Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3304/2025
23 січня 2025 року місто Київ
справа № 367/5791/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мерзлого Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування,-
В серпні 2021 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
12 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - Лисенка С.М. через систему «Електронний суд» надійшла заява про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи №367/5971/21, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правову допомогуу розмірі 55171,98 грн., з яких: гонорар адвокатського бюро за складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів 40000,00 грн., гонорар адвокатського бюро за представництво в судових засіданнях: 28.11.2022 року, 21.03.2023 року, 25.10.2023 року, 29.11.2023 року, 12.02.2024 року, 10.06.2024 року по 2500,00 грн. за кожне судове засідання, а всього за представництво в судах 15000,00 грн.; поштові витрати на направлення повісток позивачу та його представнику 22.04.2024 року чеки від 22.04.2024 року на 85,99грн. кожен, а всього на суму 171,98 грн.
Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - Лисенка С.М. про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 55171,98 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що вартість послуг адвоката, заявлених представником відповідача у даній справі, є суттєво завищеною, необгрунтовано високою, не відповідає ринковим цінам за аналогічні послуги та не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю і тривалістю справи.
Вказувала, що в «Детальному описі робіт (надання послуг) виконаних адвокатом від 20 березня 2023 року не вказано, коли саме (дата) надавались послуги зазначені в таблиці, що робить неможливим достовірно визначити, які і коли саме послуги надавались - до чого такі послуги прив'язані і чи надавались вони взагалі.
Зазначала, що інформація, яка вказана у заяві про ухвалення додаткового рішення, щодо суми гонорару адвоката не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вказувала, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 від 20 листопада 2023 року на виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2023 року вже стягнуто з позивача 45000,00 грн. зазначена постанова міститься в матеріалах даної справи.
Зазначала, що після скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області про залишення позову без розгляду від 06 липня 2023 року в апеляційному порядку та направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції, фактичного стягнення з позивача 45000 грн., зазначені кошти стороною відповідача позивачу не повернені в добровільному порядку.
02 грудня 2024 року від представника відповідача до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вказуючи на те, що додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, дослідженням доказів та встановленням всіх обставин у справі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу у її відсутність та у відсутність позивача.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно з ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача, подаючи до суду першої інстанції відзив на апеляційну скаргу, в ньому зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесе у зв'язку з розглядом справи.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
12 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - Лисенка С.М. через систему «Електронний суд» надійшла заява про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи №367/5971/21, в якій просивстягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 55171,98 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача ОСОБА_3 - Лисенком С.М. надано копії: договору про надання правової допомоги від 14 липня 2021 року №148; додаткових угод до договору про надання правової допомоги; детального опису робіт; квитанцій.
З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2021 року між адвокатським бюро «Сергія Лисенка» та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги №148.
Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди до договору про надання правової допомоги №148, якими визначались умови оплати наданих послуг.
З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, адвокатом здійснені роботи, за які відповідач має сплатити, а саме: гонорар за складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів складає 40000 грн., гонорар за представництво в судових засіданнях 2500,00 грн. за кожне судове засідання - 28.11.2022року, 21.03.2023року, 25.10.2023року, 29.11.2023року, 12.02.2024року, 10.06.2024 року, що разом становить 15000 грн.
Понесені відповідачем витрати на правову допомогу в суді першої інстанції становлять 55000 грн.
Також представник відповідача просив стягнути витрати на направлення повісток позивачу та його представнику на загальну суму 171,98грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром, стягнутої судом першої інстанції з ОСОБА_1 суми правової допомоги у розмірі 55171,98 грн.
Тлумачення положень ст.270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Отже, положення ч.4 ст.270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі №202/3681/16, від 18 жовтня 2024 року у справі №757/27799/21-ц.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення судом першої інстанції позивача про призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України чи повідомлення про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).
Отже, позивач був позбавлений можливості скористатися своїм правом на подання пояснень/заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
Представник позивача в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що вартість послуг адвоката, заявлених представником відповідача у даній справі, є суттєво завищеною, необгрунтовано високою, не відповідає ринковим цінам за аналогічні послуги та не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю і тривалістю справи.
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені представником відповідача ОСОБА_3 - Лисенком С.М. у заяві про компенсаціюздійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи витрати у розмірі 55000 грн. є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Колегія суддів бере до уваги витрати понесені відповідачем на представництво в судових засіданнях 21.03.2023 року та 10.06.2024 року (5000 грн.), оскільки вказані засідання були проведені за участю представника відповідача.
Що стосується витрат понесених відповідачем на представництво в судових засіданнях: 28.11.2022 року та 12.02.2024 року, то вказані витрати суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки як вбачається з довідок, складених секретарем судового засідання у зазначені дати судові засідання не відбувалися, у зв'язку з неявкою учасників справи.
Витрати понесені відповідачем на представництво в судових засіданнях: 25.10.2023 року та 29.11.2023 року, які відбувалися в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 липня 2023 року не підлягають стягненню з позивача, оскільки апеляційна скарга позивача була задоволена.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, заперечення позивача, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_3 - Лисенка С.М. про ухвалення додаткового рішення про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи та наявність підстав для стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000 грн. витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Пунктом 4 частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, у тому числі, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Звертаючись до суду з даною заявою представник відповідача, зокрема, просив стягнути з позивачавитрати на направлення повісток позивачу та його представнику на загальну суму 171,98 грн., що підтверджується чеками.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 від 20 листопада 2023 року на виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2023 року вже стягнуто з позивача 45000,00 грн. та після скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області про залишення позову без розгляду від 06 липня 2023 року в апеляційному порядку та направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції, зазначені кошти стороною відповідача позивачу не повернені в добровільному порядку, не впливають на стягнення витрат на правову допомогу у порядку ст.270 ЦПК України, оскільки стягнення з відповідача на користь позивача 45000 грн. в межах виконавчого провадження може бути повернуто відповідно до норм чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесенівитрати на професійну правничу допомогу в суді першоїінстанції у розмірі 15000грн. та витрати пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 171,98грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - Лисенка Сергія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 витрати на правову допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 15000 грн. та витрати пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 171 грн. 98 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: