22 січня 2025 рокусправа №380/21672/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 24.01.2020 по день фактичного розрахунку 23.09.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні з 24.01.2020 по день фактичного розрахунку по 23.09.2024.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення з 23.01.2020. Проте, відповідачем не проведено своєчасно розрахунок при звільненні. Вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, то позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено: зупинено провадження у справі №380/21672/24 до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у адміністративній справі №440/6856/22.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року поновлено провадження у справі №380/21789/24.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №83377 від 11.11.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. На день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення та на день закінчення військової служби 23.01.2020 року, ОСОБА_1 , спору між позивачем та НОМЕР_4 прикордонним загоном щодо виплачених сум не було.
Позивач звернувся до суду через 4 роки 9 місяців з моменту виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
Середній заробіток за час розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованих на захист прав щодо отримання винагороди за виконану роботу, яка нарахована, але не виплачена.
Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.
Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.
Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, здійснений ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, позивачем не оскаржувалися.
Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно до Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.12.2019 № 360-ос позивача було звільнено з військової служби. Наказом від 23.01.2020 №24-ос позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Згідно особистих карток грошового забезпечення за період 2015-2020 рр. та матеріалів справи, судом встановлено, що відповідача здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 по 23.01.2020 з затримкою, зокрема: у листопаді 2015 року та грудні 2015 року виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 у розмірі 1863,40 грн. та у розмірі 534,56 грн., що підтверджується особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2015 рік; 25.03.2020 - виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 у розмірі 21409,22 грн., що підтверджується листуванням із відповідачем за адвокатськими запитами та випискою по рахунку; 24.02.2022 - проведено доплату заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 у розмірі 4055,70 грн., що підтверджується листуванням із відповідачем за адвокатськими запитами та випискою по рахунку; 29.06.2022, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі № 380/12310/21, відповідачем виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2020 року у розмірі 90717,70 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про зарахування коштів на картковий рахунок.
Крім цього, позивачу було проведено нарахування та виплату: грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2015 року у розмірі 3420,60 грн., у червні 2016 року у розмірі 5196,70 грн., у серпні 2017 року у розмірі 5270,70 грн., у січні 2018 року у розмірі 5270,70 грн., у листопаді 2019 року у розмірі 11315,95 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні у січні 2020 року у розмірі 87609,20 грн. (з урахуванням військового збору).
Позивач зазначає, що під час проходження військової служби та звільнення з неї йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2019 рр. та одноразової грошової допомоги при звільненні, які нараховується з місячного грошового забезпечення проведені без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Крім цього, у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». У вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно було непроіндексоване, відповідно нарахування та виплата щомісячної додаткової грошової винагороди проведена відповідачем виходячи із непроіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення.
Відповідач 29.06.2022 перерахував позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 90717,70 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2019 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №380/5169/23 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2019 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2019 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2015 по день фактичної виплати 29.06.2022.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОС ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2015 по день фактичної виплати 29.06.2022.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №380/5169/23 відповідач 24.09.2024 року здійснив донарахування та виплату грошового забезпечення на загальну суму 107152,98 грн. з врахуванням податків і зборів, а саме: грошова допомога на оздоровлення, індексація, щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі - 56329,94 грн. та компенсація втрати частини доходів в розмірі - 50823,04 грн.)
Позивач вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 24.01.2020 по день фактичного розрахунку по 23.09.2024, звернувся з даним позовом до суду.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відтак Велика Палата підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Також зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі №810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.
Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом.
Період з 24.01.2020 до 18.07.2022 регулювався редакцією статті 117 КЗпП України, яка не встановлювала обмеження строку щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. До цього періоду, в разі існування істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності.
Проте, період з 19.07.2022 до 23.09.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
У постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 суд касаційної інстанції вказав, що до періоду після 19 липня 2022 року практику Верховного Суду щодо пропорційності виплат застосовувати недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням приписів статті 117 КЗпПУ та правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, суд зазначає, що відшкодування, передбачене цією статтею, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.
Суд зазначає, що остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений 24.01.2020 в день звільнення.
Натомість належні до виплати суми в загальному розмірі 96397,54 грн. були виплачені лише 24.09.2024 року.
Судом встановлено, що днем звільнення позивача є 23.01.2020, а тому першим днем затримки є 24.01.2020 року.
Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 24.09.2024, а тому останнім днем є 23.09.2024.
Таким чином суд приходить висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 24.01.2020 до 18.07.2022 - 907 днів та з 19.07.2022 по 23.09.2024 - 798 днів.
Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).
Так, з Архівної відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 судом встановлено, що розмір місячного грошового забезпечення позивача становив у листопаді 2019 року - 26086,74 грн. та у грудні 2019 року - 12936,46 грн.
Кількість календарних днів служби позивача у листопаді - грудні 2019 року становила 61 день.
Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 639,72 грн./день (26086,74 грн. + 12936,46 грн./61 календарний день).
З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.01.2020 до 18.07.2022 - становить 580 226,04 грн. (639,72 грн. х 907 днів) та з 19.07.2022 по 23.09.2024 - становить 510 496,56 грн. (639,72 грн. х 798 днів).
При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.
Згідно довідки розрахунку виплачених сум згідно рішення суду від 30.11.2023 №380/5169/23 50823,04 грн становить компенсація втрати частини доходів, що не враховується при обчисленні розміру відшкодування за час затримки розрахунку.
Істотність частки компенсації за непроведену індексацію в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 56 329,94/ 580 226,04 грн. (сума виплаченого грошового забезпечення/середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,09.
Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 24.01.2020 до 18.07.2022 -
становить: 639,72 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,09 (частка компенсації за непроведену індексацію) х 907 днів (кількість днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 52 220,34 грн.
Отже з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу = 52 220,34 грн.
В свою чергу за період з 19.07.2022 по 23.09.2024 з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023 - 184 дні), та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 117708,48 грн. (184 дні х 639,72 грн.)
Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачеві, складає 169 928,82 грн. (52220,34 грн. + 117708,48) грн.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 169 928,82 грн.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 484,48 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині виплати грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року у справі №380/5169/23) в розмірі 169928 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 82 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна