23 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6793/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЭДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, прийняте у формі протоколу від 15.08.2024 р. №24;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути його заяву від 26.06.2024 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення.
Позов мотивований тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак позивачу було протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову у зв'язку наявністю інших невійськовозобов'язаних осіб, які можуть здійснити догляд за батьками.
Позивач наголошує, що його батько та матір є особами з інвалідністю І та ІІ групи. Таким чином, він є особою, яка має двох батьків з інвалідністю І та ІІ групи, які мають тяжкі хронічні захворювання. На підставі зазначеного позивач вказує, що виключно він має можливість здійснювати догляд за хворими батьками. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.46-47). Даною ухвалою суд зобов'язав відповідача надати копію протоколу від 15.08.2024 р. №24. Копія ухвали отримана відповідачем 14.11.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.51).
Відповідач у встановлений судом строк витребуваний доказ не надав та не повідомив суд про неможливість подання такого доказу.
Відповідно до ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що метою витребування у відповідача вищезазначеного доказу було підтвердження наявності або відсутності підстав для відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи той факт, що суд витребовував у відповідача доказ, а відповідач ухилився від виконання вимог ухвали суду, не повідомив про неможливість подання витребуваного доказу, суд визнав можливим розгляд справи за наявними в ній доказами.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
26.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю у його батьків інвалідності І та ІІ групи, які потребують постійного стороннього догляду (а.с.20). До вказаної заяви було долучено пакет документів на 14 аркушах (а.с.4-19).
15.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув заяву ОСОБА_1 від 26.06.2024 року та рішенням, оформленим повідомленням за №399, відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с.21).
Причина відмови - "наявність інших, не військовозобов'язаних осіб, які можуть здійснювати догляд". Вказівки на те, які саме, на думку відповідача, це є особи, повідомлення не містить (а.с.31).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до п.56, 57, 58-1, 59, 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, (далі по тексту Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначенихстаттею 23Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації
Військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених упункті 13частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд установив, що батько та мати позивача є особами з інвалідністю І та ІІ групи. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.11, 16).
Як зазначає позивач, крім нього, відсутні інші невійськовозобов'язані особи, які зобов'язані здійснювати догляд за його батьками. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відмова є немотивованою: у ній відсутнє зазначення (ідентифікація) осіб, які, на думку відповідача, можуть здійснювати догляд за батьками ОСОБА_1 . Не повідомлено про дійсну наявність таких осіб і суд. Дані обставини дають підстави для висновку про необґрунтованість такої відмови.
Ухвалою про відкриття провадження у справі суд витребовував у відповідача протокол за №24 від 15.08.2024 року, в якому повинні бути вказані мотиви відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вимог ухвали суду відповідач не виконав.
З огляду на те, що повідомлення, направлене позивачеві, не містить обґрунтованих доказами мотивів, за яких прийнято рішення про відмову позивачеві в наданні відстрочки від призову на військову службу, беручи до уваги факт невиконання вимог ухвали суду про надання протоколу за №24 від 15.08.2024 року, суд доходить висновку про протиправність відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав та формулювання, що викладені у повідомленні №399 від 15.08.2024 року.
Вирішуючи питання про відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та №826/9749/17 відповідно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зауважує, що під час розгляду заяви позивача, відповідач оцінку належним чином поданим позивачем документам не надавав, поставився до заяви формально, вказавши загальне формулювання з правової норми не мотивувавши свій висновок, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.06.2024 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації, відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, а отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. (а.с.25) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, викладену у повідомленні №399 від 15.08.2024 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків наданих судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення складене 23.01.2025.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЭДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА