про забезпечення позову
23 січня 2025 року № 320/3238/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Київській області за номером 1421/10-36024012/3198910593 від 23.09.2024р.року «Про виключення з реєстру єдиного податку» із 30.09.2024 р. та поновити із цієї ж дати реєстрацію платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Реєстрі платників єдиного податку.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом вчинення певних дій, а саме забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення № 1421/10-36-24-12/ НОМЕР_1 від 23.09.2024 року про анулювання із 30.09.2024, платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на період до набрання законної чинності рішення у даній справі, заборонити Відповідачу здійснювати реєстрацію платником податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на період до набрання законної чинності рішення у даній справі.
Вказану заяву зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 21.01.2025 та було передано судді Вісьтак М.Я. для розгляду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено наступне. 25 вересня 2024 року ФОП ОСОБА_1 отримав Рішення № 1421/10-36-24-12/ НОМЕР_1 від 23.09.2024 року «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ». Підставами для винесення рішення зазначено зокрема Порушення підпункту 5 підпункту 298.2,3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, (далі ПК України) - не здійснення платником єдиного податку переходу на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідно до приписів підпункту 3 пункту 299.10, пункту 299.11 статті 299 ПК України ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 30 вересня 2024 року.
Також, позивачем вказано, що він не займається жодним із видів діяльності, які, згідно з абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, підпадають під обмеження перебування на єдиному податку. Таким чином очевидна протиправність оскаржуваного рішення, що виражається в тому, що воно було прийняте 23.09.2024, а анулювання реєстрації відбулося 30 вересня 2024 року, а це прямо суперечить абз. 5 п.п. 298.2.3, п. 298.2 статті 298 ПК України.
Позивач зазначає, що рішення № 1421/10-36-24-12/ НОМЕР_1 від 23.09.2024 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку, має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункових документів позивача, переліку і кількості звітності, які йому доведеться подавати за період розгляду рішення, тобто існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ФОП та невизначеного кола юридичних осіб (невизнання податкових накладних), а також фактичного зупинення господарської діяльності у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій за період із 30.09.2024 до ухвалення рішення суду у цій справі.
Крім того, у випадку задоволення позову, Позивач повинен знов анулювати ПДВ за період, що минув поки розглядалась справа, а також анулювати всі податкові накладні, що будуть виписані на адресу контрагентів. Однак і у контрагентів, за податковими накладними ФОП ОСОБА_1 вже виникне обов'язок подати уточнюючі декларацій з ПДВ.
Позивач окремо наголошує, що оскаржуване рішення зумовлює необхідність застосовування, при здійсненні господарських операцій, одночасно двох принципово відмінних систем оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення), а це фактично ставить контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні).
При цьому, представник позивача просить суд врахувати висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі №160/11784/23, де Верховний Суд погодився з тим, що труднощі ведення господарської діяльності, які можуть виникнути у суб'єкта господарювання в зв'язку з анулюванням реєстрації платника єдиного податку та труднощі відновлення порушених прав, які можуть виникнути у разі скасування судом рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку - є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 13.09.2024 р. головним державним інспектором Бучанського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Київській області Дубас Тетяною Валерівною, на підставі пункту 299.10 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI проведено перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо порушення умов перебування на спрощеній систем: оподаткування платника єдиного податку фізичної особи підприємця, про що складений Акт з питання порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування ОСОБА_1 (далі - Акт перевірки).
На вказаний Акт № 46003/10-36-24- 12/ 3198910593 платником було направлено Заперечення проти висновків Акту, проте відповіддю на заперечення повідомлено, що висновки Акту камеральної перевірки залишено без змін. 25 вересня 2024 р. ФОП ОСОБА_1 отримав Рішення № 1421/10-36-24- 12/ НОМЕР_1 від 23.09.2024 року «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ». Підставами для винесення рішення зазначено зокрема Порушення підпункту 5 підпункту 298.2,3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - не здійснення платником єдиного податку переходу на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідно до приписів підпункту 3 пункту 299.10, пункту 299.11 статті 299 ПКУ ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 30 вересня 2024 року ретроспективно.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).
За приписами частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.
Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (абзац 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
З огляду за спірні в справі правовідносини, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору, а позивачем мають бути обґрунтовані підстави, за якими він вважає, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд зауважує, що прийняття рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, до ухвалення рішення суду у даній справі.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов'язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Вказана позиція відповідає висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23, правовідносини в якій є подібними правовідносинам в цій справі.
При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пантелеєнко проти України" від 29.06.2006 зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні "Дорани проти Ірландії" від 31.07.2003 Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у вказаних рішеннях Європейського Суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.
Також суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Таким чином, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд виходить з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності товариства буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв'язків та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення на усій території України правового режиму воєнного стану, що зумовило погіршення умов ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат.
З огляду на викладене, задля збереження існуючого стану, та зважаючи на об'єктивну наявність обставин, що можуть завдати матеріальних та інших збитків позивачу, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову в частині зупинення дії рішення № 1421/10-36-24-12/ НОМЕР_1 від 23.09.2024 року про анулювання із 30.09.2024, платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на період до набрання законної чинності рішення у даній справі для запобігання заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Щодо заходу забезпечення позову щодо заборони відповідачу здійснювати реєстрацію платником податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне. Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Відтак, суд вважає захід забезпечення позову, який полягає у забороні відповідачу здійснювати реєстрацію платником податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 виходить за межі позовних вимог.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника позивача - адвоката Майнард Наталії Олександрівни від 21.01.2025 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Вжити захід забезпечення адміністративного позову, а саме зупинити дію рішення № 1421/10-36-24-12/ НОМЕР_1 від 23.09.2024 року про анулювання із 30.09.2024, платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на період до набрання законної сили рішення у справі № 320/3238/25.
3. У застосуванні заходу забезпечення позову, а саме забороні відповідачу здійснювати реєстрацію платником податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на період до набрання законної сили рішення у справі № 320/3238/25 - відмовити.
4. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
5. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у Київськійобласті (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).
6. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 23.01.2028.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 23.01.2025.
Суддя Вісьтак М.Я.