було жодних відносин з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Вважає дії по стягненню з нею неіснуючого боргу шахрайськими та просить стягнути на свою користь 52 638,79 грн. матеріальної шкоди, 23 615,00 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року позов АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №85018460650 від 06.06.2016 у сумі 18 486,63 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 18 479, 58 грн., заборгованість по відсоткам у сумі 7,05 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 674,65 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено повністю.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суддя першої інстанції при винесенні рішення допустила помилку зазначивши, що відповідачем і ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було укладено кредитний договір №85018460650 від 06.06.2016. Жодних правовідносин у відповідачки з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» немає. Ніякого договору не було взагалі.
Зазначає, що односторонній правочин-заява не є договором і не має судового визнання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб кредитним договором.
Крім того зазначає, що в зв'язку з проведенням кримінального розслідування, у позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не може бути оригіналів матеріалів, а позовна заява подана представником за відсутності повноважень представника згідно ЄДРПОУ. Просить апеляційний суд виконати обов'язок держави захистити її від злочинців.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та її представник Руденко А.П. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивач та треті особи приватний виконавець Вольф Т.Л, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., в судове засідання апеляційного суду не з'явились, повідомлялись про місце, дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2016 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно умов якого відповідачу, як позичальнику, було видано споживчий кредит на суму 19 995,50 грн. з метою оплати товару, із погодженим розміром процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0,01% із погодженим строком кредитування 24 місяці (а.с.7).
Указаний договір позивачем в судовому порядку недійсним не визнано. З пояснень даних в судовому засіданні апеляційного суду на даний час розглядається справа судом першої інстанції з даним предметом позову, але рішення ще не прийнято.
Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив факт невиконання відповідачем належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу, у зв'язку з чим відповідач, станом на 23.07.2019р., має заборгованість за кредитним договором у сумі 18 486,63 грн.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи вищевказане, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що ніякого договору між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» не було підписано, що це був односторонній правочин, оскільки, в матеріалах справи міститься копія Заява №85018460650 від 06.06.2016р. про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій зазначено, що ОСОБА_1 було оформлено споживчий кредит на купівлю кондиціонера, холодильника та аксесуарів для кухонної техніки (а.с.7).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пунктом п.4.2.11. Розділу ІІ Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ», визначена схема погашення заборгованості за кредитною карткою, яка передбачає обов'язкове щомісячне не пізніше настання платіжної дати погашення суми обов'язкового платежу, що розраховується шляхом додавання суми мінімального платежу, мінімального рівного платежу (за наявності), процентів за користування кредитними коштами і комісій за звітний період, а також інших платежів, передбачених умовами Договору. Заборгованість за кредитною карткою погашається за рахунок коштів, що надійшли на картковий рахунок клієнта, в день їх зарахування на картковий рахунок.
Відповідно до п.п.5.1.4, 5.1.6., 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодувати Банку сплачені ним кошти, своєчасно та в повному обсязі оплачувати Банку вартість послуг, які надані Банком за Договором та інші платежі, відповідно до умов Договору та встановлених тарифів, сплачувати заборгованість по Договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені Договором.
08 листопада 2017 року за вих. 833 позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу (повідомлення) про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором №85018460650 від 06 червня 2016 року у розмірі 21 361 грн. 95 коп. протягом 30 днів з моменту отримання цього листа, та попередив, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, банк застосовує заходи примусового стягнення кредитної заборгованості.
Проте, вимога відповідачем виконана не була і заборгованість по кредитному договору не погашена.
Факт наявності заборгованості підтверджуються також розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з рахунка, згідно яких станом на 13 вересня 2019 року заборгованість за кредитним договором становить 52 638,79 грн., з яких: 18 479,58 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 4499,64 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 7,05 грн. - заборгованість по процентам; 29 652,52 грн. - неустойка за порушення зобов'язань по кредиту, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов АТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, оскільки, підписавши заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 , відповідно до положень статей 3, 627 ЦК України добровільно погодила такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання, а тому твердження про те, що виписка та розрахунок заборгованості за договором не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи. Доказів на спростування даного розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень представника позивача, адже, в матеріалах справи міститься довіреність (зареєстровано в реєстрі за №552), посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. про уповноваження адвоката Фацул М.В. представляти інтереси АТ «ПУМБ» перед будь-якими підприємствами, установами, організаціями, будь-якими органами державної влади, усіма органами судової влади та ін. Всі межі повноважень представника, зазначені в даній довіреності. Дані доводи апеляційної скарги є зовсім необґрунтованими.
Згідно до п.5 ч.2 ст.356 ЦПК України в апеляційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
В апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування підстав для скасування рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 12 серпня 2024 року. Скаржник зазначає, про те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, проте, не зазначає які саме норми та яким чином порушено судом під час прийняття оскаржуваного рішення.
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що право на оскарження є гарантованим, але, в той же час, може бути обмеженим. Реалізація права має бути обґрунтованою, а не здійснюватись лише з мотивів несприйняття стороною судового рішення та на підставі фактичної наявності права оскаржити судове рішення. Тобто, реалізація права на подання апеляційної скарги має бути обґрунтована наявністю об'єктивних факторів, таких як суперечність висновків суду з огляду на їх невідповідність законодавчим нормам, порушення процесуальних норм, недослідження ключових доказів, обставин, тощо. Сама по собі незгода рішенням суду та подання скарги пов'язане із суб'єктивним несприйняттям не може бути підставою для скасування законного рішення.
У своїй постанові від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 Верховний Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Посилання відповідача на те, що вона була вимушена за збігом тяжких обставин і під тиском організованої групи осіб, щодо яких порушено кримінальну справу, яка на даний час розглядається судом, оплатити придбання за кредитні кошти, в тому числі і від АТ «ПУМБ», побутової техніки (яку відповідач передала в подальшому цієї групі осіб), не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки доказів щодо притягнення даних осіб за вироком суду до відповідальності, що набрав законної сили, матеріали справи не містять (т.2 а.с.47 зв. бік.).
Питання щодо недійсності правочину не є предметом даної справи, а згідно пояснень відповідача та її представника в судовому засіданні апеляційного суду, це питання також знаходиться на розгляді в суді першої інстанції. Дані обставини, у разі подальшого позитивного вирішення в суді, надають право стороні відповідача звернутись до суду у встановленому процесуальним законом порядку, з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Залишення без змін рішення суду в частині первісного позову, як слідство, не тягне скасування рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Таким чином, оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.
Головуючий суддя О.В.Агєєв