Справа № 580/1019/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
22 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023, щодо не зарахування всіх періодів роботи до загального страхового стажу та не здійснення перерахунку призначеної пенсії на пільгових умовах з урахуванням загального страхового стажу 39 років 10 місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023, зарахувати до загального страхового стажу всі періоди роботи та здійснити перерахунок призначеної пенсії на пільгових умовах відповідно до наявного стажу роботи станом на 05.04.2023 з врахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та наявного загального страхового стажу 39 років 10 місяців з дня призначення пенсії 05.04.2023 по теперішній час.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.12.2023 про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, з врахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та наявного загального страхового стажу 39 років 10 місяців з дня призначення пенсії 05.04.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, з врахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та наявного загального страхового стажу 39 років 10 місяців з дня призначення пенсії 05.04.2023, та прийняти відповідне рішення по суті з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Від ОСОБА_1 08.10.2024 до суду першої інстанції надійшла заява про визнання протиправними дій в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Черкаській області, вчинені на виконання рішення суду в частині не виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та зобов'язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення шляхом зарахування ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, з врахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та наявного загального страхового стажу 39 років 10 місяців з дня призначення пенсії 05.04.2023, та прийняти відповідне рішення по суті з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні від 06.03.2024. Встановити відповідачу 30-денний строк з дня отримання (вручення) ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення
Заява обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не виконане, до пільгового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах позивача період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023 не зарахований, перерахунок та виплата пенсії позивачу за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, з врахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та наявного загального страхового стажу 39 років 10 місяців з дня призначення пенсії не здійснено.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року вказану заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії відповідача, вчинені на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не вчиняло дій щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком відповідно із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, з врахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та наявного загального страхового стажу 39 років 10 місяців з дня призначення пенсії 05.04.2023, натомість, відповідач допустив протиправну бездіяльність через не прийняття жодного з рішень, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 та від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника Головного управління ПФУ в Черкаській області 28.11.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що заява позивача не відповідає вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України та подана з пропуском процесуальних строків.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 08.10.2024 звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статі 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року вказану заяву залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та відповідачем після виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №580/1019/24 виникли нові спірні правовідносини щодо прийняття рішення від 13.05.2024 №971010136018, оскільки підставою для його прийняття слугувала обставина не зарахування їй саме до страхового стажу періоду перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023, у той час, як предметом розгляду цієї справи було не зарахування до пільгового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 30.12.2009 по 05.04.2023.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Так, згідно частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, згідно частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Між тим, згідно частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Колегією встановлено, що позивач, вважаючи невиконаним рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду 08 жовтня 2024 року із заявою про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, що вчиненні на виконання відповідного судового рішення, у встановленому ст. 383 КАС України порядку.
Між тим, з аналізу вищевикладених приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у разі прийняття (вчинення, допущення) суб'єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності, при виконанні рішення суду, або порушення прав позивача, підтвердженого таким рішенням суду, позивач має право на оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності у встановленому ст. 383 КАС України порядку.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій цієї статті, є встановлення дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними із не виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
Дослідження питання дотримання строку звернення із заявою, відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, також безпосередньо пов'язане з наявністю чи відсутністю відкритого виконавчого провадження.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 23 лютого 2024 року (справа № 420/5352/22).
Виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, та від 27.06.2019 у справі №807/220/18.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі видано виконавчі листи, які представник позивача отримала 08.05.2024, що підтверджується розпискою на заяві про видачу копії судового рішення від 30.04.2024.
Із наданих до суду першої інстанції представником відповідача разом із запереченнями на заяву ОСОБА_1 документів вбачається, що 06.06.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа у справі №580/1019/24, виданого 08.05.2024 та виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа у справі №580/1019/24, виданого 08.05.2024.
Із п.2, 4 постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вбачається, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 днів. Копію постанови направити сторонам виконавчого провадження.
При цьому, 21.08.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Яворським О.М. винесено постанову про закінчення виконаного провадження ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №580/1019/24, виданого Черкаським окружним адміністративним судом та постанову про закінчення виконаного провадження ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №580/1019/24, виданого Черкаським окружним адміністративним судом у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом відповідно до п.9 ч.9 ст.39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи містяться супровідні листи від 21.08.2024 №32687, №32688 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) із додатками: постановами про закінчення виконавчих проваджень від 21.08.2024 НОМЕР_2 та НОМЕР_1. З тексту супровідного листа вбачається, що такий направлявся на адресу позивача - АДРЕСА_1 . Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили отримання зазначених листів ОСОБА_1 .
Так, згідно частини п'ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконання про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, позивач не був позбавлений права щодо звернення до суду з адміністративним позовом до відповідного державного виконавця, у разі наявності порушень під час примусового виконання судового рішення або незгоди із постановою про закінчення виконавчого провадження.
Однак, таким правом позивач не скористався. Постанова про закінчення виконавчого провадження ним не оскаржувалась та є чинною.
Колегія суддів встановила, що подаючи до суду першої інстанції заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 зазначила, що 02.09.2024 звернулася на урядову «гарячу лінію» щодо виконання рішення суду першої інстанції та на вказане звернення відповідачем 30.09.2024 надано позивачці копію відповіді №11822-11370/К-03/8-2300/24.
Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка раніше зверталася до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, в якій повідомила суду, що 19.08.2024 зверталася до відділу обслуговування громадян №1 Головного управління ПФУ у Черкаській області із заявою, в якій просила повідомити підставу невиконання рішення суду та на вказану заяву відповідачем 28.08.2024 надано копію рішення №971010136018 від 13.05.2024 про відмову у перерахунку пенсії (а.с. 92-94), яку остання подала до суду з вищевказаною заявою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач дізналася про порушення своїх прав 28.08.2024, коли на своє звернення отримала від відповідача копію відповіді (рішення).
Надалі, в заяві про визнання протиправними дій в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України позивачка зазначає, що 02.09.2024 звернулася на урядову "гарячу лінію" щодо виконання рішення суду та на вказане звернення отримала копію відповіді №11822-11370/К-03/8-2300/24.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів критично оцінює доводи позивача про те, що строк на звернення до суду із заявою не пропущений, оскільки остання 30.09.2024 звернулася до відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління ПФУ в Черкаській області.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд дослідивши та надавши оцінку питання дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що пропуск установленого частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуального строку для подання заяви в порядку частини першої цієї статті є підставою для повернення вказаної заяви на підставі абзацу 2 частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного України, яка є нормою прямої дії, що передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі її невідповідності вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що учасники справи та суд не можуть ігнорувати своєрідність, особливість запровадженого процесуальним законом способу забезпечення виконання акта суду адміністративної юрисдикції власне суб'єктом владних повноважень, який своєю бездіяльністю, дією чи рішенням протиправно не виконує судового рішення, ухваленого по суті спору. Для реалізації права на оскарження дій суб'єкта владних повноважень на цій стадії судового провадження і особа, на користь якої постановлено судове рішення, і суд повинні відповідно дотримуватися і застосовувати веління процесуального закону стосовно форми, порядку та умов звернення за захистом права на виконання судового рішення. У цьому сегменті спірних правовідносин їхні суб'єкти мають розуміти винятковість способу забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, тому повинні неухильно дотримуватися строків подання заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особливо граничного (крайнього, кінцевого) терміну звернення, передбаченого цією статтею.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2023 у справі № 9901/988/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрім дотримання вимог самої заяви, заявник зобов'язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Однак, матеріали справи не містять жодних доводів та доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з такою заявою.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд першої інстанції не досліджував та не надавав оцінки наведеним обставинам, не з'ясував питання дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не дотримані норми процесуального права, не встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.
Приписами частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених в ухвалі обставинам справи, тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 , яка подана у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України повернути заявнику.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 383, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №580/1019/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 від 08.10.2024, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - повернути заявнику.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова