23 січня 2025 року м. Житомир Справа № 240/30469/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою (вх. від 20.01.2025), в якій просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у зв'язку з його невиконанням суб'єктом владних повноважень.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подало заперечення на заяву, в яких вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 240/30469/23 здійснено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, тобто з 31.08.2023- 5368,00 грн., з 01.01.2024- 6056,00 грн. За період з 31.08.2023 по 31.12.2024, нарахована доплата пенсії з врахуванням зміни розміру підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення, в розмірі 67582,48 грн., яка включена до підсистеми «Реєстр судових рішень» (розрахунок доплати додається).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 31.08.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 , підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі два прожиткових мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання рішення суду позивачу з 31.08.2023 нараховувалось вказане підвищення до пенсії; на даний час залишилось невиплаченим нараховане за період з 31.08.2023 по 31.12.2024 підвищення в сумі 67582,48 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМ України від 16.12.2020 № 1279, з наступними змінами, з 01.04.2022 здійснюється централізоване фінансування виплати пенсії, тобто фінансування виплати пенсії здійснюється Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, виплата нарахованих позивачу на виконання рішення суду коштів вже залежить не від дій Головного управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області, а від фінансування відповідними органами для її здійснення.
Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2019 року по справі №822/1080/17, від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Тобто в даному випадку зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення при відсутності відповідного фінансування з боку Пенсійного фонду України, фактично позбавляє суд можливості накладати штраф, передбачений ст. 382-3 КАС України, та здійснювати дієвий судовий контроль у порядку, встановленому статтями 382-382-3 КАС України.
Відповідно до заяви позивача, він необхідність зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду пов'язує з тим, що рішення суду не виконується відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконує рішення суду - позивачу з 31.08.2023 нараховувалось вказане підвищення до пенсії.
Суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняє дії по його виконанню, в 2025 році були Законао України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яке є обов'язковими для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд не вбачає підстав встановлювати строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.
Те, що позивач вважає, що рішення суду виконується неналежним чином, не є підставою зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви позивача (вх. від 20.01.2025) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк