Справа № 760/7872/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1839/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
20 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
за участю:
прокурора - ОСОБА_8
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_9 ,
обвинуваченої - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_10 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 рокуОСОБА_10 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 вересня 2024 року, без визначення розміру застави.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не припинили свого існування, а тому саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_10 та запобігти наявним вище ризикам.
В апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_10 указано на незаконність ухвали суду першої інстанції та необхідність її скасування.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченої, яка подану апеляційну скаргу підтримала та просила змінити застосований до неї запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б підтверджували її причетність до інкримінованого кримінального правопорушення, а також звернула увагу на тривалий строк тримання під вартою та вважає, що її подальше тримання під вартою є незаконним; пояснення захисника обвинуваченої, який апеляційну скаргу обвинуваченої підтримав та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з апеляційної скарги обвинуваченої, нею порушене питання про скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 12 липня 2024 року, строк тримання обвинуваченої ОСОБА_10 під вартою був визначений до 09 вересня 2024 включно. При цьому, згідно з інформацією, наданою обвинуваченою та захисником в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, обвинувачена утримувалася під вартою на підставі іншої ухвали Солом'янського районного суду м. Києва, яка 20 січня 2025 року залишена без змін за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 рокуфактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
При цьому необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог обвинуваченої в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише чинне судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року закінчився 09.09.2024 року. Те, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою обвинуваченої є не чинною унеможливлює її скасування.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року, якою обвинуваченій ОСОБА_10 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання до 09 вересня 2024 року включно, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченої без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4