13 січня 2025 р.Справа № 520/9101/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/9101/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ»
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ») звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000245/2 від 21.03.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000281 від 21.03.2024;
- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000247/2 від 26.03.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000285 від 26.03.2024;
Стягнути витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 22673,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000245/2 від 21.03.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000281 від 21.03.2024.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000247/2 від 26.03.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000285 від 26.03.2024.
Стягнуто на користь ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 673 грн 70 коп за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Харківська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів Митного кодексу України (надалі - МК України). Стверджує, що суд першої інстанції положення МК України в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №440-ІХ від 14.01.2020, а саме поняття «митні органи» по тексту Рішення суду першої інстанції вживається як «органи доходів і зборів». Вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000245/2 від 21.03.2024, №UA807000/2024/000247/2 від 21.03.2024 містять: 1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано, 2. наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, 3. вичерпний перелік вимог, щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, 4. обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом.
Стверджує, що має право вимагати у платника будь-які документи на підтвердження заявленої митної вартості та не має обов'язку обґрунтовувати власні дії та рішення щодо витребування у позивача додаткових документів. Також вважає, що спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних ЄАІС автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників системи АСАУР.
Вважає, що вимога позивача про скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваних карток відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, бо ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією.
Щодо включення транспортування до складу митних витрат ставить під сумнів умови договору отримання позивачем товару за CPT (Інкотермс 2010), оскільки вважає, що позивач, а не митний орган зобов'язаний доводити, що постачання товару відбулося за умовами CPT.
З огляду на вказане, апелянт вважає спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації
Вважає, що стягнуті рішенням суду першої інстанції від 23.10.2024 витрати на послуги адвоката у сумі 20000,00 грн є явно необґрунтованими, завищеними та не відповідають принципу обґрунтованості та співрозмірності, а також становлять надмірний тягар для відповідача.
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вказав, що доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки ним були надані достатні документи для розмитнення за першим методом - за ціною договору. Вказує на відсутність розбіжностей у наданих ним для розмитнення товарів документах.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі та позивач у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
08.08.2023 між ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (як Покупцем) та RAJH-TRADING FZCO (як Постачальником) укладено Контракт № RTF/MLS20230808 (далі також - Контракт).
01.09.2023 між ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» та RAJHANS TRADING FZCO укладено Додаткову угоду до Контракту, якою внесені зміни та викладено у новій редакції статті 1, 7, 8 Контракту.
Додатковими угодами від 01.11.2023 та від 16.01.2024 до Контракту ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» та RAJHANS TRADING FZCO доповнено статтю 3 Контракту.
Додатковою угодою від 27.02.2024 до Контракту сторонами внесено зміни адреси покупця.
Абзацами 1, 2 ст. 1 Контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.09.2023) визначено, що за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»), а покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору.
Статтею 2 Контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.
Відповідно до ст. 3 Контракту поставка Товару за цим договором здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару та вказуються в інвойсі.
Згідно зі ст. 4 Контракту ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума дощ визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.»
Відповідно до ст. 5 Контракту сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата на розсуд Покупця.
Для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно з Контрактом, декларантом позивача подано до Харківської митниці:
1) 21.03.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200004748U3;
2) 25.03.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA80720000489U0.
На підтвердження заявленої в митній декларації № 24UA807200004748U3 інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 54687,30 доларів США разом із декларацією подано такі документи:
- пакувальний лист (Packing list) № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024;
- коносамент (Bill of lading) № 143371888362 від 16.01.2024;
- автотранспортну накладнау (Road consignment note) № 6000 від 18.03.2024;
- декларацію (Dispatch note model ТІ) № 24ROCT190000178657 від 18.03.2024;
- декларацію про походження товару (Declaration of origin) № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією № 20-36/03-2024 від 20.03.2024;
- розрахунок ціни (калькуляцію) № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 (з перекладом);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.01.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.02.2024;
- договір про надання послуг митного брокера № 23/02 від 23.02.2021;
- видаткову накладну № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 (з перекладом);
- відвантажувальну специфікацію № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 (з перекладом);
- комерційну пропозицію № RAJHANS20230724 від 24.07.2023 (з перекладом);
- лист № 03/01-1 від 01.03.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що страхування вантажу не здійснювалося;
- лист № 03/19-2 від 19.03.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛТІТУЛ-СТАНДРАТ», що вантаж не підлягає ліцензуванню;
- лист № RAJ/MUL240109/1-1 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи входять в ціну товару (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/1-2 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/1-3 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/1-4 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/1-5 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
-прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20231127/018 від 27.11.2023 (з перекладом);
- якісний опис № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 (з перекладом).
Подання вказаних документів декларантом до митного органу разом з митною декларацією підтверджено представником митного органу у відзиві на позов.
Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).
21.03.2024 відповідачем направлено позивачу повідомлення № 451098, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, запропоновано надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 9) транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо.
21.03.2024 позивачем надано відповіді на повідомлення відповідача, в яких зазначено:
- у відповіді № 21/03/24-1 щодо договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: товар відвантажений за інвойсом № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 і договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався;
- у відповіді № 21/03/24-2 щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): за контрактом № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № RAJ/MUL240109/1-3 від 09.01.2024, який надано з ЕМД;
- у відповіді № 21/03/24-3 щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): щодо товару, відвантаженого по інвойсу № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також листом постачальника № RAJ/MUL240109/1-4 від 09.01.2024, який надано з ЕМД;
- у відповіді № 21/03/24-4 щодо надання виписки з бухгалтерської документації: статтею 5 Контракту № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 встановлено, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Рахунком-фактурою (інвойсом № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена;
- у відповіді № 21/03/24-5 щодо ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися.
- у відповіді № 21/03/24-6 щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару вказано, що прайс-лист №RAJHANS20231127/018 від 27.11.2023 ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подано разом із митною декларацією № 24UA807200004748U3 ;
- у відповіді № 21/03/24-7 щодо транспортно-експедиційних рахунків, перевезення, договорів тощо: відповідно до ст. 3 Контракту № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 встановлено, що поставка Товару за цим договором здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Умови постачання визначаються та узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах; в Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024 визначено умову поставки СРТ Odessa, Ukraine. Отже, враховуючи, що вартість на транспортування включена у вартість товару, надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів не вимагається.
- у відповіді № 21/03/24-8 щодо інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів вказано, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч. 5 ст. 53 МК України.
Рішенням про коригування митної вартості товару від 21.03.2024 за №UA807000/2024/000245/2 Харківською митницею відмовлено ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» у митному оформленні товару за основним методом (ціною контракту).
В обґрунтування причин прийняття зазначеного рішення відповідачем вказано:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- декларантом не надана митна декларація країни відправлення;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- наданий до митного оформлення прайс-лист від 27.11.2023 за № MRAJHANS20231127/018 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-стандарт" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно з коносаментом № 143371888362;
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментом № 143371888362;
- в інвойсі від 09.01.2024 за № RAJ/MUL240109/1 не зазначені умови оплати;
- наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-36/03-2024 від 20.03.2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 121 України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 за № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 за № 1440 зі змінами;
- відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, що зазначені в CMR № 6000 від 18.03.2024;
- відсутні транспортні довідки, рахунки.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 21.03.2024 за №UA807000/2024/000245/2 Харківською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000281 від 21.03.2024.
Відповідно до приписів статті 55 МК України за митною декларацією ІМ 40 ДЕ МД № 24UA80720000477824U7 товар випущено у вільний обіг, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 586 941,44 гривень.
На підтвердження заявленої в митній декларації від 25.03.2024 за № 24UA80720000489U0 інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 47570,36 доларів США, разом із декларацією позивачем подано такі документи:
- пакувальний лист (Packing list) № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024;
- коносамент (Bill of lading) № 143371888396 від 16.01.2024;
- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 2397 від 13.03.2024;
- декларацію (Dispatch note model ТІ) № 24ROCT190000169986 від 14.03.2024;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-43/03-2024 від 23.03.2024;
- розрахунок ціни (калькуляція) № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 (з перекладом);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.11.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.02.2024;
- договір про надання послуг митного брокера № 23/02 від 23.02.2021;
- видаткову накладну № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 (з перекладом);
- відвантажувальну специфікацію № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 (з перекладом);
- комерційну пропозицію № RAJHANS20230724 від 24.07.2023 (з перекладом);
- лист № 03/01-3 від 01.03.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що страхування вантажу не здійснювалося;
- лист № 03/21-6 від 21.03.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДРАТ», що вантаж не підлягає ліцензуванню;
- лист № RAJ/MUL240109/3-1 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включено в ціну товару (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/3-2 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/3-3 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/3-4 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
- лист № RAJ/MUL240109/3-5 від 09.01.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № RAJHANS20231127/02 27.11.2023 (з перекладом);
- якісний опис № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 (з перекладом).
Подання вказаних документів декларантом до митного органу разом з митною декларацією підтверджено представником митного органу у відзиві на позов.
Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).
25.03.2024 митницею направлено позивачу повідомлення № 451416, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, та запропоновано надати додаткові документи аналогічні тим, які вказані у повідомленні № 451098 та додатково вказано про необхідність надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організм та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза).
Листами від 10.07.2024 позивач надав такі ж пояснення щодо документів, зазначених Харківською митницю у повідомленні, як і в листах від 21.03.2024, додатково вказавши, що копії митної декларації країни відправлення та висновок експерта подано одночасно з ЕМД.
Рішенням про коригування митної вартості товару №UA807000/2024/000247/2 від 26.03.2024 Харківською митницею відмовлено ТОВ "МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ" у митному оформленні товару за основним методом (ціною контракту).
В обґрунтування причин прийняття зазначеного рішення відповідачем вказано:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- документ під кодом « 9000» № RAJHANS20231127/0 від 30.04.2024 не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позицій, наданих до митного оформлення і є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;
- декларантом не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю (рахунки фрахту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, що зазначений в CMR від 13.03.2024 за № 2397;
- у гр.23 CMR від 13.03.2024 за № 2397 відсутній підпис перевізника;
- в інвойсі від 09.01.2024 за № RAJ/MUL240109/3 не зазначені умови оплати;
- декларантом не надано (відсутня) митна декларація країни відправлення;
- відповідно до листа від 09.01.2024 за № RAJ/MUL240109/3-l зазначено, що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 вартість перевезення, логістика, вантажно- розвантажувальні роботи включені в ціну товару, отже наперед відомо про вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи, що не логічним у зв'язку зі складною логістикою постачання та ненаданням декларантом документального підтвердження щодо вартості таких витрат, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- у наданій до оформлення митній декларації зазначені умови поставки СРТ Одеса, але згідно з коносаментом № 143371888396 від 16.01.2024 зазначено маршрут NINGBО-Constanta, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- відповідно до листа від 09.01.2024 за № RAJ/MUL240109/3-4 декларантом зазначено те, що посередницькі послуги не залучалися, але товаровідправником є особам від контрактроотримувача, морським та авто перевізниками є особи відмінні від китайського контрактроотримувача, що потребує додаткових витрат, та можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;
- наданий до митного оформлення висновок експерта від 23.03.2024 за № 20-43/03-2024 щодо вартості товару взято митницею до уваги, але він не може слугувати для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000247/2 від 26.03.2024 Харківською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000285 від 26.03.2024.
Відповідно до приписів статті 55 МК України за митною декларацією ІМ 40 ДЕ МД ІМ № 24UA807200005011U9 товар випущено у вільний обіг, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 520 905,39 гривень.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. (ч. 6 ст. 264 МК України)
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.(ч. 1 ст. 51 МК України)
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (ч. 2 ст. 53 МК України)
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (ч. 3 ст. 53 МК України)
Отже, приписи ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Вказані приписи митного законодавства дають митному органу право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд вказав, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Так, після отримання ЕМД, поданих ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» до митного органу, останнім направлено декларанту повідомлення щодо надання додаткових документів у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів згідно з переліком, наведеним у ч.3 ст.53 МК України.
Позивачем надано інформацію щодо додаткових документів для визначення складових митної вартості товарів та фактично повідомлено митний орган про відсутність інших документів, окрім тих, які подані з митними деклараціями.
В контексті наведеного суд звертає увагу, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. При цьому з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Аналіз наведених приписів митного законодавства дає підстави для висновку, що митні органи мають аналізувати лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.
Проте, відповідач у повідомленнях запитував у позивача документи, які вже було подано останнім з митними деклараціями, або запитував документи, яких не існувало, чи документи, надання яких не передбачено положеннями частин 2-4 статті 53 МК України.
Окремо, колегія суддів звертає увагу апелянта на приписи ч. 5 ст. 53 МК України, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За таких регулювання, колегія суддів звертає увагу на хибність тверджень апелянта про те, що він має право вимога ти будь-які документи, оскільки такі доводи апеляційної скарги суперечать ч. 5 ст. 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2018 у справі №820/2014/17 вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.
Так, відповідно до поданих позивачем до митного органу документів митна вартість товару підтверджена:
- прайс-листами №RAJHANS20231127/018 від 27.11.2023, № RAJHANS20231127/020 від 27.11.2023;
- інвойсами № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024;
- калькуляціями № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024.
Щодо товару, відвантаженого за інвойсами № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару, що підтверджується в т.ч. листами постачальника № RAJ/MUL240109/1-1 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3-1 від 09.01.2024.
Страхування вантажу за інвойсами не здійснювалося, що підтверджується листами постачальника № RAJ/MUL240109/1-2 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3-2 від 09.01.2024 та листами ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» № 03/01-1 від 01.03.2024, № 03/01-3 від 01.03.2024.
Отримання платежів від третіх осіб не передбачено Контрактом, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується листами постачальника № RAJ/MUL240109/1-3 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3-3 від 09.01.2024.
Щодо товару відвантаженого за інвойсами № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується листами постачальника № RAJ/MUL240109/1-4 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3-4 від 09.01.2024; ліцензування не передбачено, що підтверджується листами постачальника № RAJ/MUL240109/1-5 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3-5 від 09.01.2024 та листами ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» № 03/19-2 від 19.03.2024, № 03/21-6 від 21.03.2024.
Надаючи оцінку твердження митного органу, які були підставою для ухвалення спірних рішень, про «не підтвердження транспортних витрат у спірних рішеннях (відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно з коносаментом № 143371888362; відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, що зазначені в CMR № 6000 від 18.03.2024; відсутні транспортні довідки, рахунки; декларантом не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю (рахунки фрахту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, що зазначений в CMR від 13.03.2024 за № 2397; у гр.23 CMR від 13.03.2024 за № 2397 відсутній підпис перевізника; відповідно до листа від 09.01.2024 за № RAJ/MUL240109/3-l зазначено, що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024 вартість перевезення, логістика, вантажно- розвантажувальні роботи включені в ціну товару, отже наперед відомо про вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи, що не логічним у зв'язку зі складною логістикою постачання та ненаданням декларантом документального підтвердження щодо вартості таких витрат, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості)», колегія суддів звертає увагу, що пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тобто, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Матеріалами справи підтверджено, що витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується Контрактом № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023, інвойсами № RAJ/MUL240109/1 від 09.01.2024, № RAJ/MUL240109/3 від 09.01.2024, в яких зазначено умови поставки СРТ, Одеса, Україна, (відповідно до Інкотермс-2010).
Так, згідно з правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/ перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Отже, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а тому додавати такі витрати відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України під час визначення митної вартості не потрібно.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.
Отже, з огляду на умови поставки CPT, Одеса, всі витрати на транспортування включено у вартість товару і висновки митного органу щодо не підтвердження транспортних витрат, наведені в спірних рішеннях, не можу бути підставою для коригування митної вартості товару.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачу з митними деклараціями надавалися листи постачальника на підтвердження того, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені до ціни товару, проте такі безпідставно не враховані митним органом при прийнятті спірних рішень.
Щодо посилання митного органу у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000247/2 від 26.03.2024 на те, що у наданій до оформлення митній декларації зазначені умови поставки СРТ Одеса, але згідно з коносаментом № 143371888396 від 16.01.2024 зазначено маршрут NINGBО-Constanta, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, то колегія суддів зазначає, що коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом, на підтвердження чого позивачем митному органу було надано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).
З огляду на те, що товар фактично не страхувався, відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Твердження апелянта про необхідність позивачеві довести факти транспортування товарів саме за умовами CPT, Одеса є намагання апелянта всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України перекласти тягар доказування з себе (суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний доводити правомірність власних рішень, дій та/або бездіяльності) на позивача, що є неприпустимим.
В свою чергу, з урахуванням приписів ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17.
Отже, декларація країни відправлення не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавалися до митниці експортні декларації, на які посилається відповідач у спірних картках відмови.
Стосовно посилання митного органу на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), а наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо RAJHANS TRADING FZCO та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, що свідчить про розбіжності, колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.
Також колегія суддів звертає увагу, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Так, долучені декларантом прайс-листи оформлено саме для двосторонніх відносин між позивачем та компанією RAJHANS TRADING FZCO. Відповідно до рівня цін вказаних у цьому документі безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем.
Колегія суддів також звертає увагу, що висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (експертами), не є документами, які засвідчують вартість товару. Відомості, наведені у таких документах не мають імперативного характеру, а отже, у разі їх наявності, можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Зважаючи на наведене, висновки митного органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги твердження митного органу про те, що під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, оскільки спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Крім того, в постанові від 09.02.2022 у справі № 520/12621/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у ЦБД ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час: №UA205170/2024/000840 від 15.01.2024, №UA100330/2024/504022 від 05.03.2024, №UA100330/2024/503795 від 04.03.2024, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16; від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а; від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, від 26.02.2019 у справі № 808/454/18.
Отже, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням будь-якого методу окрім першого.
Окремо суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі митного органу відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).
Крім того, суд звертає увагу, що інформація про митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування не було оскаржено до суду та скасовано судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 у справі №804/4906/15.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу митного органу на те, що позивач розмитнював «текстильний матеріал просочений акриловим просоченням, виготовлений з синтетичних комплексних поліефірних ниток на 100%».
Проте, митна вартість визначалася, виходячи з вартості розмитнення:
- № UA205170/2024/000840 від 15.01.2024, «вироби з пластмаси для транспортування та пакування товарів. Упаковка для ролети - 50100м»,
- № UA100330/2024/504022 від 05.03.2024 «Вироби зі скловолокна для цивільного призначення: стрижні 5мм*5800м» та «Текстильні матеріали синтетичні (100% поліестер), просочені: тканина для жалюзі у рулонах, в асортименті»,
- № UA100330/2024/503795 від 04.03.2024 «полотно трикотажне, із синтетичних ниток (95%) з вмістом еластомірних ниток (5%). Просочення, дублювання і покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє».
При цьому митним органом жодним чином не обґрунтовано чому він вважає вказані вище товари подібними тим, які були заявлені на розмитнення, оскільки, на думку суду, наведені товари не є подібними ані за видом ані за складом матеріалу (поліестер є покращеним варіантом поліефіру).
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, які митний орган вважає нібито подібними (аналогічними), що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Проте, у спірних рішеннях митним органом зазначеної інформації не наведено, що дає підстави для висновку про неправомірність коригування митної вартості придбаних позивачем товарів.
Колегія суддів наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган зобов'язаний обґрунтувати (довести) належними та допустимими доказами законність власного рішення; відповідно, його рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 за №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000245/2 від 21.03.2024 та №UA807000/2024/000247/2 від 26.03.2024.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до ч. 9-10 ст1 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику..
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов'язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду викладену у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17.
У апеляційній скарзі апелянт також посилається на наявність висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, та його власний аналіз висновків Верховного Суду викладених у постановах від 16.09.2015 по справі №826/4418/14, від 21.02.2018 по справі №826/15718/16, від 04.08.2021 по справі №520/3421/19 та №520/4787/19, від 13.01.2021 по справі 805/2942/16-а, від 15.08.2019 по справі №826/19400/15.
Надаючи оцінку можливості застосування наведених позицій Верховного Суду та аналізу апелянта висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 по справі №826/19400/15, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, предметом касаційного перегляду у межах постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі №826/4418/14 були позовні вимоги щодо неподання до ГУ ДКС висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, тобто ця справа жодним чином не стосувалася оскаржень рішень митного органу, а відтак немає жодних висновків, які можуть бути застосовані у межах справи, що переглядається судом апеляційної інстанції.
У межах справи №826/15718/16 Верховний Суд переглядав вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Довіра та гарантія» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо не відображення в інтегрованій картці платника переплати з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного соціального внеску. Тобто, вказана справа жодним чином не стосується митної справи та відповідно не мітить жодного висновку про застосування приписів митного законодавства.
Наведений апелянтом «висновок», викладений у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 по справі №520/3421/19 та №520/4787/19, відповідно до «Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність у ЄАІС ДФС інформації про митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості» є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а тому не має жодного значення при розгляді цієї справи.
Стосовно покликання апелянта на те, що аналіз висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 по справі №826/19400/15 дає підстави стверджувати, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів безпідставними та зазначає, що у тексті названого судового рішення вказано «наявність у ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів МОЖЕ бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.». Застосування Верховним Судом слова «може» свідчить, що спрацювання ризиків не є безумовною підставою для витребування додаткових документів.
Апелянт також безпідставно акцентував увагу суду на висновку Верховного Суду, нібито зробленому у постанові від 13.01.2021 по справі 805/2942/16-а, який «ЗВОДИТЬСЯ» до того, що «спрацювання профілю ризику в системі АСАУР та встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС є достатньою підставою для витребування додаткових документів», колегія суддів вказує апелянтові, що такий висновок у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі 805/2942/16-а відсутній та вигаданий апелянтом.
Отже, наведені апелянтом висновки та його аналіз/зведення висновків суду касаційної інстанції не стосуються висновків Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а тому не мають жодного значення при розгляді цієї справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що порушення норм процесуального права полягає у ненаданні належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст.ст.2, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАС України, а неправильне застосування судом норм матеріального права полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме, ст.ст.52-64, 257, 266 МК України є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.
З урахуванням наведених висновків суду, доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваних рішень є безпідставними.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано положення МК України у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №440-ІХ від 14.01.2020, а саме поняття «митні органи» по тексту рішення суду першої інстанції вживається як «органи доходів і зборів» колегія суддів вважає слушними, проте зазначення митного органу органом доходів та зборів жодним чином не вплинуло на правильність вирішення судом спору по суті.
У силу приписів ст. 317 КААС України, застосування судом першої інстанції норм, у попередній редакції МК України, яка змінилася виключно у найменуванні митного органу не може бути визнано достатньою підставою для скасування правильного по суті рішення.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині розподілу витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що надано копію договору про надання правової допомоги від 02.04.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Бідної Оксани Іванівни" та ТОВ «МУЛЬТИТУЛ-СТАНДАРТ».
За умовами п.3.1. Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.
Додатковою угодою № 1 від 02.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 02.04.2024 визначено, що Бюро зобов'язалося надати правову допомогу Клієнту щодо визнання протиправними і скасування рішень Харківської митниці, оскаржених у цій справі.
Додатковою угодою № 2 від 02.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 02.04.2024 визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги складає фіксовану суму 40 000,00 грн.
Враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони колегія суддів вважає, що сума витрат на правничу допомогу яка підлягає стягнення з Харківської митниці становить 10000 грн.
За таких обставин. Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Харківської митниці підлягає частковому задоволенню в частині розподілу витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, а рішення суду І інстанції скасуванню в цій частині з ухваленням постанови про стягнення з Харківської митниці витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а отже відсутні підстави для його зміни або скасування.
Керуючись ст. 132, 134, 139, 242, 243, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Харківської митниці задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі №520/9101/24 скасувати в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Ухвалити у цій частині постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 43856496) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626).
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі №520/9101/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 23.01.2025.