справа № 761/19256/23
головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.
провадження № 22-ц/824/350/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
21 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - адвоката Клименка Тараса Васильовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту - ТОВ «Бізнес Позика», позивач) звернувся до суду з позовом, згідно з якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 330660-КС-001 від 11 червня 2021 року у розмірі 28 604 грн 23 коп. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 червня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 330660-КС-001, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн. В подальшому відповідно до додаткової угоди №1від 10 липня 2021 року відповідачу було додатково надано 13 000 грн, а відповідно до додаткової угоди №2 від 16 вересня 2021 року ще додатково 9 000 грн. Однак, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість в повному обсязі не погашає, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 22 травня 2023 року складає 28 604 грн 23 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 330660-КС-001 від 11 червня 2021 року у розмірі 16 848 грн 07 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1 264 грн 70 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 330660-КС-001 від 11 червня 2021 року у розмірі 16 848 грн 07 коп. (заборгованість за тілом кредиту), суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ТОВ «Бізнес-Позика» із споживачем узгоджені умови договору щодо розміру відсотків за користування грошовими коштами.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Бізнес Позика» - адвокат Клименко Т.В. подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими та не сплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 11 756 грн 16 коп. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт укладення кредитного договору підтверджується належними та допустимими доказами, процедура укладення кредитних договорів повністю дотримана, розмір заборгованості по відсоткам, що підлягає стягненню, є доведеним.
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З відповіді №123699 від 22 червня 2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що за вказаними параметрами особу не знайдено(а.с. 62).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 квітня 2017 року №0000188370 13995 фактичне місце проживання/перебування відповідача АДРЕСА_1 (а.с. 40).
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Апеляційний суд направив на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційний суд неодноразово здійснював виклик на телефонний номер відповідача, що наявний в матеріалах справи, однак оператор мобільного зв'язку повідомив, що даний абонент знаходиться поза зоною досяжності.
Також, апеляційним судом розміщувалося оголошення на сайті судової влади про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження та направлялося повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів на електронну адресу відповідача наявну в матеріалах справи.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, оголошення на сайті судової влади, направлення на електронну пошту), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, встановила таке.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З наданих ТОВ «Бізнес Позика» доказів, а саме: пропозиції (оферти) ТОВ «Бізнес позика» від 11 червня 2021 року укласти договір про надання кредиту №330660-КС-001, прийняттям (акцептом) ОСОБА_1 пропозиції (оферти) щодо укладання договору про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року, а також з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 вбачається, що 11 червня 2021 року о 10:08:36 ОСОБА_1 здійснив вхід до особистого кабінету на сайті ТОВ «Бізнес Позика» www.my.bizpozyka.com, використавши номер телефону, ідентифікувався та зайшов в особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції клієнту.
ТОВ «Бізнес Позика» направлено Зубко Д.В. в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання, клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-7941 для підписання паспорта споживчого кредиту.
Відповідач ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Зубко Д.В. в ІТС індивідуальну оферту (з відповідним активним посиланням), яка містить істотні умови договору, клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-1887, клієнт ознайомся з офертою та акцептував її умови шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-1887.
Після укладення договору товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправленні клієнту на його електронному пошту та розмістило в особистому кабінеті клієнта підписаний договір, Правила кредитування в цілодобовому он-лайн доступі (а.с. 27-28).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Отже, без здійснення входу до особистого кабінету на сайті ТОВ «Бізнес Позика» www.my.bizpozyka.com», реєстрації та створення електронного кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання на фінансовий номер одноразового ідентифікатора, надісланого товариством на такий телефону, власноручне введення відповідачем одноразового ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Відповідач ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 в ІТС індивідуальну оферту (з відповідним активним посиланням), яка містить істотні умови договору, клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, клієнт ознайомся з офертою та акцептував її умови шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором.
Після укладення договору товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправленні клієнту на його електронному пошту та розмістило в особистому кабінеті клієнта підписаний договір, Правила кредитування в цілодобовому он-лайн доступі.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд встановив, що договір про надання кредиту №330660-КС-001 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено 11 червня 2021 року в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
Відповідно до пункту 1 договору, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Строк кредиту: 8 тижнів
Процентна ставка: в день 0,96913372, фіксована
Комісія за надання кредиту: 1 500 грн,
Термін дії договору: до 06 серпня 2021 року
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 15 520 грн
Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12 100,63%
Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіку платежів.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
10 липня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, підписану у порядку, визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 від 10 липня 2021 року, пропозицією ТОВ «Бізнес позика» від 10 липня 2021 року укласти додаткову угоду (оферта) до договору про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року, прийняттям (акцептом) ОСОБА_1 пропозиції (оферти) від 10 липня 2021 року щодо укладання додаткової угоди до договору про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 2.2 додаткової угоди № 1 кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення цієї додаткової угоди: кредитодавець, на умовах викладених в договорі, додатково надає, а позичальник додатково отримує та зобов'язується повернути додатковий кредит у сумі 13 000 грн.
Після надання додаткового кредиту загальна сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 19 424 грн 81 коп. (пункт 2.3)
Продовжити строк кредиту на 85 днів (пункт 3).
Продовжити термін дії договору до 30 жовтня 2021 року (пункт 4).
Після укладення цієї додаткової угоди та надання додаткового кредиту загальний розмір наданого кредиту становить: 19 424 грн 81 коп. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 36 089 грн 36 коп. (пункт 5).
Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту: 1 950 грн (пункт 6).
16 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, підписану у порядку, визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 від 16 вересня 2021 року, пропозицією ТОВ «Бізнес позика» від 16 вересня 2021 року укласти додаткову угоду (оферта) до договору про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року, прийняттям (акцептом) ОСОБА_1 пропозиції (оферти) від 16 вересня 2021 року щодо укладання додаткової угоди до договору про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 1 кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на 16 вересня 2021 року сума неповернутого позичальником кредиту становить: 13 115 грн 33 коп
Кредит збільшується на 9 000 грн та кредитодавець, на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов'язується повернути кредит, збільшений на 9 000 грн у строки та на умовах, викладених у договорі (пункт 2.1).
Після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 22 115 грн 33 коп.(пункт 2.2)
Продовжити строк кредиту на 68 днів (пункт 3).
Продовжити термін дії договору до 06 січня 2022 року (пункт 4).
Після укладення цієї додаткової угоди та надання додаткового кредиту загальний розмір наданого кредиту становить: 22 115 грн 33 коп. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 39 725 грн 49 коп. (пункт 5).
Комісія за змін умов договору: 1 350 грн (пункт 6).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах кредитодавець має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
З платіжних доручень та квитанції, що містяться в матеріалах справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору відповідачем надані кредитні кошти у розмірі 13 000 грн, 10 000 грн та 9 000 грн. Загальна сума кредиту, що була надана відповідачу, складає 32 000 грн. Грошові кошти були перераховані на картку вказану відповідачем у Анкеті клієнта з призначенням перерахунку згідно з кредитного договору №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року та додаткових угод.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв'язку з належним виконанням зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.
Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий.
Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем договір про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року та додаткові угоди до нього №№1,2 не оспорені.
З долученого до справи розрахунку вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 330660-КС-001 від 11 червня 2021 року у розмірі 28 604 грн 23 коп. станом на 22 травня 2023 року, що складається із: заборгованість за тілом кредиту - 16 848 грн 07 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 11 756 грн 16 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року, яке сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається, позовні вимоги задоволено частково і стягнуто з відповідача заборгованість по тілу у розмірі 16 848 грн 07 коп.
Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на суму заборгованості за тілом кредиту нараховані відсотки за період з 11 червня 2021 року по 06 січня 2022 року у розмірі 11 756 грн 16 коп. за відсотковою ставкою за користування кредитом 0,96913372, що відповідає умовам договору про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року з урахуванням додаткових угод №№1,2.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за користування грошовими коштами та вважає, що у зв'язку з порушеннями ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредиту №330660-КС-001 від 11 червня 2021 року з урахуванням додаткових угод №1 та №2 станом на 06 січня 2022 року у нього виникла заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 11 756 грн 16 коп.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що процедура укладення кредитних договорів повністю дотримана знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Щодо інших доводів апеляційної скарги на спростування висновків суду першої інстанції, то апеляційний суд не надає їм оцінку, оскільки суд першої інстанції таких висновків не наводив та відмовив у задоволенні позовних вимог з інших підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 11 756 грн 16 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, тому судовий збір за подання апеляційної скарги стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - адвоката Клименка Тараса Васильовича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині про відмову у стягненні відсотків за користування грошовими коштами - скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01033, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за відсотками у розмірі 11 756 грн 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01033, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська