справа № 754/8630/18 головуючий суддя у І інстанції Скрипка О.І.
провадження № 22-з/824/49/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
(ДОДАТКОВА)
21 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Волошиною Наталею Андріївною, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», ОСОБА_3 , третя особа: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння,-
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 , поданою представником - адвокатом Карапетяном Арменом Рафіковичем - закрито.
21 жовтня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиної Наталі Андріївни про ухвалення додаткового рішення по справі.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що постановляючи 08 жовтня 2024 року постанову за результатами розгляду апеляційної скарги у справі, колегія судів не вирішила питання про стягнення під час апеляційного перегляду рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, які понесла ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Волошиною Наталею Андріївною, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», ОСОБА_3 , третя особа: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння, призначено до розгляду. Учасникам справи встановлено строк для можливості надання своїх пояснень чи заперечень щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Щодо правових підстав для відшкодування судових витрат стороні апеляційного провадження при закритті апеляційного (касаційного) провадження суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20.
Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.
ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв'язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).
Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України.
За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374, 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 396 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).
Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження, оскільки відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Волошина Н.А. зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає 25 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та за змістом прохальної частини просила стягнути з апелянта ОСОБА_4 такі витрати.
Наявність договірних відносин між адвокатом та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року.
За умовами п. 1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнтові юридичну допомогу щодо супроводження судового процесу по справі №754/8630/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який участі у розгляді справи раніше не брав, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Схід Фінанс», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння.
У пункті 4 Договору сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі у розмірі 25 000,00 грн. Гонорар сплачується на умовах 100% передоплати виставленого рахунку Адвокатом. Несення додаткових витрат в процесі надання адвокатських послуг, а саме судових витрат, витрат на послуги перекладу, консульські, нотаріальні послуги, тощо, Клієнт сплачує додатково на умовах передоплати виставленого рахунку Адвокатом.
Відповідно до Розрахунку гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року ТОВ «Юридична компанія «БАРІСТОР УКРАЇНИ», в особі Адвоката Волошиної H.A. здійснено наступний перелік робіт (наданих послуг) на суму 25 000,00 грн, з них:
консультація та узгодження правової позиції по справі №754/8630/18 з клієнтом - 1 000,00 грн
підготовка та направлення клопотання про поновлення провадження по справі та залучення в участі у справі 754/8630/18 правонаступника позивача - 4 000,00 грн
підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №754/8630/18 (збір та аналіз документів, аналіз судової практики у подібних справах, підготовка Відзиву з визначенням доказів та додатків) - 10 000,00 грн
представництво інтересів позивача в судових засіданнях - 10 000,00 грн
Відповідно до платіжної інструкції №66518 від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «ЮК «БАРІСТОН УКРАЇНА» 25 000,00 грн за надання адвокатських послуг за Договором про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року.
Відтак, колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення щодо зменшення заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_4 на адресу суду не надходило.
На підставі викладеного, з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих ОСОБА_1 адвокатом ТОВ «ЮК «БАРІСТОН УКРАЇНА» Волошиною Н.А., а також враховуючи фінансовий стан обох сторін, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. за рахунок апелянта ОСОБА_4 , оскільки заявлений до стягнення розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткової ухвали про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 270, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Волошиною Наталею Андріївною, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», ОСОБА_3 , третя особа: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч гривень) 00 копійок.
Додаткова ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова