Справа №359/3600/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3128/2025 Доповідач ОСОБА_2
про залишення апеляційної скарги без руху
23 січня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора у провадженні - начальника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року,
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року:
- ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15 п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано його в зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначених злочинів;
- ОСОБА_5 визнаноневинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15 п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано його в зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначених злочинів;
- ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15 п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано його в зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначених злочинів.
Вирішено питання щодо речових доказів, арешту майна та судових витрат у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Дослідити під час апеляційного розгляду всі докази сторони обвинувачення, що досліджені під час судового розгляду в першій інстанції. Ухвалити вирок, яким ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 визнати винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 15 п.п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна та за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років. Згідно вимог ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, кожному. Вирішити питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, про процесуальні витрати та речові докази.
До відкриття апеляційного провадження за наявною в матеріалах провадження апеляційною скаргою прокурора встановлено, що вона не відповідає вимогам ч. 2 ст. 396 КПК України.
Згідно вимог ст. 396 КПК України, крім іншого в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Разом з цим, апеляційна скарга подана без додержання вимог п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, а саме в апеляційній скарзі зрозуміло не викладені вимоги прокурора та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Зокрема, прокурор, як вбачається зі змісту апеляційної скарги не погоджуючись з виправдувальним вироком суду щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п.п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України наводить відповідні доводи, які, на його переконання є підставою для скасування вироку в цій частині.
У прохальній частині апеляційної скарги прокурор просить скасувати вирок в частині визнання обвинувачених невинуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у зв'язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме незабезпечення прав потерпілих. Вказує, що права потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 жодним чином не відновлено у кримінальному провадженні, у зв'язку із виправданням обвинувачених.
Разом з цим, з даних вимог прокурора незрозуміло, які саме права потерпілих не відновлено та яким чином суд мав їх відновити ухвалюючи виправдувальний вирок.
Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги прокурора він зазначає, що суд у вироку не вказуючи про відсутність інших ознак кримінального правопорушення, був зобов'язаний перекваліфікувати дії обвинуваченого на інший склад кримінального правопорушення, зокрема на ст. 125 КК України або ст. 129 КК України, однак цього не зробив, не обґрунтував, з яких підстав не прийшов до такого рішення чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства.
Дані вимоги прокурора є суперечливими, оскільки з одного боку прокурор просить визнати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 5, 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України та в противагу вказує на наявність підстав для перекваліфікації їх дій за іншими злочинами.
Крім того, незрозуміло, які дії обвинуваченого суд мав перекваліфікувати, якщо у кримінальному провадженні обвинувачених три особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Одночасно з цим, є суперечливою позиція прокурора в тому, що суд ухвалив виправдувальний вирок не дочекавшись рішення ДБР. А саме на виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.09.2023 року, якою було постановлено направити до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, повідомлення про кримінальне правопорушення, що було озвучено обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо застосування до них недозволених методів досудового розслідування працівниками поліції, ДБР було внесено відомості до ЄРДР під №62024100120000081 за ч. 2 ст. 365 КК України.
Так, прокурор вважає, що суд не мав підстав завершувати розгляд даного кримінального провадження без остаточного рішення ДБР по порушеному кримінальному провадженні. Однак, надалі прокурор просить апеляційний суд ухвалити обвинувальний вирок на підставі наявних у кримінальному провадженні доказів. Отже, вимоги прокурора є суперечливими.
Також, не ґрунтується на законі і прохання прокурора вирішити питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, оскільки вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення.
В підсумку слід вказати, що прохання прокурора дослідити під час апеляційного розгляду всі докази сторони обвинувачення, що досліджені під час судового розгляду в першій інстанції є узагальненим, оскільки не вказано перелік доказів, які на думку прокурора співвідносяться з його вимогами.
Таким чином, в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні зрозуміло та однозначно не викладені його вимоги та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, передбаченого конкретними нормами КПК України.
Наведені недоліки апеляційної скарги перешкоджають прийняттю рішення про відповідність апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України та вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження за цією скаргою.
Згідно ч. 1 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 396, ч. 1 ст. 399, ст. ст. 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора у провадженні - начальника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - залишити без руху.
Надати прокурору ОСОБА_3 строк 5 (п'ять) днів з дня отримання ним копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали направити прокурору ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2