Справа № 580/5538/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
22 січня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову щодо перерахунку пенсії на підставі п. 2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до п. 2 ст. 56 вказаного Закону без застосування двоскладової формули, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві, та обґрунтовані зокрема тим, що має право на перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до п.2 ст. 56 Закону без застосування двоскладової формули.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 2), та отримує пенсію за віком.
Позивач 22.12.2023 звернувся до відповідача заявою про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач листом від 04.01.2024 № 217-18864/П-03/8-2300/24 зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Черкаський окружний адміністративний суду рішенням від 06 березня 2024 року у справі №580/1500/24 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.12.2023 щодо перерахування пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2023 про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
Для виконання відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 16.04.2024 №971190130829 про відмову у перерахунку пенсії позивачу. У ньому зазначив, що відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01.01.2004, може бути визначена відповідно до чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після 01.01.2004 (набрання чинності цим Законом), - відповідно до цього Закону. У разі обчислення пенсії позивачу згідно з частиною 2 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії зменшиться. Тому прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з висновками відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу та приймаючи вказане вище рішення, діяв з дотриманням меж, способу, порядку та строків, визначених Конституцією України та законами України.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Пунктом 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-ХІІ) у редакції, чинній до 01.10.2017, передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» підпунктом 3 пункту 2 розділу І якого внесено зміни до п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, а саме пункт 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказані зміни, внесені Законом №2148-VIII до Закону №796-ХІІ, неконституційними не визнані. Отже, чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ не змінювалась, не виключена іншими законами та не визнана неконституційною.
Водночас згідно з ч.2 ст.27 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Так, предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постановах від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12 грудня 2022 року у справі № 280/656/20 правовідносини в яких є подібними, до правовідносин у справі, що розглядається. Так, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Законом №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон №796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною 2 ст. 27 Закону №1058-IV.
Судом першої інстанції вірно вказано, що оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 ст. 27 Закону №1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, то відповідач, у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбачену ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV умов пенсійного забезпечення, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років та ухвалили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №610/3718/16-а є безпідставними, оскільки у останній надано аналіз правовідносин до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.»
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Водночас суд для вирішення спірних правовідносин урахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21 щодо подібного предмету спірних правовідносин та норм законодавства, на підставі яких вирішений спір, Верховний Суд зазначив, що спірні правовідносини виникли у квітні 2021 року, оскільки з відповідною заявою позивач звернувся 06.04.2021.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII позивач не мав, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто 06.04.2021. Тобто на підставі ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII з урахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Відповідно до цієї правової норми у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Задовольняючи позовні вимоги суди неправильно застосували ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII і дійшли помилкового висновку по суті спору.
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання на постанови Верховного Суду у справах №560/675/17, №565/1062/17 та №679/952/17, оскільки у них йдеться про правовідносини, що мали місце до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
Відповідач відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу та приймаючи спірне рішення діяв з дотриманням меж, способу та порядку, оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, та просить зберегти, визначені ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV умови пенсійного забезпечення.
Таким чином, підстави для перерахунку пенсії позивача із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ без застосування двоскладової формули, передбаченої ч.2 ст.27 Закону №1058-IV, починаючи з 01.01.2024, - відсутні.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 10 січня 2024 року у справі № 560/11075/23 не підлягають застосуванню, адже не містять правової позиції щодо регулювання спірних правовідносин. Згаданою ухвалою лише відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №560/11075/23.
Більше того, положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах, в не ухвалах Верховного Суду.
За наведених обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції при розгляді даного спору обґрунтовано вказав, що в задоволенні позову слід відмовити.
Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Кузьменко
Судді: О.М. Ганечко
Є.О. Сорочко