23 січня 2025 р. № 400/8685/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
проскасування рішення від 17.05.2024 року та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просив визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, скасувати рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно не призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові. Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що на день звернення за призначенням пенсії позивач не визнаний особою з інвалідністю, тому відсутні підстави для призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
22.02.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
02.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлено подання про призначення пенсії № 4388 та разом з іншими документами було направлено до відповідача.
17.05.2024 рішенням № 1400-0307-8/43142 відмовив у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з тим, що інвалідність йому встановлено, згідно з наданими документами до 01.05.2024.
Відповідно до статті 18 Закону № 2262, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Статтею 26 Закону № 2262 передбачено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України № 2262 - довічно.
Пунктом 2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.04.2023 за №572/39628 (далі - Порядок № 3-1), визначено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом України № 2262, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Відповідно до Порядку 3-1, позивач 22.02.2024 звернувся з заявою про призначення пенсії до уповноваженого органу (структурного підрозділу), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На заяві від 22.02.2024 наявний штамп ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого останнім отримано заяву 22.02.2024.
Як було встановлено судом, 02.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлено подання про призначення пенсії позивачу № 4388 та разом з іншими документами було направлено до відповідача.
Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 656946 підтверджено, що інвалідність ОСОБА_1 встановлена до 01.05.2024.
Отже, позивач мав право на призначення пенсії за період з 11.05.2023 до 01.03.2024, а відповідач безпідставно відмовив у реалізації цього права.
На момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 було дотримано вимог Закону № 2262. Зволікання уповноваженого органу, який здійснює підготовку документів відповідно до Порядку 3-1, не може бути підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком чи інвалідності та інших соціальних гарантій.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача та наявність підстав для його скасування.
За таких умов належним і ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачу пенсію по інвалідності, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачем пенсійної виплати.
Щодо дати, з якої належить встановити та виплати пенсію позивачу, суд зазначає наступне.
Статтею 26 Закону №2262 передбачено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України № 2262 - довічно.
Оскільки наявними матеріалами справи підтверджується встановлення інвалідності позивачу з 11.05.223 до 01.05.2024, то суд вважає за необхідним зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності з 11.05.2023 до 01.05.2024.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211,20 грн, який, на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У позові позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
На підтвердження цих витрат до позовної заяви додані:
- ордер;
- договір від 10.08.2024 про надання правової допомоги;
- рахунок-фактура від 10.08.2024 № 1
Відповідно до частин другої-четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують понесення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У доданому до позовної заяви Договорі відсутня інформація про конкретні юридичні послуги, що їх надає адвокат.
У рахунку-фактурі вказано: «послуги з правничої допомоги (аналіз матеріалів, вивчення судової практики правозастосування, формування правової позиції, підготовка заяв, заперечень, клопотань, представництво інтересів у органах пенсійного фонду, суді».
Отже, додані до позовної заяви докази факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, пов'язану з цією справою, не доводять, тому підстави для прийняття судом рішення щодо розподілу цих витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.05.2024 № 1400-0307-8/43142.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 11.05.2023 до 01.05.2024, згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна