справа №754/10693/24 Головуючий у суді І інстанції: Комаревцева Л.В.
провадження №22-ц/824/3809/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
23 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Болотова Є.В., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Орлова Андрія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року про повернення заяви про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
У липні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року провадження у справі було відкрито.
18 жовтня 2024 року до суду першої інстанції представник позивача звернувся з заявою про зміну предмету позову, в якій зокрема просив суд доповнити позовні вимоги новими вимогами наступного змісту: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину (серія та номер: 2465, видане 24.08.2024, видавник: 21 Київська державна нотаріальна контора), на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2968519480000).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року відмовлено в прийнятті та повернуто позивачу заяву про зміну предмета позову.
Не погодившись з вказаною ухвалою, адвокат Орлов А.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Зазначав, що подаючи заяву про зміну предмету позову, позивач не змінював обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (позивач прийняв спадщину, а відповідач не прийняв її), а лише доповним тим, що відповідач після подачі позову протиправно отримав свідоцтво про право на спадщину і таким чином, для визнання, заявленого в позові права власності на спадкове майно, необхідно додати вимогу про визнання спірного свідоцтва недійсним. Зазначені обставини є взаємопов'язаними та лише доповнюють позицію позивача про те, що його право на оформлення спадкових прав порушено та потребує захисту.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на положення ч. 3 ст. 264 ЦПК України, та зазначав, що суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язане із предметом спору свідоцтво про право на спадщину, яке суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від цього причин.
Натомість зазначав, що позивач не мав можливості включити до позовної заяви вимогу про визнання недійсним спірного свідоцтва про право на спадщину на 1/2 квартири із не залежних від нього причин, оскільки таке свідоцтво було видано після подання позову.
З огляду на викладене, апелянт вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у заяві про зміну предмету позову від 18.10.2024 року фактично змінено, як предмет, так і підстави позову та наявні підстави для її повернення.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у прийнятті та повертаючи позивачу заяву про зміну предмету позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що звертаючись з заявою від 18.10.2024 року позивачем фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України та не допускається.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якій просила:
1. Встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з позивачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Встановити факт відсутності постійного проживання відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за адресою його реєстрації: АДРЕСА_3 на час відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
3. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на спадкове майно, яке складається з 1/2 (однієї другої) частки:
3.1. Квартири АДРЕСА_1 ;
3.2. Грошових вкладів з усіма належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться на зберіганні у:
3.2.1 філії-Головного управління по місту Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»: ТВБВ №10026/073
на рахунку в доларах США № НОМЕР_4 ,
на рахунку в національній валюті № НОМЕР_5 ,
на рахунку в національній валюті № НОМЕР_6 ,
на рахунку в доларах США НОМЕР_15 ,
на рахунку в національній валюті № НОМЕР_8 ,
на рахунку в національній валюті № НОМЕР_9 ,
на рахунку в національній валюті № НОМЕР_10 ;
TВБВ №10026/0169 на рахунку в національній валюті №7960/1073 (компенсація 1997р.), які належали спадкодавці згідно довідки виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» 21 серпня 2019 року за №46/12-05/16434БТ;
3.2.2 у Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» згідно договору банківського вкладу №TDRC000208283 від 22 грудня 2018 року на рахунках в доларах США НОМЕР_14 та № НОМЕР_12 , на картковому рахунку в доларах США НОМЕР_13 від 13 червня 2016 року, які належали спадкодавці, згідно довідки виданої Акціонерним товариством «Альфа-Банк» 20 серпня 2019 року за №6732/БТ-23.1-238439.
4. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку грошових вкладів, видане 18 травня 2024 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в Двадцять першій київській державній нотаріальній конторі по спадковій справі №497/2019 щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти, отримані на підставі свідоцтва про право спадщину (на 1/2 грошових вкладів), яке було видане 18 травня 2024 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в Двадцять першій київській державній нотаріальній конторі по спадковій справі №497/2019 щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 4 199 (чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) доларів США 96 центів та 92 501 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот одну) гривню 61 копійку.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу того, що позивач прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини фактично постійно проживала зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_2 та додатково своєчасно подала нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. В свою чергу, відповідач не прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, а був лише зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, фактично постійно проживав у Республіці Польща. Також, відповідач не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Проте, нотаріальною конторою було відмовлено позивачу в оформленні прав на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне спадкове майно.
Також, на момент подання позовної заяви до суду нотаріальна контора видала відповідачу свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частину грошових вкладів і відповідач вже отримав ці кошти.
Однією з вимог, заявленою в позовній заяві є - визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на спадкове майно, яке складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
На момент подання позовної заяви до суду свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частину спірної квартири ще не було видано нотаріальною конторою відповідачу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05.08.2024 року цивільну справу №754/10693/24 вирішено передати за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва (а.с. 43-44).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 21.10.2024 року (а.с. 54).
18 жовтня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про зміну предмету позову, позивачка посилалась на те, що після подачі позову, їй стало відомо, що 24.08.2024 року на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер: 2465, видане 24.08.2024, видавник: 21 Київська державна нотаріальна контора) за відповідачем було зареєстровано право власності на частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2968519480000), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 145-158).
Тому з метою ефективного захисту порушеного права, позивачка вважала за необхідне змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог, зокрема просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину (серія та номер: 2465, видане 24.08.2024, видавник: 21 Київська державне нотаріальна контора), на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2968519480000).
Однак суд першої інстанції прийшов до висновку, що у поданій позивачкою заяві від 18.10.2024 року фактично змінено як предмет позову так і підстави позову, всупереч положенням ст. 49 ЦПК України, та як наслідок постановив ухвалу від 21 жовтня 2024 року, якою відмовлено в прийнятті та повернуто позивачу заяву про зміну предмета позову (а.с. 166-169).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на викладене, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду із позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року в справі № 924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 922/2575/19, від 31.01.2024 року у справі № 201/4160/19.
Заяву про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, стосовно того, що у даній справі позивачка залишила незмінними первісні основні підстави позову та лише доповнила їх новими обставинами, які безпосередньо пов'язані з основними підставами позову, що зумовлені подальшою зміною власника спірної квартири, витребування якої є однією з вимог, заявлених позивачем.
Крім того, колегія суддів підкреслює, що зміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема в разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається шляхом зміни предмета позову, а не шляхом збільшення позовних вимог, оскільки, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог, необхідно розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Позивач, подаючи заяву про зміну предмета позову також доповнив підставу позову, водночас первісні підстави також збережені, що не можна розцінювати як докорінну зміну предмета і підстав та формування нового позову.
Тобто в даному випадку вбачається зміна предмету позову, а підстави позову залишаються незмінними, а тому заяву подану позивачкою не можливо розглядати, як новий позов на що суд першої інстанції уваги не звернув і помилково відмовив у зміні предмету позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що позивачкою змінено підстави і предмет позовних вимог та помилково відмовив у прийнятті та повернуто позивачці заяву про зміну предмета позову.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Орлова Андрія Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «23» січня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
В.І. Олійник