Провадження № 22-ц/803/2215/25 Справа № 206/6133/24 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Доповідач - Макаров М. О.
21 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Паромовій О.О.
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року по справі за заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області, особа щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці: ОСОБА_1 , банк: Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, -
У листопаді 2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернувся до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Вказана заява обґрунтована тим, що до Головного управління ДПС у Хмельницькій області 31 березня 2021 року надійшли відомості щодо державної реєстрації припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця.
Відповідно до вимог п.п. 20.1.2 п.20.1 ст. 20 ПК України платнику податків-фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 направлено запит від 23 лютого 2023 року №790/10/22-01-24-06 про надання документів, з переліком документів, які необхідно надати для проведення перевірки, проте документи, а саме банківські виписки до перевірки не надано.
Заявник вказує, що запит від 23 лютого 2023 року № 790/10/22-01-24-06 отримано 17 березня 2023 року, однак жодних документів станом на день подання заяви про розкриття банківської таємниці до контролюючого органу не надано.
З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Хмельницькій області видано наказ від 04 травня 2023 року № 1221-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 та направлення № 3244, 3245 від 22 червня 2023 року.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04 травня 2023 № 1221-П розпочато документальну позапланову виїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 18 липня 2017 по 31 березня 2021 року. Термін проведення перевірки 5 робочих днів (з 27 червня 2023 року).
З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи- ОСОБА_1 , відповідно до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04 травня 2023 року № 1221-П та направлень № 3244, 3245 від 22 червня 2023, працівниками ГУ ДПС у Хмельницькій області було здійснено виїзд на юридичну адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , про що складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням платника податків №879/22-01-24-06/ НОМЕР_1 від 27 червня 2023 року.
Однак, в ході проведення перевірки отримано пояснення ОСОБА_2 , яка являється свекрухою ОСОБА_1 , яка повідомила, що за адресою АДРЕСА_1 , її невістка не проживає вже більше 15 років, за даною адресою проживають її батьки, але в даний час вони знаходяться на лікуванні, ОСОБА_3 проживає з сином ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у м. Київ, точна адреса їй не відома.
З метою якісного проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визначення правильності нарахування та сплати податків і зборів за період перевірки виникла необхідність у розкритті банківської таємниці по наявних рахунках за платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 згідно з інформаційними даними АС «Податковий блок» ДПС України.
З метою недопущення ухилення від сплати податків та зважаючи на необхідність проведення якісної перевірки, в ході якої необхідно встановити своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства та достовірно і повно з'ясувати наявність або відсутність порушень податкового законодавства, а також приймаючи до уваги те, що для проведення перевірки необхідна інформація про обіг та обсяг коштів на рахунках платника податків-фізичної особи- ОСОБА_1 в Банку, що обслуговує, та зважаючи на те, що ОСОБА_1 не було надано жодного документу для перевірки, в тому числі і виписок банку та інші документів, що свідчать про рух коштів по розрахункових рахунках, існує об'єктивна потреба в розкритті банківської таємниці про обіг та обсяг коштів на банківських рахунках платника.
Враховуючи викладене, заявник просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк Восток» надати інформацію про обсяг та обіг коштів з відображенням дат та часу платежів, платників, сумами та призначенням платежу по таким розрахунковим рахункам платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 18 липня 2017 року по 31 березня 2021 року на рахунках НОМЕР_2 (980-українська гривня), НОМЕР_3 (980-українська гривня).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Хмельницькій області посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством не визначено черговість дій щодо звернення суб'єкта владних повноважень до органу чи певної установи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвоката Нефедова К.Ю. просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, врахувавши доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04 травня 2023 року № 1221-П розпочато документальну позапланову виїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 18 липня 2017 по 31 березня 2021 року, термін проведення перевірки встановлено 5 робочих днів та винесено направлення від № 3244, 3245 від 22 червня 2023 року щодо платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 на перевірку, які було направлено на адресу останньої поштовим повідомленням.
Встановлено, що працівниками Головного управління ДПС у Хмельницькій області складено Акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27 червня 2023 року під № 279/22-01-24-06/ НОМЕР_1 , платника податків-фізичної особи - ОСОБА_1 у зв'язку з відсутності за місцезнаходженням платника податків.
Також Актом встановлено, що в ході проведення перевірки отримано пояснення ОСОБА_4 , яка являється свекрухою ОСОБА_1 , зі слів якої стало відомо, що за адресою АДРЕСА_1 , її невістка не проживає вже більше 15 років. ОСОБА_3 проживає з сином ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у м. Київ, точна адреса їй не відома.
Заявник у своїй заяві посилається на ту обставину, що до Головного управління ДПС у Хмельницькій області 31 березня 2021 року надійшли відомості щодо припинення державної реєстрації ОСОБА_1 підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, натомість вказані відомості в матеріалах заяви та доданих до неї документів відсутні.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності відомостей про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця та того , що до заяви заявником не додано документів на підтвердження самостійного звернення до установи банку для отримання інформації про яку зазначено у поданій до суду заяві та не додано листа Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про відмову в наданні запитуємої інформації.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Порядок розкриття банківської таємниці встановлений Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон)
Згідно з частиною першою статті 60 зазначеного Закону інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
За положеннями статті 62 Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
Отже, виходячи зі змісту частини першої статті 62 Закону підставами для розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, є: по-перше, письмовий запит або дозвіл власника інформації; по-друге, письмова вимога або рішення суду; по-третє, письмова вимога уповноважених державних органів, перелік яких визначено законом і є вичерпним.
Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі - Правила) розділом 3 якої визначено порядок та межі розкриття банками інформації, що містить, банківську таємницю.
Пунктом 5 зазначеного розділу Правил встановлено, що банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно зі статтею 348 ЦПК України в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Відповідно до частини другої статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, відносно якої вимагається розкриття інформації.
Встановивши вказані обставин справи, зокрема те, що матеріали справи не містять відомостей про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця та запитів Головного управління ДПС у Хмельницькій області до банківських установ, щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю стосовно платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 та відмови банку щодо запитуємої інформації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області, про розкриття банківської таємниці.
Доводи апелянта в скарзі про те, що чинним законодавством не визначено черговість дій щодо звернення суб'єкта владних повноважень до органу чи певної установи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Суд першої інстанції чітко вказав підстави для відмови у задоволенні заяви, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.
Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи заяву, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова