23 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15323/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19 грудня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.09.2024 відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 02.08.2010 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Із 18.09.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак, призначаючи пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач застосував показник середньої заробітної плати України за 2014-2016 роки та не застосував показник середньої заробітної плати України за 2021-2023 роки, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15323/24, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
07 січня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 41-42/, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно заяви від 07.10.2010 ОСОБА_1 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як працівника освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". 18.09.2024 позивач звернулася із заявою №4013 про перехід на інший вид пенсії - за віком. Пояснює, що при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.09.2024 визначено доцільний вид розрахунку та взято до уваги страховий стаж тривалість якого склала 37 років 11 місяців 6 днів. Вказує, що при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при розрахунку може бути застосовано тільки частину 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не частину 2 статті 40 цього Закону. Вважає, що підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 відсутні.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
07.08.2010 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності /зворот а.с. 46/.
Із 02.08.2010 позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом №30235 від 02.09.2010 /а.с. 57/.
Із 07.10.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується розпорядженням №144719 від 17.11.2010, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 47/.
18.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії за віком, застосувавши до розрахунку показник середньої заробітної плати за три календарні роки, які передують даній заяві /а.с. 45/.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.09.2024 №2000-0309-9/170259 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком в частині застосування середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки (2021, 2022, 2023 рік) /а.с. 56/.
Із 18.09.2024 ОСОБА_1 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується рішенням Миргородського об'єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Полтавській області про перерахунок пенсії №916320146687 від 29.11.2024 /а.с. 43/. При цьому здійснено обрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки /а.с. 48- 50/.
Позивач не погодилася з діями ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не застосування при призначенні пенсії за віком з 18.09.2024 середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки та звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Види пенсійних виплат і соціальних послуг встановлені статтею 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Судом встановлено, що з 02.08.2010 позивачу за її вибором призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом №30235 від 02.09.2010 /а.с. 57/.
Статтею 30 Закону № 1058-ІV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 4-3 такого змісту: "4-3. Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.".
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17.
У постанові від 23.10.2020 (справа № 528/196/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
У справі, що розглядається позивачу за її вибором з 02.08.2010 була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV у розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону №1058-ІV, тому у цьому випадку відсутні правові підстави для перерахунку позивачу пенсії за віком з 18.09.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, оскільки показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії на інший вид пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Та обставина, що позивачу у подальшому з 07.10.2010 виплачувалася пенсія за вислугу років не змінює того факту, що первинно позивачу з 02.08.2010 призначалася та виплачувалася саме пенсія по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV у розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчислена відповідно до статей 27 і 28 цього Закону №1058-ІV.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.09.2024 відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С.Сич