Провадження № 11-кп/803/232/25 Справа № 203/2094/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника цивільного позивача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021040000000424 від 01 червня 2021 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні відділу Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_6 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України,
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року ОСОБА_7 визано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 188-1 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що у ОСОБА_7 з метою отримання більшого прибутку, що пов'язано з ухиленням від належної оплати використаної майнінговим обладнанням електроенергії, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 23 лютого 2021 року, виник злочинний умисел направлений на викрадення електричної енергії у будь-який інший спосіб, а саме шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (лічильника електроенергії).
Для виконання вказаного злочинного умислу, ОСОБА_7 підшукав відповідне приміщення для розміщення та подальшої роботи належного йому майнінгового обладнання, на території якого був встановлений лічильник марки NIK 2303 ART.1200МС.11 зав. №8984358, який контролює використання та облік електричної енергії, що надається Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпровські електромережі» та 23 лютого 2021 року між ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_7 з іншої сторони, укладено договори оренди приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з терміном дії до 23 лютого 2022 року. Згідно п. 6.1.2 вказаних договорів «Орендар зобов'язується своєчасно оплачувати рахунки по комунальним платежам (електропостачання, водопостачання)».
Далі, у період з 25 лютого 2021 року по 27 лютого 2021 року, ОСОБА_7 перевіз до орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та підключив до електромережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», майнінгове обладнання, яке було пристосоване та використане як знаряддя вчинення злочину, а саме:
-відеокарти Sapphire у кількості 43-ох одиниць, комп'ютерна плата, жорсткий диск накопичувач;
-прилад Antiminer, у кількості 4-ох одиниць;
-блоки живлення до відеокарт, у кількості 4-ох одиниць;
-майнінг машини, у кількості 306-ти одиниць;
-блоки живлення, у кількості 286-ти одиниць.
У подальшому ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення електричної енергії у будь-який інший спосіб, а саме шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до спотворення процесу обробки інформації, що завдало шкоду у великих розмірах, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2021 року, знаходячись за адресою: с. Василівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Крутогірна, буд. 22-А, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, встановив у клемний блок лічильника марки NIK 2303 ART.1200МС.11 зав. №8984358, який є електронно-обчислювальною машиною, не передбачений заводом виробником сторонній пристрій, який дозволяє дистанційно повністю або частково блокувати процес обліку лічильником спожитої електроенергії, тобто призводить до спотворення процесу обробки інформації.
Після чого, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення електричної енергії у будь-який інший спосіб, а саме шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до спотворення процесу обробки інформації, що завдало шкоду у великих розмірах, у період часу з березня 2021 року по 07 червня 2021 року, під час підключення до електромережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та роботи вищевказаного майнінгового обладнання, неодноразово здійснював активацію не передбаченого заводом виробником стороннього пристрою встановленому у клемному блоці лічильника марки NIK 2303 ART.1200МС.11 зав. №8984358, тим самим керуючи процесом обліку електричної енергії, що призводило до спотворення процесу обробки інформації вищезазначеним лічильником та недоврахування фактично спожитої електричної енергії.
Тобто, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на викрадення електричної енергії у будь-яких інший спосіб, а саме шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до спотворення процесу обробки інформації, завдав АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» майнову шкоду, у сумі 2035505 грн. 22 коп., тобто у великому розмірі.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 1881 КК України, а саме викрадення електричної енергії у будь-який інший спосіб, а саме шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до спотворення процесу обробки інформації, що завдало шкоду у великих розмірах.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України та призначити останньому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вважає, що суд не надав належної оцінки доказам обвинувачення та при цьому дійшов помилкового висновку про те, що споживачем електроенергії була юридична особа. На переконання прокурора, відповідно до укладених договорів оренди, єдиним орендарем приміщення та споживачем електроенергії був ОСОБА_7 .
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого з доводами прокурора не погоджується та вважає вирок суду законним та обґрунтованим. Адвокат вважає хибним твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 був споживачем електроенергії, оскільки це суперечить наявним у матеріалах провадження доказам. Щодо решти доводів прокурора, то вони на думку захисту є непереконливими, оскільки надані стороною обвинувачення докази не підтверджують винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника цивільного позивача, які апеляційну скаргу підтримали, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст. 368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, згідно правил ст.62 Конституції України, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
У відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав належним чином.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, виправдовуючи ОСОБА_7 , суд першої інстанції посилався на недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України, що є підставою для виправдання за п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Обґрунтовуючи наведені висновки, суд керувався тим, що матеріали провадження не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинуваченні.
Так, суд першої інстанції посилався на те, що стороною обвинувачення доведено суду належними та достовірними доказами ту обставину, що за адресою: АДРЕСА_2 за період з березня 2021 року по 07 червень 2021 року відбулась крадіжка електричної енергії шляхом втручання в роботу приладу обліку, шляхом блокування процесу обробки лічильником спожитої електроенергії за допомогою стороннього приладу.
Разом із цим, суд визнав доведеним й те, що з 23 лютого 2021 року обвинувачений ОСОБА_7 здійснював оренду приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , і те, що власниками приміщень, які орендував обвинувачений, були ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
При цьому, суд також встановив, що споживачем електричної енергії, з яким потерпілим укладено договір на постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 в період з 23 лютого 2021 року по 07 червень 2021 року є ТОВ «ЗОЛОТЕ ЗЕРНО ПРИДНІПРОВ'Я».
Незважаючи на вказані обставини, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження здійснення обвинуваченим будь-яких дій, зазначених в обвинувальному акті з метою реалізації злочинного умислу, а так само й доказів його наявності.
Суд зауважив, що стороною обвинувачення жодним чином не з'ясовано обставини за яких було встановлено у клемний блок лічильника сторонній пристрій, враховуючи, що він перебував в опломбованій трансформаторній підстанції, яка перебувала під відеоспостереженням, до якого обвинувачений згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 вільного доступу не мав.
Стороною обвинувачення не було доведено, яким чином ОСОБА_7 зміг втрутитись в прилад обліку враховуючи, що сторонній пристрій підключений до приладу обліку через проводи, що припаяні до відповідних точок на основній друкованій платі лічильника, як вказано у дослідницькій частині висновку експертів за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та трасологічної експертизи №1650/17203/19161-19163 від 30 липня 2021 року.
Суд погодився з тим, що в укладених договорах оренди від 23 лютого 2021 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дійсно наявний пункт 6.1.2 щодо обов'язку орендаря - обвинуваченого, своєчасно оплачувати рахунки по комунальним платежам, але при цьому зауважив, що як обвинувачений, так і свідок ОСОБА_10 , показали суду, що рахунки за електропостачання передавав обвинуваченому свідок ОСОБА_10 , а показання з приладу обліку свідку ОСОБА_10 передавав свідок ОСОБА_12 , що він також підтвердив під час надання показань.
Також стороною обвинувачення не було доведено суду ту обставину, що саме ОСОБА_7 здійснював повне або часткове блокування процесу обліку лічильником спожитої електроенергії, а також за допомогою якого пристрою ОСОБА_7 здійснював таке дистанційне повне або часткове блокування.
Посилання сторони обвинувачення на виявлений у обвинуваченого під час обшуку 07 червня 2021 року пульт дистанційного керування, суд не прийняв до уваги, оскільки висновком експертів за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та трасологічної експертизи №1650/17203/19161-19163 від 30 липня 2021 року встановлено, що можливість впливу на роботу виявленого всередині приладу обліку електричної енергії стороннього пристрою не виявлено.
Разом із цим, суд спростував посилання сторони обвинувачення на можливість впливу на сторонній прилад за допомогою мобільного телефону BLACKWIEW, який був вилучений у обвинуваченого під час обшуку 07 червня 2021 року, оскільки огляд зазначеного телефону стороною обвинувачення не виявив будь-яких даних, окрім наявності на телефоні блокування за допомогою графічного паролю, що вбачається з протоколу огляду від 30 травня 2022 року.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи сторони обвинувачення в частині встановлення ОСОБА_7 в прилад обліку та неодноразове здійсненням ним активації не передбаченого заводом виробником стороннього приладу в прилад обліку є лише припущенням.
Перевіривши матеріали провадження та часткового дослідивши їх, колегія суддів з наведеними висновками суду погоджується та вважає доводи прокурора необґрунтованими.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що в якості доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України, стороною обвинувачення було надано, а судом досліджено: витяг з ЄРДР за №12021040000000424 від 01 червня 2021 року; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01 червня 2021 року №55/35-5391; лист УСБУ у Дніпропетровській області від 28 травня 2021 року №55/35-5243; заяву керівника департаменту з безпеки АТ «Дніпровські електромережі» від 28 травня 2021 року №21888/1001; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 травня 2021 року; протокол обшуку від 07 червня 2021 року разом з відеофіксацією обшуку; постанову про визнання речових доказів вилученого під час обшуку майна від 08 червня 2021 року; договори оренди від 23 лютого 2021 року, укладені між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з одного боку та ОСОБА_7 - з іншого; постанову про визнання речовими доказами договорів оренди від 08 червня 2021 року; протокол огляду вилучених під час обшуку документів від 26 червня 2021 року; лист директора ТОВ «ЗОЛОТЕ ЗЕРНО ПРИДНІПРОВ'Я»; висновок експертів за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та трасологічної експертизи №1650/17203/19161-19163 від 30 липня 2021 року; висновок експерта №СЕ-19/104-21/28452-ТР від 24 вересня 2021 року щодо пошкоджень на пломбах; висновок експерта №СЕ 19/121-21/25035-ЕТ від 17 листопада 2021 року щодо належності лічільника до електронно обчислювальної машини та процесу обробки інформації; довідку про кількість фактичних втрат електроенергії по Лінії Л-18 п/с «Василівка» за період з листопада 2020 року по серпень 2021 року надану АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»; акт про порушення №33845 складений працівниками АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» 07 червня 2021 року; протокол № 101 від 19 серпня 2021 року засідання комісії по розгляду акта про порушення №33845 від 07 червня 2021 року; довідку АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» щодо обсягу недоврахованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем за адресою: с. Василівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Крутогірна, буд. 22-А Правил роздрібного ринку електричної енергії за період з 23 лютого 2021 року по 07 червня 2021 року; розрахунок по акту №33845 за 12 місяців з 07 червня 2020 року по 07 червня 2021 року; договір на постачання електричної енергії ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» для споживачів Дніпропетровської області (Солонянського району) №05096-00 від 16 березня 2017 року, укладений з ТОВ «ЗОЛОТЕ ЗЕРНО ПРИДНІПРОВ'Я» на постачання електричної енергії з додатками; висновок експерта №6788/6789-21 від 26 січня 2022 року щодо вартості недоврахованої електричної енергії; протокол огляду від 30 травня 2022 року мобільного телефону BLACKWIEW imei: НОМЕР_1 та imei: НОМЕР_2 , ОСОБА_7 ; протокол огляду від 31 травня 2022 року, мобільного телефону марки Samsung, IMEI: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , sim: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , наданого для огляду свідком ОСОБА_10 .
Окрім цього, за клопотанням сторони обвинувачення, судом досліджено також й показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .
На переконання колегії суддів, цим доказам була надана належна оцінка, а тому суд дійшов правильного висновку, що вони винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 поза розумним сумнівом не доводять.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , перебувало у користуванні ОСОБА_7 на підставі договору оренди, укладеного між останнім, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Разом із цим, на підставі висновків експертів № 1650/17203/19161-19163 від 30 липня 2021 року, № СЕ-19/104-21/28452-ТР від 24 вересня 2021 року, № СЕ 19/121-21/25035-ЕТ від 17 листопада 2021 року, довідки про кількість фактичних втрат електроенергії по Лінії Л-18 п/с «Василівка» за період з листопада 2020 року по серпень 2021 року, акта про порушення №33845, протоколу № 101 від 19 серпня 2021 року засідання комісії по розгляду акта про порушення №33845 від 07 червня 2021 року, довідки щодо обсягу недоврахованої електричної енергії внаслідок порушення за період з 23 лютого 2021 року по 07 червня 2021 року, розрахунку по акту №33845 показань представника потерпілого, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 беззаперечно встановленим є також і той факт, що за період з березня 2021 року по 07 червень 2021 року відбулась крадіжка електричної енергії шляхом втручання в роботу приладу обліку, зокрема блокування процесу обробки лічильником спожитої електроенергії за допомогою стороннього приладу.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що сам по собі факт оренди ОСОБА_7 приміщення та задокументована обставина крадіжки електроенергії доводити винуватість останнього не може та ґрунтується виключно на припущеннях.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_12 , вільного доступу до трасформаторної підстанції ОСОБА_7 не мав, а вона перебувала під відеоспостреженням. При цьому, свідок ОСОБА_12 підтвердив, що передавав показання свідку ОСОБА_10 , що останній також не заперечував під час його допиту у суді.
Окрім цього, під час проведення обшуку у орендованому ОСОБА_7 приміщенні, у останнього не було виявлено доказів на підтвердження його причетності до крадіжки електроенергії.
При цьому, висновком № 1650/17203/19161-19163 від 30 липня 2021 року спростовано можливість впливу на роботу виявленого всередині приладу обліку електричної енергії стороннього пристрою наданим на дослідження пультом дистанційного керування, який було вилучено під час обшуку у обвинуваченого.
Разом із цим, під час проведення огляду вилученого у обвинуваченого в ході обшуку мобільного телефону BLACKWIEW, не було встановлено будь-яких даних, окрім наявності на телефоні блокування за допомогою графічного паролю.
Що стосується обставини несплати ОСОБА_7 комунальних послуг на підставі договору оренди, яка з позиції прокурора, свідчить на користь обвинувачення, то вона не є беззаперечно встановленою та сама по собі винуватості обвинуваченого не доводить.
В укладених договорах оренди від 23 лютого 2021 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дійсно наявний пункт 6.1.2 щодо обов'язку орендаря - обвинуваченого, своєчасно оплачувати рахунки по комунальним платежам.
Між тим, обвинувачений під час судового розгляду засвідчив, що передавав грошові кошти ОСОБА_10 - чоловіку орендодавця, з яким і вів спілкування з приводу оренди.
Наведені обставини свідок ОСОБА_10 заперечував та засвідчив, що сплачував грошові кошти, зокрема, за оплату електроенергії за рахунок грошей своєї дружини - ОСОБА_10 , що остання підтвердила під час допиту у суді.
Аналізуючи зміст наведених показань, колегія суддів вважає сумнівними твердження свідків про погашення заборгованості за власний рахунок, оскільки згідно з протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 у застосунку “Приват24»суми транзакції з оплати електроенергії були значними, зокрема: 30003 грн. 00 коп. 10 березня 2021 року, 36003 грн. 00 коп. 17 березня 2021 року, 100503 грн. 00 коп. 27 квітня 2021 року та 100503 грн. 00 коп. 22 травня 2021 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що протягом цього часу, орендодавець з вимогами про погашення заборгованості та дострокове припинення договору оренди до ОСОБА_7 не звертався.
Серед іншого, на користь обвинуваченого свідчить також й та обставина, що споживачем електричної енергії, з яким потерпілим укладено договір на постачання електричної енергії за адресою: с. Василівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Крутогірна, буд. 22-А в період з 23 лютого 2021 року по 07 червень 2021 року є попередній орендатор - ТОВ «ЗОЛОТЕ ЗЕРНО ПРИДНІПРОВ'Я».
Попри ці обставини власниками приміщення не було ініційовано також і змін до договору про надання послуг з постачання електроенергії.
Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність заборгованості в даному випадку вирішального значення не має, оскільки предметом доказування у цьому кримінальному провадженні є виключно факт викрадення електричної енергії саме обвинуваченим.
З встановлених під час досудового розслідування обставин вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновано встановлення у клемний блок лічильника марки NIK 2303 ART.1200МС.11 зав. №8984358, який є електронно-обчислювальною машиною, не передбачений заводом виробником сторонній пристрій, який дозволяє дистанційно повністю або частково блокувати процес обліку лічильником спожитої електроенергії, тобто призводить до спотворення процесу обробки інформації.
Між тим, обставин, за яких ОСОБА_7 зміг втрутитись в прилад обліку враховуючи, що сторонній пристрій підключений до приладу обліку через проводи, що припаяні до відповідних точок на основній друкованій платі лічильника, як вказано у дослідницькій частині висновку експертів за результатами проведення комплексної судової електротехнічної та трасологічної експертизи №1650/17203/19161-19163 від 30 липня 2021 року, не встановив та жодних доказів на їх підтвердження не надав.
Не було доведено стороною обвинувачення й ту обставину, що саме ОСОБА_7 здійснював повне або часткове блокування процесу обліку лічильником спожитої електроенергії.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд не погоджується з доводами прокурора та вважає, що суд навів у мотивувальній частині вироку переконливі мотиви та підстави виправдання обвинуваченого, які відповідають положенням п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, а тому приходить до висновку про повноту судового розгляду та відповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
На переконання колегії суддів, висновки суду про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України є законними, а необхідність виправдання останнього за цих обставин - обґрунтованим, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, згідно з якими виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
За результатами апеляційного перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції з належним дотриманням вимог ст. ст. 22, 94, 370, 373 КПК України забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження. Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора з викладених у ній мотивів та вважає за необхідне вирок залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні відділу Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1881 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3