22 січня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 382/1442/24
Суддя в суді першої інстанції: Нарольський М.М.
Провадження № 33/824/470/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участі секретаря судового засідання Дячук І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Яготинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, стягнуто з нього 34 000 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (а.с. 57-66).
Не погодившись з вказаною постановою, 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 69-72).
В обґрунтування вимог про скасування постанови та закриття провадження у справі зазначав, що матеріали справи не містять докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Долучений до матеріалів справи відеозапис відображає, що до закінчення процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, під час перебування у транспортному засобі поліцейських, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що працівники поліції повідомили його про те, що він може пройти огляд самостійно після складання протоколу. Зазначені дії свідчать про порушення процедури і спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі охорони здоров'я.
Суд проігнорував, що працівники поліції ввели ОСОБА_1 в оману щодо можливості проходження ним самостійно огляду в медичному закладі, так як після складання протоколу ОСОБА_1 звернувся до медичної установи, однак йому повідомили про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння повинен бути проведений тільки в присутності поліцейського.
Крім того, посилався на те, що в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, оскільки з відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули до заправки на виклик касира, з огляду на взяття ОСОБА_1 слабоалкогольного напою поза межами часу дозволеного на продаж алкоголю органами місцевого самоврядування. При прибутті на виклик, ОСОБА_1 очікував працівників поліції біля заправки. В подальшому, працівники поліції витягують ОСОБА_1 з нерухомого автомобіля із стоянки. При цьому, стверджують, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стан алкогольного сп'яніння, натомість ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівників поліції, що автомобілем не керував. Зазначені обставини працівники поліції ігнорували та вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. В той же час, ОСОБА_1 свого обов'язку на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не вбачав, оскільки функції водія він не виконував, а тому будь-якого порушення ПДР України не здійснював. До того ж, ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а тому не мав наміру погіршувати свого становища (а.с. 69-72).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 80-81).
Заяви (клопотання) про відкладення розгляду справи (оголошення перерви) до суду не надходили.
Виходячи з положень ст.ст. 268, 271 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисник розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04).
Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги та встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 107862 від 05 серпня 2024 року, складеного про те, що ОСОБА_1 04 серпня 2024 року о 23 год. 51 хв., траса АД М03 Київ - Харків на відрізку 102 км, керував транспортним засобом «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 ,з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Порушення вчинено повторно протягом року, протокол серії ААД № 454519 від 12.08.2023 року, чим порушив п. 2.5 ПДР України, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
Від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення і надання пояснень ОСОБА_4 відмовився.
До протоколу було долучено рапорт, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та CD диски із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 6-7, 8, 9, 15, 28).
Крім того, до протоколу було долучено копію постанови Яготинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, довідку органу поліції про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП та картку обліку адміністративного правопорушення. За змістом вказаної постанови кваліфіковані як адміністративне правопорушення відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, зафіксоване працівниками поліції 12 серпня 2023 року за протоколом ААД№ 454519 (а.с. 3,10, 12).
За загально доступними відомостями з ЄДРСР вказана постанова Яготинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року не була оскаржена, а відтак набрала законної сили.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5. ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також зазначав про те, що ОСОБА_5 в подальшому виявив бажання щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, однак працівниками поліції не було доставлено ОСОБА_3 для огляду в лікарню.
Так, з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що транспортний засіб «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав повз автомобіль поліцейських та припаркувався на узбіччі. Після чого працівники поліції під'їхали до вказаного транспортного засобу.Далі, на відрізку часу 0:25:27 працівники поліції підійшли до транспортного засобу за кермом якого сидів ОСОБА_1 , інших осіб в автомобілі не було. ОСОБА_1 вийшов з транспортного засобу та повідомив працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом та в подальшому просив поліцейських показати зафіксований факт керування транспортним засобом. Поліцейський продемонстрував зафіксований рух автомобіля «Opel Vivaro». В подальшому, ОСОБА_1 стверджував працівникам поліції, що водія в автомобілі немає, при цьому, хто був за кермом не зазначав. Також, ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції розпочав йти з місця події від автомобіля в протилежну від працівників поліції сторону. На що працівниками поліції було попереджено ОСОБА_1 про застосування до нього спецзасобів та затримання. Далі, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він керував з ознаками алкогольного сп'яніння та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що відповіді від ОСОБА_1 не надійшло, останній постійно стверджував, що він йшов пішки додому. Разом із тим, постійно запитував у поліцейського причину зупинки. Протягом значного проміжку часу з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складення протоколу, на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 ухилявся від відповіді, фактично ігнорував вимогу щодо його проходження, не давав стверджувальної відповіді, називаючи певні умови для подальших дій (а.с. 15).
Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 04.08.2024 року транспортним засобом, спростовуються наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Крім того, дії ОСОБА_1 свідчать про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та відмову про проходження такого огляду.
Посилання ОСОБА_1 про те, що він виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння у медичному закладі, на що працівники поліції повідомили його про те, що він може пройти даний огляд самостійно після складання протоколу відхиляються, оскільки як вбачається із відеозаписів ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, на що останній відмовився та працівниками поліції було складено протокол. А відтак належними та допустимими доказами по справі зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Подальше, після складання протоколу, пояснення ОСОБА_1 про можливість проходження огляду, цих висновків не спростовують, тому судом відхилені.
Посилання апелянта на протиправне роз'яснення працівниками поліції після складання протоколу про наявність права ОСОБА_1 самостійно звернутись до медичного закладу та пройти огляд, не є підставою для скасування постанови районного суду і закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Також, суд першої інстанції правильно враховував у сукупності відеозаписи до початку руху та зупинку транспортного засобу (спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції на території АЗС), момент руху транспортного засобу та його зупинки на узбіччі, що зафіксовано на відео, продовження розвитку події під час спілкування із працівниками поліції, а також дорожню обстановку, з якої вбачається, що автомобіль після своєї зупинки розташований на узбіччі дороги, поліцейські підійшли до автомобіля через декілька секунд після зупинки транспортного засобу, інших осіб крім двох поліцейських та ОСОБА_1 не було, поведінку останнього, який спочатку сидів за кермом автомобіля, потім зазначив, що водія немає, а далі зазначав, що йшов пішки.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови Яготинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець