Провадження № 22-ц/803/895/25 Справа № 201/7131/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
22 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василець Марина Сергіївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року в цивільній справі номер 201/7131/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулось Акціонерне товариство «Універсал Банк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 26 травня 2019 року між позивачем АТ «Універсал Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом.
Банк виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надав відповідачці обумовлену кредитним договором суму кредитних коштів. У порушення умов вказаного договору відповідачка не виконала належним чином свої зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим, станом на 09 травня 2024 року утворилась заборгованість за наданим кредитом у розмірі 104869,93 гривень, з яких 104869,93 гривень - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту).
Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26 травня 2019 року станом на 09 травня 2024 року в розмірі 104869,93 гривень, а також покласти на відповідачку судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору від 26 травня 2019 року станом на 09 травня 2024 року, в сумі 104869,93 грн, що фактично складається з залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 104869,93 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 00,00 грн, відсотки - 00,00 грн та пені і комісії - 00,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати на судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Василець М.С., подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року у справі №201/7131/24 та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 в сумі 21358,65 грн, а в решті позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що при внесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Розмір відсотків за користування кредитом встановлено тільки Умовами і правилами надання банківських послуг, які відповідачу не були відомі, оскільки ОСОБА_1 їх не підписувала. Як вбачається з виписки про рух коштів по картці, банком здійснювалось автоматичне списання відсотків, що враховано як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично не є такою.
Із доказів, наданих позивачем, встановлено нарахування відсотків, що не узгоджено в анкеті-заяві від 26 травня 2019 року, тобто, не обумовлено умовами договору. Матеріали справи не містять підтверджень того, що умови щодо нарахування відсотків взагалі існували та були погоджені відповідачкою.
Позивачем надано виписку про рух коштів по картці від 16.07.2024 року, відповідно до якої відповідачка користувалась кредитним лімітом та сплачувала відсотки за таке користування.
Розрахунок заборгованості, наведений позивачем, не може вважатись обґрунтованим з тих підстав, що він містить обчислення не тільки суми тіла кредиту, але й відсотків, які були донараховані до тіла кредиту. АТ «Універсал Банк» самовільно нараховував щомісячні відсотки, суми яких зарахував відповідачці як заборгованість за тілом кредиту.
Тіло кредиту заявлене банком на суму 104869,93 грн. В дану суму, за розрахунком відповідачки, додані також відсотки за користування кредитним лімітом на суму 83511,28 грн. Відповідно, 104869,93 грн - 83511,28 грн = 21358,65 грн - дійсне прострочене тіло кредиту, без врахування відсотків.
Від АТ «Універсал Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року у справі №201/7131/24.
Відповідачка не заперечує, що вона є клієнтом АТ «Універсал Банк», на її ім'я відкрито рахунок, видана платіжна картка та вона активно користувалась банківськими послугами проекту «Monobank».
Підписанням заяви клієнт підтвердила, що ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачці саме через мобільний додаток, тому можна дійти цілком очевидного висновку, що відповідачка була ознайомлена саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Правомірність укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) 44869,93 грн. Сама ж заборгованість складає 104869,93 грн та складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці).
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 80, 81, 83, том 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду
справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 26 травня 2019 року між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 12, том 1).
До матеріалів справи долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, довідка Чорна картка monobank, паспорт споживчого кредиту, в яких відображено тарифи та умови кредиту (а.с. 13-25, 26-27, 28-30зв., том 1).
З розрахунку заборгованості за договором від 14.04.2018 року вбачається, що станом на 09 травня 2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 104869,93 гривень, з яких 104869,93 гривень - тіло кредиту (а.с. 6-11, том 1).
Банківська виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором від 26 травня 2019 року за період з 29.05.2019 року по 09.05.2024 року підтверджує користування відповідачкою кредитними коштами (а.с. 69-80зв., том 1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Судом встановлено, що 26 травня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank.
Положеннями анкети-заяви визначено, що відповідачка погодилась з тим, що ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого позичальник підтвердила і зобов'язалась його виконувати (пункт 2).
Згідно з пунктом 3 анкети-заяви підписанням цього договору, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердила, що вищевказані документи їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідачка беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (пункт 6).
Також відповідачка підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 анкети заяви).
Відповідно до пункту 10 анкети-заяви, відповідачка надала право та доручила позивачу здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових її розпоряджень для погашення будь-яких інших її грошових зобов'язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком.
Згідно з пунктом 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідачка просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
З розрахунку заборгованості за договором від 26.05.2019 року вбачається, що станом на 09 травня 2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 104869,93 гривень, з яких 104869,93 гривень - тіло кредиту.
Банківська виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором від 26 травня 2019 року за період з 29.05.2019 року по 09.05.2024 року підтверджує користування відповідачкою кредитними коштами
Також встановлено, що кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення удосконаленого електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .
У підписаній анкеті-заяві відповідачка визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачки виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідачка користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що також підтверджує факт укладення та виконання кредитного договору.
Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 26 травня 2019 року в розмірі 104869,93 гривень.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі. є безпідставними, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василець Марина Сергіївна, залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: