23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7825/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.08.2024 № 923060821742 про відмову позивачеві в призначенні пенсії згідно з Законом України «Про державну службу»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувати до страхового стажу позивача період служби в лавах Радянської армії з 04.11.1975 по 15.11.1977, що складає 2 роки 12 днів; період роботи на посаді інструктора Бердянського районного комітету комсомолу Запорізької області з 16.11.1979 по 12.12.1981 (2 роки 27 днів); період роботи на посаді завідуючого відділом Бердянського районного комітету комсомолу з 12.12.1981 по 30.01.1985 (3 роки 1 місяць 19днів); період роботи на посаді інструктора Бердянського районного комітету партії Запорізької області з 30.01.1985 по 01.09.1988 (3 роки 7 місяців); період перебування у Київській вищій партійній школі при ЦК Компартії України з 01.09.1988 по 31.07.1990 (1 рік 11 місяців); період роботи головним консультантом Бердянської районної ради з 20.05.1998 по 21.08.1998 (3 місяці); період роботи завідуючим відділом Бердянської районної ради з 21.08.1998 по 23.02.1999 (6 місяців та 2 дні); період роботи заступником голови Бердянської районної ради Запорізької області з 23.02.1999 по 05.09.2003 (4 роки 6 місяців 11 днів); період роботи на посаді голови Бердянської районної ради Запорізької області з 05.09.2003 по 18.04.2006 (2 роки 7 місяців 14 днів); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити та виплатити позивачеві, починаючи з моменту першого звернення, а саме з 21 червня 2023 року, згідно з Законом України «Про державну службу» пенсію державного службовця в розмірі 60% від заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу з урахуванням вислуги років та всіх передбачених надбавок.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.08.2024 № 923060821742 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути питання про зарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду служби в лавах Радянської армії з 04.11.1975 по 15.11.1977, періоду роботи на посаді інструктора Бердянського районного комітету комсомолу Запорізької області з 16.11.1979 по 12.12.1981, періоду роботи на посаді завідуючого відділом Бердянського районного комітету комсомолу з 12.12.1981 по 30.01.1985, періоду роботи на посаді інструктора Бердянського районного комітету партії Запорізької області з 30.01.1985 по 01.09.1988, періоду перебування у Київській вищій партійній школі при ЦК Компартії України з 01.09.1988 по 31.07.1990, періоду роботи головним консультантом Бердянської районної ради з 20.05.1998 по 21.08.1998, періоду роботи завідуючим відділом Бердянської районної ради з 21.08.1998 по 23.02.1999, періоду роботи заступником голови Бердянської районної ради Запорізької області з 23.02.1999 по 05.09.2003, періоду роботи на посаді голови Бердянської районної ради Запорізької області з 05.09.2003 по 18.04.2006, прийнявши відповідне рішення, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2024 щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі, відповідач - відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 21.06.2023 вперше звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Повторно аналогічна заява була подана 26.07.2023, 12.12.2023 та 25.07.2024 до Сервісного центру ГУ ПФУ у Львівській області.
Заява ОСОБА_1 , в порядку перерозподілу, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким прийнято рішення № 772 від 17.10.2023 про відмову в її задоволенні в зв'язку з відсутністю правових підстав та недостатністю необхідного стажу державної служби.
Назване рішення є предметом оскарження в даній справі.
Отже, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи має право ОСОБА_1 на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а також чи відноситься період проходження позивачем військової служби з 04.11.1975 по 15.11.1977 та періоди роботи з 16.11.1979 по 01.09.1988, з 01.09.1988 по 31.07.1990, з 20.05.1998 по 18.04.2006 до державної служби.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз наведеної норми дає можливість дійти висновку, що право на призначення пенсії відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII мають державні службовці за наявності сукупності таких обставин: на день набрання чинності цього Закону займали посади державної служби та мали стаж не менш як 10 років на посадах, віднесених до державної служби; досягли пенсійного віку та мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 було визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 - 01 травня 2016 року, мав такі записи трудової книжки: з 04.11.1975 по 15.11.1977 - служба в Радянській армії; з 28.12.1977 по 11.06.1979 - інженер у Бердянському об'єднанні «Сільгосптехніка»; з 16.11.1979 затверджений інструктором відділу комсомольських організацій Бердянського РК ЛКСМУ; з 12.12.1981 по 30.01.1985 - затверджений завідуючим відділом комсомольських організацій РК ЛКСМУ; з 14.02.1985 - секретар Бердянського РК ЛКСМУ; з 30.01.1985 - прийнятий за затверджений на посаді інструктора організаційного відділу райкома КПУ; з 01.09.1988 по 31.07.1990 - слухач Київської вищої партійної школи; з 31.07.1990 по 13.07.1992 - учень та штампувальником заготовчо-пресовий цех; з 17.07.1992 по 30.10.1992 - заст. директора МП «Темирианда»; з 27.10.1992 по 18.05.1998 - на посадах у фірмі; з 20.05.1998 по 18.04.2006 - на посадах в органах місцевого самоврядування; з 16.10.2006 по 26.07.2018 - записи про отримання допомоги по безробіттю та робота на окремих посадах на підприємствах не публічного сектору.
Спірними періодами цього часового проміжку є: з 04.11.1975 по 15.11.1977 - служба позивача в Радянській армії; з 16.11.1979 по 01.09.1988, з 01.09.1988 по 31.07.1990, з 20.05.1998 по 18.04.2006 - перебування на певних посадах.
Щодо служби в армії, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно з п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, чинною до 01.05.2016, до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
У постановах від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 27.12.2019 у справі № 500/2565/18 Верховний Суд дійшов правового висновку, що особа має право на врахування до стажу державної служби проходження служби в у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР.
Таким чином, відповідач неправомірно не зарахував до стажу державної служби період проходження ОСОБА_1 служби в армії з 04.11.1975 по 15.11.1977.
Щодо займання позивачем певних посад в комсомольській організації, політичній партії та навчання в партійній школи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за приписами п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, до державної служби включається, зокрема, час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049.
Абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049 передбачено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Відповідно до ст. 118 КЗпП України, працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що до стажу державної служби може бути включений період роботи особи на виборних посадах в партійних та комсомольських організаціях за умови, що особа була звільнена від роботи внаслідок обрання її на відповідні виборні посади.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що 19.11.1979 позивач був звільнений з посади інженера Бердянського об'єднання «Сільгосптехніка» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпПУ (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці), а не внаслідок обрання на виборчу посаду Бердянського РК ЛКСМУ.
Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідна робота позивача на посадах в комсомольській та партійній організації не може бути зарахована до стажу державної служби.
Вказані обставини залишились без належної оцінки суду першої інстанції.
При цьому суд безпідставно та помилково послався на правові позиції Верховного Суду у справах № 822/524/18, № 569/350/17 та № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16), адже в справі № 822/524/18 судом касаційної інстанції надавалась правова оцінка щодо застосування п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, справа № 569/350/17 не є релевантною до спірних правовідносин, адже в ній спір поставав щодо віднесення до державної служби роботи на посадах начальницького складу служби Державтоінспекції УМВС України в Рівненській області з 01.02.1979 по 17.05.2000 та роботи в Рівненському обласному управлінні Національного банку України з 02.01.2001 по 31.12.2015. У справі ж № 334/4034/16-а судом касаційної інстанції взагалі не надавалась правова оцінка щодо зарахування певної роботи до стажу державної служби, суд направив справу на новий розгляд, вказавши, що судами попередніх інстанцій не досліджено, чи відносяться посади в комсомольських організаціях, які займав позивач, до виборної посади, в розумінні статті 118 Кодексу законів про працю України.
Натомість, щодо вимоги позивача про зобов'язання УПФУ зарахувати до стажу державної служби період навчання в Київській вищій партійній школі при ЦК Компартії України з 01.09.1988 по 31.07.1990, суд першої інстанції вірно зауважив, що це навчання не є за своєю правовою природою підвищенням кваліфікації за наявною спеціальністю, а визначалось чинними на той час нормами (Постанова ЦК КПРС від 13.06.1978), як підготовка партійних і радянських кадрів, з метою удосконалення підготовки і перепідготовки кадрів, підвищення ідейно-теоретичного і науково-методологічного рівня знань, забезпечення ретельного відбору на навчання комуністів, які мають перспективи висування на відповідальну керівну роботу.
Більш того, наведені норми Постанови ЦК КПРС від 13.06.1978 опосередковано підтверджують, що посади, на яких позивач перебував до направлення на навчання в Київську вищу партійну школу при ЦК Компартії України, не відносились до відповідальних керівних посад, адже на такі посади особа могла бути висунуту та обрана лише після закінчення відповідного закладу.
Також колегія суддів підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, що робота позивача з 20.05.1998 по 18.04.2006 в органах місцевого самоврядування має бути врахована до стажу державної служби, адже Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII було прямо передбачено, що його дію поширено на посадових осіб місцевого самоврядування. Крім того, статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III також було встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, за рахунок внесків до Пенсійного фонду України, що сплачуються відповідно до закону.
Відтак, до стажу державної служби позивача підлягають зарахуванню періоди з 04.11.1975 по 15.11.1977 (2 роки 0 місяців 12 днів), з 20.05.1998 по 18.04.2006 (7 років 10 місяців 30 днів), що сукупно складає 9 років 11 місяців 11 днів і не є достатнім стажем для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Також в даній справі відсутня така обов'язкова умова для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», як займання посади державної служби на день набрання чинності цього Закону.
Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (01 травня 2016 року), ОСОБА_1 не займав посаду державної служби, з 11.02.2013 по 26.07.2018 позивач працював на посаді начальника центру поштового зв'язку № 2 м. Бердянськ Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта».
Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що правові підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця, відсутні.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 280/7825/24 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з 23 січня 2025 року та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повна постанова складена 23 січня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова