21 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/20399/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у формі листа, отриманого мною 08 вересня 2024 року, щодо відмови у проведенні перерахунку мого, ОСОБА_1 , довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з часу мого звернення до відповідача, тобто, з 20 серпня 2024 року та виплату мені, ОСОБА_1 , довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% винагороди працюючого на відповідній посаді судді;
- стягнути в мою, ОСОБА_1 , користь судові витрати з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1211,20 грн;
- відповідно до вимог статті 257 КАС України справу розглянути в спрощеному порядку без виклику сторін;
- відповідно до вимог частини 1 статті 256 допустити до негайного виконання рішення суду, оскільки відповідач систематично затягує виконання рішень суду, за що на нього накладались стягнення у виді штрафу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що І сесією І демократичного скликання Львівської обласної ради народних депутатів він був обраний на посаду голови Дрогобицького районного суду Львівської області та приступив до виконання службових обов'язків з 02 липня 1990 року. Згідно з наказом Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 05 серпня 2011 року № 110-к позивач виключений зі списку суддів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і вихідної допомоги стаж судді позивача становить 25 років 05 місяців 01 день відповідно до Закону України від 15 грудня 1992 року № 2863-ХІІ «Про статус суддів», Указу Президента України від 10 червня 1995 року № 584/05 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів.
Згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення позивачем суддівських повноважень, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці становить 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2%. Тому після виходу у відставку відповідач призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% грошової винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
З порушенням вимог чинного законодавства відповідач зменшив стаж роботи позивача на посаді судді та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановивши, що стаж роботи на посаді судді позивача становить 21 рік, а розмір довічного утримання - 52%. Стосовно цих обставин ухвалено рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/17969/22, яким дії відповідача визнано незаконними та встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 25 років, а тому розмір довічного утримання відповідач визначив неправильно.
Надалі 20 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням, в якому просив усунути допущені ним порушення чинного законодавства під час обчислення розміру довічного утримання і встановити його в розмірі 90% винагороди працюючого на відповідній посаді судді, проте, відповідач своїм листом від 08 вересня 2024 року відмовив позивачу у задоволенні його вимоги, посилаючись на те, що його дії є правомірними.
Позивач уважає, що така позиція відповідача є неправомірною, порушує законні права та інтереси позивача, суперечить чинному законодавству і судовій практиці. Покликаючись на рішення Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, а також на постанову Верховного Суду від 16 липня 2021 року у справі № 200/9113/20-а, позивач зазначає, що визначаючи розмір його довічного утримання відповідно до закону, який набув чинності після виходу позивача у відставку, відповідач діяв протиправно. Тож із часу звернення до відповідача 20 серпня 2024 року у позивача виникло право на перерахунок довічного утримання і встановлення його у розмірі 90%, тобто, у такому розмірі, який був установлений позивачу на час його виходу у відставку.
У зв'язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Вказану ухвалу відповідач отримав 04 жовтня 2024 року в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу за наявними матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
З 30 січня 2012 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання як судді у відставці Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 380/5074/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 № 428, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.03.2020 № 428, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 380/5074/20 скасовано в частині задоволення повністю адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, та прийнято в цій частині постанову, якою у позовній вимозі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок позивачу довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 03.03.2020 № 428, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 виходячи з грошового утриманні працюючого судді у сумі 100896,00 грн та встановити його у розмірі 90% від даної суми, що становить 90806,40 грн щомісячно - відмовити. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі №380/5074/20 залишено без змін з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині постанови.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 380/17969/22, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, що становить 02 роки 05 місяців 26 днів, та половини періоду навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 01 рік 11 місяців 00 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання судді у відставці період проходження ним строкової військової служби, що становить 02 роки 05 місяців 26 днів, та половини періоду навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 01 рік 11 місяців 00 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 60% суддівської винагороди, зазначеної в довідці про суддівську винагороду від 03.03.2020 № 428, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04 березня 2024 року № 913020155247 про перерахунок пенсії, шифр та вид утримання « 155 Довічне грошове утримання», стаж роботи позивача на посаді судді становить 25 років 06 місяців 02 дні, розмір довічного грошового утримання судді у відставці становить 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Листом, копія якого міститься у матеріалах справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача у відповідь на його звернення від 20 серпня 2024 року, зокрема, про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/17969/22 виконано, розмір щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці з 19 лютого 2020 року становив 60537,60 грн, в тому числі: 60537,60 грн основний розмір (100896,00 грн х 60%); 819,00 грн - надбавка реабілітованим; з 02 березня 2024 року - 60537,60 грн основний розмір (100896,00 грн х 60%); 1180,50 грн - надбавка реабілітованим.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно зменшив розмір його довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату з 20 серпня 2024 року довічного грошового утримання судді у відставці позивача виходячи з розміру 90% суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини другої зазначеної статті Закону № 1402-VIІІ суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Водночас розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди, а також щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1 402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнаний неконституційним.
Відповідно до статті 91 Закону України 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (справа щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці).
Крім цього, Законом України від 21 листопада 2023 року № 3481-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України», який набув чинності 27 грудня 2023 року, пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII виключено.
Тож на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Та обставина, що стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 25 повних років встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/17969/22, яке набрало законної сили, а тому на підставі вимог частини четвертої статті 78 КАС України доказуванню не підлягає.
За цих обставин, беручи до уваги вимоги частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, відповідач правомірно провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи із розміру 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та додатково плюс два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, що загалом становить 60% (50% + 5 х 2%) = 60%.
Посилання позивача на те, що після виходу у відставку відповідач призначив йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% грошової винагороди працюючого на відповідній посаді судді, суд оцінює критично, оскільки такий відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді був визначений відповідачем в порядку, передбаченому Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - також Закон № 2453-VI), та який відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання, встановленого чинним Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», та на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2020 року у справі № 380/5074/20.
Така відмінність полягає в тому, що Законом № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше) виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає зовсім інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді, в цьому випадку місцевого суду, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (стаття 135), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (частина третя статті 142).
Як слідує з матеріалів справи позивачу проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII.
Водночас частиною третьою цієї ж статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Необхідно зазначити, що вказана норма неконституційною не визнавалась.
Суд також звертає увагу й на те, що перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці позивачу проведено відповідно до вимог Закону № 1402-VIII та рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, а тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми саме Закону № 1402-VIII, а не вибірково з різних законів.
Отже, підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 20 серпня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відсутні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, від 02 серпня 2022 року у справі № 620/6361/20, від 26 січня 2023 року у справі № 500/6626/21, від 02 червня 2023 року у справі № 620/6445/20 Верховний Суд дійшов такого висновку:
«(… ) до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402-VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді (…)».
Указані правові висновки Верховний Суд підтримав у й постанові від 29 березня 2024 року у справі № 520/414/21.
За цих обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, суд доходить висновку щодо відсутності у позивача права на перерахунок з 24 серпня 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, та правомірність дій відповідача щодо перерахунку щомісячного грошового утримання позивача як судді у відставці відповідно до положень статті 142 Закону № 1402-VIII із розрахунку 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу роботи позивача на посаді судді 25 повних років.
Посилання позивача на рішення Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, а також на постанову Верховного Суду від 16 липня 2021 року у справі № 200/9113/20-а суд відхиляє з огляду на таке.
Спірною у зразковій справі № 620/1116/20 була відмова відповідного територіального органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18 лютого 2020 року (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Суд зауважує, що право позивача на перерахунок та виплату після 18 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (довідка про суддівську винагороду від 03 березня 2020 року № 428, видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Львівській області) встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 380/5074/20, яке в цій частині залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Водночас у цій справі спірним є питання відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача після вказаного вище перерахунку.
Тож висновки Верховного Суду, зроблені у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, не є застосовними до обставин цієї справи.
Що стосується справи № 200/9113/20-а, то за обставин тієї справи рішення про відставку позивача з посади судді прийнято Вищою радою правосуддя 18 червня 2020 року, на момент якої і була чинною частина третя статі 142 Закону № 1402-VIII. До того ж, у справі № 200/9113/20-а Верховний Суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1402-VIII.
Отже, правовідносини у справі № 200/9113/20-а не є релевантними до правовідносин у цій справі.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У межах спірних правовідносин відповідач як суб'єкт владних повноважень наведені вище критерії дотримав, а тому підстави для визнання його поведінки протиправною та зобов'язання до вчинення дій відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 21 січня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна