23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6479/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (суддя Д.В. Татаринов) у справі № 280/6479/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12 січня 2024 року №083950017458 з відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та це рішення скасувати;
- визнати противними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяви позивача від 21 грудня 2023 року про підтвердження пільгового стажу відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати позивачу до стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1 періоди його роботи з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року, з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року, з 09 серпня 2005 року по 09 червня 2006 року, та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 лютого 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, яка з урахуванням застосування принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України Чернівецькій області. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 12 січня 2024 року №083950017458 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з не підтвердженням пільгового стажу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року
адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №083950017458 від 12 січня 2024 року щодо відмови позивачу у призначенні пенсії згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнано противними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяви позивача від 21 грудня 2023 року про підтвердження пільгового стажу відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати позивачу періоди його роботи з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року, з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року, з 09 серпня 2005 року по 09 червня 2006 року як стаж роботи на пільгових умовах за списком №1;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача від 04 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що у пенсійного органу відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року, з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року, з 09 серпня 2005 року по 09 червня 2006 року.
Таким чином, суд вважав, що рішення пенсійного органу №083950017458 від 12 січня 2024 року щодо відмови у призначенні пенсії згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначив, що права позивача слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати позивачу періоди його роботи з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року, з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року, з 09 серпня 2005 року по 09 червня 2006 року як стаж роботи на пільгових умовах за списком №1.
Також, суд звернув увагу, що він не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, а тому суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід також відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача від 04 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що пільговий стаж позивача за Списком №1 становить 2 місяці 13 днів, за Списком №2 становить 6 років 5 місяців 9 днів, а отже рішення про відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії є правомірним через відсутність необхідного пільгового стажу. Скаржник вважає, що до пільгового стажу позивача правомірно не зараховано періоди роботи в шахті ім. Артема ВО «Дзержинськвугілля» з 14.04.1993 по 20.08.2000 та в шахті «Нова» ВО «Дзержинськвугілля» з 25.09.2000 по 30.04.2001, адже організації ліквідовані. Крім того, позивачу правомірно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 03.03.2006 по 09.06.2006 згідно довідки №10 від 15.01.2018, оскільки не долучено документи про проведення атестації робочого місця, інформація про спеціальний стаж в даних персоніфікованого обліку також відсутня.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 04 січня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, за принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішенням від 12 січня 2024 року №083950017458 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії зазначено:
Страховий стаж позивача становить - 32 роки 6 місяців 14 днів.
Пільговий стаж позивача за Списком №1 становить - 2 місяці 13 днів, за Списком №2 - 6 років 5 місяців 9 днів.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
До розрахунку пільгового стажу не враховано періоди:
- роботи в шахті ім. Артема ВО "Дзержинськвугілля"з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року та в шахті "Нова" ВО "Дзержинськвугілля" з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року, оскільки організації ліквідовані. Періоди можливо буде зарахувати після надходження рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, що зараховується до стажу для призначення пенсії (наявна заява від 21 грудня 2023 року);
- роботи з 03 березня 2006 року по 09 червня 2006 року згідно пільгової довідки №10 від 15 січня 2018 року, оскільки не долучені документи про проведення атестації робочого місця. Інформація про спеціальний стаж в даних персоніфікованого обліку також відсутня;
- період роботи у ВАТ "Азовзагальмаш" з 15 січня 2002 року по 30 травня 2005 року та в ПАТ "Азовелектросталь" з 01 січня 2009 року по 02 січня 2013 року зараховані за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до пункту 18 та 20 Постанови №637.
Позивач вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішенням пенсійного органу від 12 січня 2024 року №083950017458 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Так, згідно спірного рішення пенсійним органом до пільгового стажу позивача не враховано періоди зокрема:
- роботи в шахті ім. Артема ВО "Дзержинськвугілля" з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року та в шахті "Нова" ВО "Дзержинськвугілля" з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року, оскільки організації ліквідовані;
- роботи з 03 березня 2006 року по 09 червня 2006 року згідно пільгової довідки №10 від 15 січня 2018 року, оскільки не долучені документи про проведення атестації робочого місця. Інформація про спеціальний стаж в даних персоніфікованого обліку також відсутня;
Колегія суддів встановила, що записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20 липня 1989 року, копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується, що:
- у період з 14 квітня 1993 року по 20 серпня 2000 року позивач працював на посаді учня підземного гірника з ремонту в шахті ім. Артема В.О. «Держинськвугілля»;
- з 25 вересня 2000 року по 30 квітня 2001 року позивач працював на посаді учня вибійника на відбійних молотках та вибійника на відбійних молотках в шахті «Нова» ВО «Держинськвугілля»;
- з 09 серпня 2005 року по 09 червня 2006 року позивач працював на посаді учня паяльника у складальному цеху ПАТ «Авторадіатор».
Ці записи в трудовій книжці позивача зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Як правильно дослідив суд першої інстанції, професія за якою працював позивач згадані спірні періоди з урахування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 та Порядку № 383 відноситься до професій, що надають право на пільгову пенсію за Списком 1.
Також, колегія суддів враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Як встановлено судом вище, в трудовій книжці позивача містяться записи, які в достатній мірі підтверджують, що позивач у спірні періоди працював на посадах, які віднесені до Списку №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у скаржника були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, а тому рішення пенсійного органу №083950017458 є протиправним та підлягає скасуванню. Зворотні аргументи скаржника про правомірність спірного рішення свого підтвердження не знайшли.
Дійшовши обґрунтованого висновку про протиправність спірного рішення про відмову в призначенні пенсії, суд першої інстанції правильно виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання пенсійного органу зарахувати позивачу спірні періоди як стаж роботи на пільгових умовах за списком №1, а також зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 04 січня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України, адже це є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і такий спосіб захисту права не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття спірного рішення, що є предметом судового розгляду у межах цієї справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача не існує.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 280/6479/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанову складено в повному обсязі 23.01.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк