23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1528/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року ( ОСОБА_2 ) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 11.03.2024 № 916020143471 про відмову в частині переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі заяви від 21.02.2024 № 381;
зобов'язати відповідача перевести позивача з 21.02.2024 на пенсію за віком, згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», провівши перерахунок та виплату пенсії з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи той факт, що позивачка жодним із видів загальної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не користувалася раніше, то право на пенсію за віком відповідно до цього Закону виникло у неї вперше.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що заява позивачки про перехід на пенсію за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2014 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021, 2022, 2023 роки. Проте, поза увагою суду залишилось те, що після призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачка продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. За таких обставин, слід дійти висновку про наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, якій з 15.01.2014 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
21.02.2024 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком на загальних умовах, яку за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем (а.с.39-40).
Рішенням від 11.03.2024 № 916020143471 відповідачем відмовлено у переведенні на пенсію за віком, оскільки позивачка вже є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах за роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 відповідно до Закону № 1058-ІV (а.с.51).
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком за Законом № 1058-IV позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком, підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 відсутні.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.1992 постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, для працівників, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (в редакції чинні на момент призначення позивачці пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Положеннями ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст. 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для виплати позивачці пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, у зв'язку з новим, на думку позивачки, призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи вимоги позивачка зазначала, що при зверненні до пенсійного органу із заявою після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст. 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст. 40 Закону № 1058-IV.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що ст. 13 Закону № 1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Такий вид пенсії призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV.
Оскільки заява позивачки до пенсійного фонду від 21.02.2024 фактично стосувалась того самого виду пенсії (пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2), яка вже призначена позивачу, то такий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Застосування при призначенні пенсії позивача окремих положень Закону №1788-ХІІ щодо необхідних стажу та віку не свідчить про те, що така пенсія не є пенсією за віком за нормами Закону №1058-IV, адже пунктом другим розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону прямо передбачено визначення розміру та порядку призначення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням Закону №1058-IV.
Саме цим такі пенсії відрізняються від пенсій за віком, призначених виключно за нормами Закону №1788-ХІІ (наприклад, трудові пенсії за вислугу років), адже цей закон передбачає інший порядок, зокрема, визначення розміру пенсії (стаття 19 Закону № 1788-ХІІ).
Зважаючи на наведене, є безпідставним посилання позивачки, що пенсія у 2014 році призначена відповідно до Закону №1788-ХІІ, а тому не призначалася відповідно до Закону №1058-IV.
Вирішальною у даній справі ознакою закону, за яким призначається пенсія, є наявність у такому законі норми, яка встановлює розмір пенсії, оскільки саме така норма визначає заробітну плату, що враховується при призначенні пенсії.
Фактичні обставини справи вказують на те, що розмір пенсії позивачки визначений на підставі статей 27, 40 Закону №1058-IV.
Тому незалежно від пільгових умов призначення пенсії, призначена позивачу у 2014 році пенсія є пенсією за віком за Законом №1058-IV.
Крім того, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23 сформульовано такі висновки у правовідносинах, які є подібними правовідносинам, якій є спірними в цій справі:
1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
Позиція суду першої інстанції у даній справі, відповідає приведеним висновкам судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Таким чином, враховуючи, що заява ОСОБА_1 стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була їй призначена, така пенсія не може бути призначена повторно на підставі положень ст. 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави для перерахунку позивачці пенсії з 21.02.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, оскільки ще із 15.01.2014 позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача права на повторне призначення пенсії за віком та, відповідно, з висновком про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров