23 січня 2025 року м. Рівне №460/1629/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - відповідач 2), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №172650001917 від 02.01.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 15.05.1993 по 13.09.1993, з 08.10.1993 по 27.12.1994 в колгоспі «Красний победитель», з 04.06.1995 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2008 в АОЗТ «Содружество-Радужний» та в ООО «Содружество-Радужний», з 13.03.2009 по 31.10.2010 в ООО «Содружество-Радужний 2», з 04.11.2010 по 27.10.2011, з 18.05.2012 по 11.04.2013, 25.07.2013 по 19.04.2014, з 29.04.2014 по 26.04.2017 в ООО «Недра», а також період проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил з 05.05.1984 по 17.06.1986;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити пенсію відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня подання заяви про призначення пенсії, а саме: з 30.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки має необхідний вік, страховий стаж та період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення для призначення цього виду пенсії.
Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
06.03.2024 від відповідача 1 та 19.03.2024 від відповідача 2 надійшли відзиви на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що підстав для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає через відсутність необхідного страхового стажу.
18.03.2024 та 08.04.2024 від позивача надійшли відповіді на відзиви, у яких позивач просив позов задовольнити повністю з підстав викладених у ньому.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Храпин Зарічненського району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 28.05.2008 - село Люхча, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області 17.02.1998.
Відповідно до посвідчення Рівненської обласної державної адміністрації серії НОМЕР_2 від 20.09.1993 позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Згідно з довідкою від 16.01.2020 №70, виданою виконавчим комітетом Локницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області позивач проживав та був зареєстрований в селі Храпин Зарічненського району Рівненської області з 26.04.1986 по 26.03.1999. Підстава: погосподарська книга №1, особовоий рахунок № НОМЕР_3 1986-1990рр., №1 особовоий рахунок № НОМЕР_4 рр, №7 особовоий рахунок №499 1996-2000рр.
Довідкою від 17.01.2020 №133, виданою Люхчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області підтверджено, що позивач проживав в селі Глушиця Сарненського району Рівненської області з 23.03.1999 по 28.05.2008, в селі Люхча Сарненського району Рівненської області з 28.05.2008 по даний час. Підстава видачі: будинкова книга №1 с.Глушиця, будинкова книга №4 с.Люхча.
08.11.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.12.2023 №39417-36801/О-02/8-1700/23 повідомило позивача, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних за для її призначення за формою, встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005. У зв'язку з чим, подану позивачем заяву було розглянуто в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
30.12.2023 позивач у встановленому порядку звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 02.01.2024 №172650001917 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку 63 на 6 років в зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу не менше 15 років.
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 58 років, страховий стаж становить 10 років 5 місяців 27 днів, період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 08 місяців 27 днів, станом на 01.01.1993 - 6 років 08 місяців 6 днів. Необхідний страховий стаж, в разі наявності права на зменшення пенсійного віку 60 років на 6 років, становить 20 років, та у разі зменшення пенсійного віку 63 роки чи 65 років на 6 років - не менше 15 років.
У рішенні також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі на території рф з 15.05.1993 по 13.09.1993, з 08.10.1993 по 27.12.1994, а також періоди роботи з 04.06.1995 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 31.12.2008, з 13.03.2009 по 31.10.2010, з 04.11.2010 по 27.10.2011, з 18.05.2012 по 12.11.2012, з 13.11.2012 по 11.04.2013, з 25.07.2013 по 19.04.2014, з 29.04.2014 по 18.12.2014, з 19.12.2014 по 25.11.2015, з 26.11.2015 по 26.04.2017, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_5 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності
Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991, період проходження військової служби з 05.05.1984 по 17.06.1986, згідно довідки №11/276 від 18.02.2020, оскільки підставою видачі слугує військовий квиток, а не первинні військово-облікові документи.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які л постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не може перевищувати 6 років.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 02.01.2024 №172650001917 відповідач 2 вказав, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 08 місяців 27 днів, станом на 01.01.1993 - 6 років 8 місяців 6 днів.
Отже, суть спору між сторонами у даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу.
Як вже зазначалося судом, згідно зі статтею 26 Закону№1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності необхідного стажу на момент досягнення пенсійного віку.
На момент звернення позивача (30.12.2023) за призначенням пенсії, йому виповнилося 58 років.
Відтак, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, позивач набув права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону №796-ХІІ у 54 роки (15.12.2019).
При цьому, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, наявність страхового стажу для призначення пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ має становити не менше 20 років (26-6) на момент досягнення пенсійного віку.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_5 щодо спірних періодів, позивач працював:
- з 15.05.1993 по 13.09.1993, з 08.10.1993 по 27.12.1994 в колгоспі «Червоний переможець» мантурівського району курської області робітником за договором (наказ №8 від 15.05.1993, наказ №15 від 13.09.1993, наказ №11 від 08.10.1993, наказ №17 від 27.12.1994);
- з 04.06.1995 по 31.12.2000 в АТЗТ «Співдружність-Радужний» водієм К-701 вахтово-експедиційним методом роботи (наказ №14-к від 04.06.1995, наказ №43-к від 31.12.2000);
- з 01.01.2001 по 30.04.2002 в ТзОВ «Співдружність-Радужний» водієм К-701 вахтово-експедиційним методом роботи у транспортній ділянці (наказ №2 від 31.12.2000, наказ №100 від 23.04.2002);
- з 01.05.2002 по 31.12.2008 в ТзОВ «Співдружність-Радужний 2» водієм К-701, водієм УРАЛ з краном маніпулятором вахтово-експедиційним методом роботи у транспортній ділянці (наказ №234 від 25.04.2002, наказ №11 від 05.01.2003, наказ №554-к від 05.10.2006, наказ №746-к від 23.12.2008);
- з 13.03.2009 по 31.10.2010 в ТзОВ «Співдружність-Радужний 2» в транспортному цеху водієм УРАЛ з краном маніпулятором вахтовим методом (наказ №98-к від 13.03.2009, наказ №259-к від 31.10.2010);
- з 04.11.2010 по 27.10.2011, з 18.05.2012 по 12.11.2012, з 13.11.2012 по 11.04.2013 в ТзОВ «Недра» водієм автомобіля у автотранспортній ділянці вахтовим методом (наказ №604-к від 03.11.2000, наказ №435-к від 27.10.2011, наказ №545 від 18.05.2012, наказ №2063-к від 12.11.2012, наказ №2223-к від 13.11.2012, наказ №820/4-к від 11.04.2013);
- з 25.07.2013 по 19.04.2014, з 29.04.2014 по 18.12.2014, з 19.12.2014 по 25.11.2015 в ТзОВ «Недра» водієм автомобіля у автотранспортному цеху вахтовим методом (наказ №1441 від 25.07.2013, наказ №533-к від 07.03.2014, наказ 921-к від 29.04.2014, наказ №3138-к від 18.12.2014, наказ №3139-к від 18.12.2014, наказ №2514-к від 20.11.2015);
- з 26.11.2015 по 26.04.2017 в ТзОВ «Недра» водієм автомобіля у автотранспортному цеху вахтовим методом, машиністом крана маніпулятора 6 розряду (наказ №2515-к від 20.11.2015, наказ №2806-к, наказ №1195-к).
Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств, підписом відповідної відповідних з посиланням на відповідні накази та не містить неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Період роботи позивача з 04.06.1995 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 31.12.2008 в ТзОВ «Співдружність-Радужний 2» та в ТзОВ «Співдружність-Радужний» підтверджується також архівною довідкою від 19.10.2016 №623/01-О, виданою архівним відділом адміністрації міста Радужний.
Архівною довідкою від 19.10.2016 №623/03-О підтверджено виплату позивачу заробітку за період з 1995 по 2010 рік на вказаних вище підприємствах.
Розмір доходу позивача також підтверджується довідками ТзОВ «Недра» від 25.12.2017 №217 за період з 2010 по 2013 рік, від 25.12.2017 №218 за період з 2014 по 2017 рік, а також довідками про доходи від 11.02.2022 №1 за 2010-2016 роки, від 11.02.2022 №105 за 2017 рік.
Суд звертає увагу, що автентичність записів трудової книжки Пенсійним органом не оспорюється.
Втім, у рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідач 2 вказав, що такі періоди трудової діяльності не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м.Москві.
При цьому, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Зважаючи на викладене, суд не погоджується із такими твердженнями Пенсійного органу, оскільки жодних посилань на підстави відмови у зарахуванні такої трудової діяльності на території рф не навів, крім факту її припинення участі з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вказана Угода підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи в російській федерації, оскільки така була чинною для України на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, під час судового розгляд справи встановлено, що спірний період трудової діяльності позивача на території рф підтверджено записами трудової книжки, наявної в матеріалах справи, а тому такі підлягають до зарахування до страхового стажу останнього.
Щодо незарахування до страхового стажу позивачу періоду проходження військової служби, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абз.2 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, положеннями п."в" ч.3 ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року визначено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС. НКДБ. МДБ, Комітету Державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
За положеннями Закону №1058-IV визначено, що до 01.01.2004 стаж зараховується на підставі військових квитків, довідок військових комісаріатів, військових частин та установ Міноборони, довідок архівних та військово-лікувальних установ.
Отже, враховуючи, що позивач проходив військову службу до 01.01.2004 підлягає зарахуванню до його страхового стажу на підставі військових квитків, довідок військових комісаріатів, військових частин та установ Міноборони, довідок архівних та військово-лікувальних установ.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_6 позивач у період з 05.05.1984 по 17.06.1986 проходив строкову військову службу в Збройних Силах.
Період проходження військової служби підтверджується також довідкою від 18.02.2020 №11/2/76, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, підстав для неврахування до страхового позивача періоду його проходження строкової військової служби у Пенсійного органу не було.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 02.01.2024 №172650001917, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання з 30.12.2023 пенсію зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Отже, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки саме Пенсійний орган наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи на території рф з 15.05.1993 по 13.09.1993, з 08.10.1993 по 27.12.1994, з 04.06.1995 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 31.12.2008, з 13.03.2009 по 31.10.2010, з 04.11.2010 по 27.10.2011, з 18.05.2012 по 12.11.2012, з 13.11.2012 по 11.04.2013, з 25.07.2013 по 19.04.2014, з 29.04.2014 по 18.12.2014, з 19.12.2014 по 25.11.2015, з 26.11.2015 по 26.04.2017, а також період проходження строкової військової служби з 05.05.1984 по 17.06.1986 та повторно розглянути його заяву від 30.12.2023 про призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням викладених судом висновків.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 02.01.2024 №172650001917 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 15.05.1993 по 13.09.1993, з 08.10.1993 по 27.12.1994, з 04.06.1995 по 31.12.2000, з 01.01.2011 по 30.04.2002, з 01.05.2002 по 31.12.2008, з 13.03.2009 по 31.10.2010, з 04.11.2010 по 27.10.2011, з 18.05.2012 по 12.11.2012, з 13.11.2012 по 11.04.2013, з 25.07.2013 по 19.04.2014, з 29.04.2014 по 18.12.2014, з 19.12.2014 по 25.11.2015, з 26.11.2015 по 26.04.2017 та періоду проходження строкової військової служби з 05.05.1984 по 17.06.1986.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 130.12.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області судові витрати у виді судового збору у сумі 605,60грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд.22,м. Вінниця,Вінницька обл.,21005, ЄДРПОУ/РНОКПП 13322403)
Суддя Д.Є. Махаринець