23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14141/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу
Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року (суддя Бухтіярова Марина Миколаївна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 30.05.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, ОСОБА_1 , періоди роботи з 01.01.1990 по 31.12.1990, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1990 по 31.12.1990, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 06.02.2022.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує, що позивачем в додаток до заяви про призначення пенсії було надано архівні довідки від 17.01.2022 № 8-К та 8/1-К, які видані Комунальним закладом «Трудовий архів» Криничанської селищної ради, в яких зазначено встановлені та відпрацьовані трудодні за період роботи у колгоспі «За мир» (відповідно до розпорядження від 12.05.1993 № 127/1 був перейменований в КСП «За мир») з жовтня 1979 року по грудень 1989 року та з січня 1991 року по березень 2000 року. Оскільки в наданих довідках відсутні відпрацьовані трудодні за 1990 рік, відсутні підстави зарахувати його до стажу роботи. Також апелянт зазначає, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у листопаді 2023 року, водночас з позовом звернувся у червні 2024 року, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 26.01.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 26.01.2022 вх. № 149 долучено наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення пенсії, паспорт, військовий квиток, довідки про заробітну плату № 9-к, № 19-к, довідка про зміну назви організації № 16, документи про стаж № 8-к, № 8/1-К, № 4, трудова книжка НОМЕР_1 .
Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.02.2022.
ОСОБА_1 18.10.2023 звернувся з заявою до відповідача, в якій просив повідомити про причини не зарахування періоду роботи за 1990 рік до страхового стажу.
Листом від 17.11.2023 за № 57347-45867/К-01/8-0400/23, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що він перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.02.2022. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ. В додаток до заяви про призначення було надано архівні довідки від 17.01.2022 № 8-К та № 8/1-К, які видані Комунальним закладом «Трудовий архів» Криничанської селищної ради, в яких зазначено встановлені та відпрацьовані трудодні за період роботи у колгоспі «За мир» (відповідно до розпорядження від 12.05.1993 № 127/1 був перейменований в КСП « 3а мир») з жовтня 1979 року по грудень 1989 року та з січня 1991 року по березень 2000 року. Оскільки в наданих довідках відсутні відпрацьовані трудодні за 1990 рік, відсутні підстави зарахувати цей період.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Суд апеляційної інстанції, перш за все, вважає за необхідне перевірити доводи апелянта в частині строку звернення до суду з даним позовом.
Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачеві строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду, позивача подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому вказав, що в 2022 році звернувся за призначенням пенсії, зібравши всі документи. В усній формі фахівці роз'яснили, що у разі не підтвердження певного стажу, буде відмовлено та надано відповідне рішення, яке може бути оскаржене. Від відповідача жодних відмов, рішень чи письмових повідомлень про не зарахування періоду роботи, не отримував. Більш того, після призначення пенсії (06.02.2022), позивач продовжував працювати, тому восени 2023 року був вимушений прибути до сервісного центу з повідомленням, що продовжує працювати. У жовтні 2023 року, в усній формі працівник сервісного центру повідомив позивачу, що певний період роботи не зараховано до стажу. Вказані обставини слугували письмовому зверненню до відповідача щодо причин не зарахування спірного періоду до трудового стажу. На письмове звернення позивач 09.12.2023 («Укрпоштою») отримав лист Головного управління Пенсійного Фонду України від 17.11.2023. Вказує, що про порушене право дізнався лише 09.12.2023, а тому позов подано у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 122 КАС України).
Суд першої інстанції враховував доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, зазначивши, що на час вирішення питання про відкриття провадження в справі не вбачає правових підстав для відмови позивачу в задоволенні заяви та вважає за необхідне визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу пропущений строк звернення до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам апелянта в частині строку звернення до суду з даним позовом, суд апеляційної інстанції виходить з приписів частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт зазначає, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у листопаді 2023 року, водночас з позовом ОСОБА_1 звернувся у червні 2024 року, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначений даною нормою строк звернення до суду є присічним та може бути поновлений у виключних випадках за клопотанням особи, яка подає позовну заяву, в якому мають бути викладені поважні причини пропуску відповідного процесуального строку з підтвердженням таких пояснень належними доказами.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року в справі № 340/1019/19).
В даній справі апелянт не вказує, що позивач був повідомлений ще у 2022 році, а підтверджує доводи позивача, що спірні правовідносини виникли в листопаді 2023 року.
В контексті обставин даної справи та доводів учасників справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було подано до суду першої інстанції ані заперечення про поновлення строку, ані відзиву на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції, ані доказів, які б вказували обізнаність позивача про не зарахування спірного періоду.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами отримання позивачем листа від 17.11.2023 № 57347-45867/К-01/8-0400/23 у листопаді 2023 року.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для повернення/ залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, ОСОБА_1 , періоди роботи з 01.01.1990 по 31.12.1990, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 цього ж Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документам, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка.
Згідно з записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.03.1986, ОСОБА_1 01.10.1979 прийнятий в члени колгоспу «За мир» шофером та з 30.05.2000 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням (записи № 2-№ 3).
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, в розділі «Трудова участь у суспільному господарстві» трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , наявні записи про встановлений річний мінімум робочих днів та його фактичне відпрацьовані дні, а саме: за 1979 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 64, при встановленому мінімумі 280; з 1980 -1982 - служба в армії; за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 344; при встановленому мінімумі - 280; за 1984 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 376,5; при встановленому мінімумі - 280; за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 355; при встановленому мінімумі - 280; за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 351; при встановленому мінімумі - 280; за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 341; при встановленому мінімумі - 280; за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 358; при встановленому мінімумі - 280; за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 346; при встановленому мінімумі - 280; за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 341; при встановленому мінімумі - 280; за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 315; при встановленому мінімумі - 280; за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 363; при встановленому мінімумі - 280; за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 329; при встановленому мінімумі - 280; за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 321; при встановленому мінімумі - 280; за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 302; при встановленому мінімумі - 280; за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 330; при встановленому мінімумі - 280.
Таким чином, записи в трудовій книжці ОСОБА_1 є достатніми для встановлення роботи позивача в період з 01.01.1990 по 31.12.1990.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 160/14141/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 23 січня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 23 січня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова