Справа № 369/2003/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2206/2025
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року у складі судді Янченка А.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина у зв'язку з продовженням ним навчання,-
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина у зв'язку з продовженням ним навчання.
Позов обґрунтовано тим, що сторони з 02 червня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 28 березня 2023 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає разом з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні.
Зазначає, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2022 року у справі №708/680/22 на її користь з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 10 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Незважаючи на те, що з відповідача було стягнуто аліменти, він, як батько їх спільної дитини, зобов'язаний додатково брати участь у витратах на сина, пов'язаних з його здібностями, навчанням, але від виконання цього обов'язку ухиляється, будь-якої допомоги не надає, хоча є працездатним, неодруженим, інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує має у власності нерухоме майно та транспортний засіб.
Їх спільний син ОСОБА_3 навчається на платній основі на першому курсі денного відділення будівельного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури з 01 вересня 2023 року, згідно довідки КНУБІ від 07 травня 2024 року №763/2024.
Відповідно до п. 1, 2 договору про надання платної освітньої послуги № ПУБ-10973 від 21 серпня 2023 року укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури, ОСОБА_4 (замовник) та ОСОБА_3 (здобувач) вартість платної послуги за період навчання становить (без урахування інфляції) 88 000 грн, за один навчальний рік визначається ректором і складає 22 600 грн.
25 серпня 2023 року та 26 січня 2024 року нею, позивачкою, було сплачено за перший та другий семестри навчання сина в Київському національному університеті будівництва і архітектури по 11 000 грн відповідно, що підтверджується квитанціями АТ КБ «Приватбанк» від 25 серпня 2023 року та від 26 січня 2024 року.
У зв'язку з специфікою навчання за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», що потребує спеціалізованого комп'ютерного та програмного забезпечення з урахуванням систематичного дистанційного навчання у зв'язку з карантинними обмеженнями та введенням в Україні воєнного стану, та вимогами навчальної програми в інтересах їх спільної з відповідачем дитини нею 12 жовтня 2023 року було придбано ноутбук Lenovo IdeaPad 5 на суму 26 499 грн, що підтверджується фіскальним чеком ТОВ «Ритейлкомпані» крамниця «Цитрус» від 12 жовтня 2023 року.
Також, позивачка зазначає, що з метою користування, збереження та транспортування громадським транспортом придбаний Ноутбук Lenovo IdeaPad 5 для навчання сина ОСОБА_3 до навчального закладу, додатково 13 листопада 2023 року докуплено Рюкзак Lenovo на суму 499 грн та мишку до комп'ютера Тrust Рuck recharg на суму 379 грн.
Зазначає, що з метою організації робочого місця для довготривалої робити вдома за комп'ютером для здійснень будівельних креслень та роботи в програмі "AutoCAD" (AutoCAD - дво- і тривимірна система автоматизованого проектування і креслення розроблена компанією Autodesk), включаючи періоди дистанційного навчання - повний день, позивачкою 22 вересня 2023 року було придбано Крісло Nowy Styl Morfeo anyfix CHR68 EKO-30 на суму 6 273 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 22 вересня 2023 року.
Отже, нею понесено додаткові витрати на дитину, частина яких становить 27 825 грн, якій й просить стягнути з відповідача.
Окрім цього, з урахуванням навчання з 01 вересня 2023 року сина у Київським національним університетом будівництва і архітектури, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 - річного віку.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року, просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Указує, що суд першої інстанції не звернув увагу на фактичні доходи і фактичні витрати скаржника, стан здоров'я та його майновий стан.
Так, згідно наказу № 01 к/2021 від 01 вересня 2021 року з 02 вересня 2021 року працює на постійній роботі на посаді директора з маркетингу та розвитку в ТОВ «Конкордія», з окладом 6 500 грн на місяць.
Посилається на те, що не має у своїй особистій приватній власності нерухомого житлового майна та змушений тимчасово користуватись квартирою своїх знайомих та щомісячно сплачувати послуги оренди в розмірі 4500 грн.
Згідно медичної документації за період часу з 2014 року по 2023 рік страждає на хронічні хвороби пов'язані з захворюваннями серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату та урологією. Наявні хронічні хвороби і фактичний стан фізичного та психологічного здоров'я не дають можливості відповідачу працювати на декількох роботах. На його утриманні перебувають двоє непрацездатних батьків, а саме важкохворий батько інвалід 2 групи ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом рак, та матір ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонерка. При цьому, розмір пенсій, який одержують батьки не дозволяє їм забезпечувати свої базові фізіологічні та фізичні потреби, не дозволяє їм купувати необхідні продукти харчування та ліки, проходити призначені лікарями медичні обстеження та оперативні втручання, а тому дані обставини змушують його нести додаткові фінансові витрати для їх утримання.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Борух С.В. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року - без змін.
Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до справи копії строкового трудового договору, укладеного між ОСОБА_3 та ПзІІ «Макдональдз Юкрейн ЛТД», виписки по руху коштів по картці на ім'я ОСОБА_3 , а також копію довідки про доходи відповідача та посвідчення інваліда 2 групи на ім'я ОСОБА_5 . Зміст клопотання обґрунтовує тим, що зазначені документи ним було отримано після ухвалення судом рішення.
Між тим, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання, остільки в силу положень ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Означені у клопотанні документи не були предметом дослідження суду першої інстанції й відповідно, вони не отримали оцінки у судовому рішенні, а правові підстави для висновків про поважність причин їх не долучення до справи під час вирішення спору районним судом, відсутні.
Відповідно до справи, ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи, подавав відзив на позов, надавав докази й не позбавлений був можливості вирішити питання про їх отримання та долучення до справи під час вирішення спору судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення районного суду відповідає в повній мірі.
Як видно з матеріалів справи, відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано й син сторін проживає разом з матір'ю.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Відповідно до долучених до справи доказів, 25 серпня 2023 року та 26 січня 2024 року позивачка сплатила за перший та другий семестри навчання сина сторін в Київському національному університеті будівництва і архітектури по 11 000 грн відповідно, що підтверджується квитанціями АТ КБ «Приватбанк» від 25 серпня 2023 року та від 26 січня 2024 року.
Окрім цього, 12 жовтня 2023 року позивачкою було придбано ноутбук Lenovo IdeaPad 5 на суму 26 499 грн, що підтверджується фіскальним чеком ТОВ «Ритейлкомпані» крамниця «Цитрус» від 12 жовтня 2023 року, а 13 листопада 2023 року придбано Рюкзак Lenovo на суму 499 грн та мишку до комп'ютера Тrust Рuck recharg на суму 379 грн.
22 вересня 2023 року для роботи за комп'ютером також придбано крісло Nowy Styl Morfeo anyfix CHR68 EKO-30, на суму 6 273 грн (а.с.28-34).
Апеляційний суд погоджується з висновками районного суду про наявність підстав віднесення витрат понесених позивачкою на загальну суму 55 650 грн, частина яких становить 27 825 грн, як додаткових, остільки такі витрати зумовлені забезпечення отримання сином сторін освіти у Київському національному університеті будівництва і архітектури та здобуттю майбутньої професії в умовах воєнного стану в Україні, систематичним відключенням електроенергії, що є особливими обставинами, передбаченими положеннями ст.185 СК України.
Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина.
З довідки Київського національного університету будівництва і архітектури від 07 травня 2024 року №763/2024 убачається, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2023 року навчається на платній основі на першому курсі денного відділення будівельного факультету.
Згідно п. 1, 2 договору про надання платної освітньої послуги № ПУБ-10973 від 21 серпня 2023 року укладеного між Київським національним університетом будівництва і архітектури, ОСОБА_4 (замовник) та ОСОБА_3 (здобувач) вартість платної послуги за період навчання становить (без урахування інфляції) 88 000 грн, за один навчальний рік визначається ректором і складає 22 600 грн.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 Сімейного кодексу України).
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За встановлених обставин, позивач у справі наділена правом на звернення до суду з відповідним позовом.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У даному випадку, син сторін ОСОБА_3 досяг повноліття, у розумінні ст. 6 СК України не має статусу дитини, але, як повнолітній, що продовжує навчання у навчальному закладі та не досяг 23 річного віку, має право на утримання від батьків.
Звертаючись у суд із позовом ОСОБА_7 заявила розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача - 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення нею 23-х років за умовою, що вона буде продовжувати навчання.
Статтею 201 СК України визначено, що відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, якій підлягає стягненню, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу та при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначення розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом враховано, що з 1 січня 2023 року в Україні встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684 грн а також розмір мінімальної заробітної плати на рівні 6700 грн.
Статтею 199 СК України визначений обов'язок обох батьків на надання матеріальної допомоги.
Будь-яких доказів, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі чи взагалі відмовити у їх стягненні, суду не надано та в ході судового розгляду не встановлено.
При цьому, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача на утримання доньки аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів доходів щомісячно, виходив з того, що саме такий розмір аліментів відповідатиме можливостям платника та потребам повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із положеннями ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, судом першої інстанції не було встановлено наявності обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 у виконанні його батьківських обов'язків стосовно його повнолітнього сина.
Виходячи з вищевикладеного, відповідачем не доведена та обставина, що він є особою, що не може працювати чи отримувати дохід, а доказів здійснення ним постійного догляду за батьками похилого віку, до справи не долучено.
Відповідно до довідки про доходи від 29 лютого 2024 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Конкордія» становить 7 500 грн (а.с.85, 86).
Враховуючи солідарний обов'язок батьків утримувати дітей, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку, що відповідає принципу розумності і справедливості, не порушує прав платника та одержувача аліментів.
З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог закону та на підставі доказів, які були предметом дослідження суду під час вирішення спору, правові підстави до його скасування, як про це ставиться в апеляційній скарзі, відсутні.
Доводи скарги не спростовують висновки районного суду, а тому колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: