Справа №752/8144/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/716/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богуслав, Київської області, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме по 30.01.2025 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі, що становить 3 302 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 000 000 (десять мільйонів) гривень у національній грошовій одиниці.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК Українипокладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснено, що у відповідності до ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого СУ ГУНП в м. Києві, погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на недотримання слідчим суддею вимог ч. 3 ст. 370 КПК України, оскільки формально перелічений ряд ризиків зазначених у клопотанні сторони обвинувачення є не доведеними, а їх існування не підтверджено жодними фактичними даними, відповідно рішення слідчого судді прийнято суто формально і ґрунтується виключно на припущеннях викладених у клопотанні сторони обвинувачення про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого/свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всупереч положень ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя проігнорував факт необґрунтованості підозри та відсутності у діях ОСОБА_7 будь-якого складу кримінального правопорушення, оскільки мають місце цивільно-правові зобов'язання, спори з приводу яких мають регулюватися у цивільному, а не у кримінальному порядку. В ухвалі слідчим суддею взагалі не зазначено якими саме фактичним даними підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Фактично підставою для застосовування до підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугували лише показання потерпілого ОСОБА_11 з його припущеннями про те, що ОСОБА_7 вчинив стосовно нього шахрайство, та також малоінформативні показання свідків - друзів та родичів потерпілого, адже факт передачі потерпілим грошових коштів ОСОБА_7 , окрім як показаннями, взагалі нічим не підтверджено, а тому за відсутністю інших прямих доказів застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, на думку сторони захисту, є передчасним та неприпустимим.
Всупереч ч. 1 ст. 178 КПК України, оскаржувана ухвала слідчого судді взагалі не містить оцінки матеріалів наданих стороною захисту та будь-яких висловів, обґрунтувань щодо них, які вказують на існування міцних соціальних зв'язків у підозрюваного ОСОБА_7 на утриманні якого окрім дружини з 07.10.2024 є і новонароджена малолітня дитина та рідна матір, яка є тяжкою хворою (онкологічне захворювання), тобто факт існування в житті підозрюваного членів сім'ї, зокрема дружини, новонародженої дитини та тяжко хворої матері, які потребують постійної підтримки останнього, судом не оцінено та висновки з цього приводу в ухвалі суду відсутні.
В ухвалі слідчим суддею взагалі не наведено жодних обґрунтувань та мотивів про те, які саме виключні випадки були встановлені судом для визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 3302 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 000 000 грн., що позбавляє сторону захисту цьому апелювати.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили задовольнити з наведених в них підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000282 від 05.03.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
28.11.2024 слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва, з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 000 000 грн. (десять мільйонів) та у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На обґрунтування вимог даного клопатання слідчим зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці січня 2023 року, більш точні час та місце слідством не встановлено, у ОСОБА_7 , який за час спілкування з ОСОБА_11 був обізнаний про його майновий стан та бажання останнього інвестувати вільні грошові кошти, виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_11 в особливо великих розмірах шляхом обману, який полягав в отриманні від ОСОБА_11 грошових коштів під виглядом інвестування в закупівлю зернової продукції для подальшої її реалізації за вищою ціною.
Завдяки злочинним заздалегідь спланованим умисним діями ОСОБА_7 , шахрайським шляхом заволодів майном ОСОБА_11 на загальну суму 530 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 24 970 180,00 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_11 майнову шкоду в особливо великому розмірі.
04.10.2024 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, а саме про те, що він підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
10.10.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
На даний час строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців.
З урахуванням викладеного, а також наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважала, що ОСОБА_7 , необхідно продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він вчинив злочин, за який законом передбачено покарання строком до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Підозра ОСОБА_7 , обґрунтовується доказами, які зібрані у кримінальному провадженні, а саме:
- Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 ;
- Протоколами допиту потерпілого ОСОБА_11 ;
- Протоколами допиту потерпілого ОСОБА_12 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
- Протоколами допиту свідка ОСОБА_15 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ;
- Іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (відповідно до ст. 177 КПК України): переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Слідчий у клопотанні послався на те, що у кримінальному провадженні існують ризики забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які вимагають продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_7 , кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 183 КПК України, є необхідним та достатнім продовження запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Враховуючи викладені обставини, застосування до ОСОБА_7 , більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню.
Сторона обвинувачення вважала, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать запобігання зазначеним ризикам і не забезпечить дієвість кримінального провадження.
02.12.2024 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме по 30.01.2025 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі, що становить 3 302 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 000 000 (десять мільйонів) гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, які визначено даною ухвалою.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_18 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення, та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які були наявні на час застосування та продовження не зменшились.
Слідчий суддя також встановив, що ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, які в сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
При цьому колегія суддів зазначає, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_7 , з врахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
При цьому слідчий суддя задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтуванні даного клопотання.
При визначені розміру застави, слідчий суддя врахував розмір майнової шкоди та вважав, що у даному випадку необхідно встановити заставу у розмірі який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним для нього.
Доводи сторони захисту про те, що в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах не міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 , підозри, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Твердження апелянта, що слідчим суддею не враховано, що в даному випадку мають місце цивільно-правові зобов'язання, спори з приводу яких мають регулюватися у цивільному, а не у кримінальному порядку, колегія суддів не вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Щодо тверджень апелянта, що вухвалі слідчим суддею взагалі не наведено жодних обґрунтувань та мотивів про те, які саме виключні випадки були встановлені судом для визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 3302 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 000 000 грн., що позбавляє сторону захисту цьому апелювати, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
А тому, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Відтак, враховуючи положення КПК України, практику ЄСПЛ, дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а також врахування слідчим суддею завданої майнової шкоди, на переконання колегії суддів, слідчий суддя правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Посилання апелянта на те, оскаржувана ухвала слідчого судді взагалі не містить оцінки матеріалів наданих стороною захисту та будь-яких висловів, обґрунтувань щодо них, які вказують на існування міцних соціальних зв'язків у підозрюваного ОСОБА_7 у якого на утриманні, окрім дружини з 07.10.2024 є і новонароджена малолітня дитина та рідна матір, яка є тяжкою хворою (онкологічне захворювання), тобто факт існування в житті підозрюваного членів сім'ї, зокрема дружини, новонародженої дитини та тяжко хворої матері, які потребують постійної підтримки останнього, судом не оцінено та висновки з цього приводу в ухвалі суду відсутні, то дані обставини оцінені колегією суддів, проте вони не є такими, що спростовують висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4