15 січня 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/2680/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів - Приходька К. П., Гаращенка Д. Р.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
у складі судді Ярмоли О. Я.
від 22 серпня 2024 року
у цивільній справі № 357/10752/24 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про збільшення розміру аліментів,
В липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, в обґрунтування якого вказувала, що сума стягнутих рішенням суду аліментів є недостатньою, і з урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму у 2024 році, позивач потребує більшої матеріальної допомоги. ОСОБА_1 приходиться позивачу донькою, після винесення рішення про стягнення аліментів, матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1 змінився, значно поліпшився, відповідач на даний час працює продавцем-консультантом непродовольчих товарів, отримує мінімальну заробітну плату та пенсію по інвалідності 3-ої групи, її дитина досягла повноліття. Крім того, 19.10.2019 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Відповідач вже двічі зверталась до суду з позовом про зменшення та звільнення від сплати аліментів, не бажає утримувати свою матір, яка є особою похилого віку, перебуває в складному матеріальному становищі, має хронічні захворювання, проживає у своєї молодшої дочки ОСОБА_4 , яка добровільно допомагає та підтримує матір.
Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов та збільшити розмір аліментів, які стягуються на її утримання з ОСОБА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.05.2018 року по справі № 357/6067/16-ц , з 1/12 частини її доходів до 1/4 частини від всіх видів доходу ОСОБА_1 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2024 року відмовлено в задоволені позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апелянт вказувала, що на момент розгляду даної справи дочка відповідача досягла повнолітнього віку, у відповідачки змінився ще й сімейний стан, оскільки 19 жовтня 2019 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , який отримує значну пенсію. Аргументи, що дочка відповідача займається у вищому навчальному закладі на платній основі не заслуговує уваги, оскільки вона навчається на заочній формі навчання та може одночасно працювати, але не бажає це робити.
Зазначала, що матеріали справи не містять товарних чеків і квитанцій на придбання ліків на ім'я відповідача. Зауважувала, що садовий будинок, придбаний позивачкою у власність взагалі не нею, а її другою донькою - ОСОБА_4 з метою зайняття огородництвом.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність доводів, викладених в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.
Вказувала, що батько дитини - ОСОБА_5 , ніде не працює, ховається від працівників ТЦК та СП, аліменти, стягнуті за рішенням суду, не сплачує та занесений в реєстр боржників.
Чоловікові відповідачки, ОСОБА_3 , 58 років. Наразі він є пенсіонером, отримує пенсію, яку витрачає на власні потреби, утримання його повнолітньої доньки, яка навчається, допомогу непрацездатній 82-річній матері.
Посилання на те, що садовий будинок в с. Шкарівка, Білоцерківського району та земельна ділянка, площею 0,0587 га, придбані 04 березня 2020 року, були придбані не позивачкою, а її дочкою ОСОБА_4 нічим не доведено, договір купівлі-продажу оформлений на позивачку.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.
Позивач в судове засіданні не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення відповідачки ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що відповідач ОСОБА_1 є дочкою позивача - ОСОБА_2 .
Постановою Апеляційного суду Київської області від 24.05.2018 р. у справі № 357/6067/16-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 травня 2016 року. Вказана постанова Апеляційного суду Київської області набрала законної сили, позивачу було видано виконавчий лист, відбувається стягнення.
У подальшому, ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів, присуджених за постановою суду від 24.05.2018 р. у справі №357/6067/16-ц, утім рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023 року у справі № 357/9081/22, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року, було відмовлено у задоволені вказаного позову.
Звертаючись з даним позовом, позивачка вказувала на те, що вона є пенсіонером і отримує пенсію в розмірі 2 361 грн., якої не вистачає їй на життя, інші джерела існування відсутні, а дохід відповідача складається із заробітної плати і пенсії по інвалідності. Крім того, одна істотна обставина, яка була врахована судом при визначенні розміру аліментів, наявність у відповідача неповнолітньої дитини, відпала. Донька відповідача досягла повноліття та має батька, який може надавати їй матеріальну допомогу, оплачувати навчання. А також, позивач стверджує, що факт укладення відповідачем шлюбу, тобто зміна її сімейного стану, слід розцінювати як поліпшення становища платника аліментів, що також є підставою для збільшення розміру аліментів, який був раніше визначений рішенням суду.
Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з недоведеності суттєвої зміни сімейного та матеріального стану в бік поліпшення платника аліментів - відповідача по справі, в порівнянні з її матеріальним становищем на момент винесення судом рішення про стягнення аліментів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
На відміну від Глави 16 СК України, стаття 201 якої передбачає, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197, положення Глава 17 СК України, якою унормовано обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, таких положень не містять.
Відповідно до приписів ст. 10 СК України, положення ст. 192 у спірних правовідносинах застосовуються за аналогією закону.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дозволяє дійти висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
Отже, при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу/потребу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Необхідність зменшення чи збільшення розміру аліментів визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища одержувачів та платників аліментів. До уваги приймається отримання батьками/дітьми пенсії, державних пільг, субсидій, наявність майна, що може приносити дохід, тощо.
Судом встановлено й підтверджується матеріали справи, що розмір пенсії позивача ОСОБА_2 становить 2 361 грн та за період з 01.01.2024 р. по 30.06.2024 р. складає 13 630 грн. (а.с. 15 довідка про доходи від 03.07.2024 р.).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389339413 від 02.08.2024, вбачається, що ОСОБА_2 є власником садового будинку за адресою: с. Шкарівка Білоцерківського району, договір купівлі-продажу, садового будинку, серія та номер: 423, виданий 04.03.2020 р.; обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 3220489500:01:019:0057, договір купівлі-продажу, серія та номер: 422 земельної ділянки, виданий 04.03.2020 р.; житлового будинок за адресою: АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу, серія та номер: 953, виданий 24.05.2013 (а.с. 39-40).
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням, інвалідність встановлена з 22.06.2016 р. довічно (а.с.31).
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 22.08.2022 р. ОСОБА_1 має діагноз бронхіальна астма ІІ ст., середньо-важка форма, персистуючий перебіг.
Загальна сума доходів відповідача ОСОБА_1 в період з 01.11.2023 р. по 31.07.2024 р., без урахування аліментів становить 31 751,89 грн (а.с.56)
Відповідач ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.03.2005 (а.с.30).
ОСОБА_6 є студентом 2 курсу заочної форми навчання за спеціальністю «Право» Білоцерківського національного аграрного університету, за контрактом, що підтверджується довідкою № 027 від 07.08.2024 р., виданої деканом факультету І. В. Ковальчук (а.с.36).
За договором про надання платної освітньої послуги у закладі вищої освіти від 10.08.2023 року за спеціальністю «Право», загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 89 000 грн (а.с. 34-35). 27.12.2023 р. ОСОБА_1 здійснила оплату за навчання спеціальність «Право» в сумі 8 950 грн та 8900 грн, що підтверджується квитанцією від 31.08.2023 р. (а.с. 52).
В підтвердження своєї позиції про скрутне матеріальне становище, відповідач надала товарні чеки і квитанції про придбання ліків, скрін з сайту Tabletki.ua щодо вартості інгаляторів, довідку ПУМБ про використаний ОСОБА_1 ліміт на банківському рахунку.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389891631 від 06.08.2024, вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Реєстрі прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 відомості відсутні (а.с.41).
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановивши, що після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/12 частини всіх видів доходу з відповідача ОСОБА_1 , в останньої не відбулось суттєвих (значних) змін матеріального стану у порівнянні із тим, що мав місце на момент ухвалення вказаного судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду розміру аліментів, що стягуються на користь позивачки.
Факт досягнення донькою відповідачки повноліття не є обставиною, що беззаперечно свідчить про значне покращення матеріального стану платника аліментів, адже донька продовжує навчання у вищі, а отже обов'язок її утримання для відповідачки не припинився й не залежить від форми (денна чи заочна) навчання (висновок у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц (провадження № 61-12782св18).
Дохід відповідачки складається з складається з мінімальної заробітної плати і пенсійного забезпечення по інвалідності (ІІІ гр.). Збільшення доходів за рахунок інших джерел, або ж набуття відповідачем у власність нерухомого чи рухомого майна також не встановленою.
Реєстрація в жовтні 2019 року шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не є обставиною, що має наслідком безумовне покращення матеріального становища відповідачки, адже ОСОБА_3 є непрацездатною особою (а.с.33) й не має обов'язку утримувати свою тещу.
Посилання в апеляційній скарзі на погіршення стану здоров'я, колегія не приймає до уваги, адже така обставина не свідчить про погіршення майнового стану позивача й необхідність у зв'язку із цим збільшення розміру аліментів. Обставин погіршення матеріальний стану позивача після стягнення судом аліментів на її утримання також не встановлено, адже 04.03.2020 р. вона набула у власність за договором купівлі-продажу садовий будинок і земельну ділянку в с. Шкарівка Білоцерківського району, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389339413 від 02.08.2024, а також з 2013 року залишилася власником житлового будинку в с. Сорокотяги Жашківського району.
Посилання на те, що садовий будинок в с. Шкарівка, Білоцерківського району та земельна ділянка, площею 0,0587, придбані 04 березня 2020 року, були придбані не позивачкою, а її дочкою ОСОБА_4 з метою зайняття огородництвом, колегією суддів відхиляються як безпідставні й такі, що не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 22 січня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
К. П. Приходько
Д. Р. Гаращенко