22 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/9278/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії по інвалідності періоди роботи з 1988 року по 1990 рік в "Райськомунгосп" м. Олевськ та період роботи з 1990 року по 2001 рік в радгоспі ім. Луценка.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1, Пенсійний фонд) заяву про призначення пенсії по інвалідності, яка розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 2, Управління) за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та вважає, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка або відповідні записи у ній.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10.06.2024 від представника відповідач 1 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував факт відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності. Пояснює, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано деякі періоди трудової діяльності, у зв'язку із відсутністю відомостей про періоди роботи та посилань на накази про прийняття/звільнення з роботи.
19.06.2024 від представника відповідача 2 надійшов до суду відзив на позов, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. За твердженнями представника Управління страхового стажу позивача не достатньо для призначення пенсії по інвалідності.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 21.11.2023 встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №403085 від 21.11.2023.
24.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві розглянуло подану заяву за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення №064050004948 від 17.01.2024 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні йому пенсії по інвалідності та вважає, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка або записи, які здійсненні в ній.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-IV.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону №1058-IV передбачає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Закон №1058-IV відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч.1 ст.5 Закону №1058-IV).
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до вимог п. 2.9 Порядку №22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Аналізуючи зазначені положення Інструкції №58, суд дійшов висновку щодо того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За змістом позовної заяви спір виник з приводу незарахування позивачу періоду його трудової діяльності з 1988 року по 1990 рік в "Райсількомунгосп" м. Олевськ, про що вказано в архівних довідках №1212 від 01.12.2023 та №121 від 01.12.2023, оскільки відсутні відомості щодо наказів про прийняття/звільнення з роботи, а також відсутній акт перевірки. Крім того, не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 1990 по 2001 в радгоспі ім. Луценка, так як згідно з архівною довідкою від 11.01.2024 № 1-01-09/9 його по батькові скорочено в документах (В., Вас.) та відсутні накази на прийняття / звільнення з роботи. Разом з тим, згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 04.12.2023 №С-01-9/460 по батькові скорочено в документах (В., Вас.) та відсутній акт перевірки.
Положення статті 56 Закон 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також необхідно вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
При цьому, трудової книжки колгоспника матеріали справи не містять. Позивач підтверджуючи свою трудову діяльність у оскаржуваний період долучає до матеріалів справи архівні довідки.
У той час, суд перевіряючи відомості викладені у наданих архівних довідках, дійшов наступних висновків.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в "Райсількомунгосп" м. Олевськ з січня 1988 року по вересень 1988 року, суд вказує наступне.
За відомостями викладеними у довідці №1212 від 01.12.2023 відсутня необхідна інформація, зокрема не зазначено про виконання річного мінімуму трудової участі (причини невиконання встановленого мінімум трудової участі), відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Крім того, архівна довідка №1211 від 01.12.2023, яка складена на підставі: Фонд №15, Опис 1 - ОС, №9, 13 17, відображає розмір отриманої заробітної плати лише за деякі місяці 1988 року.
За документами доданими до матеріалів справи, суд позбавлений можливості перевірити достовірність тверджень позивача про його трудову діяльність в "Райсількомунгосп" м. Олевськ в 1988 році. Крім того, посилання на наказ про прийняття на роботу саме в 1988 році архівні довідки, які наявні в матеріалах справи, не містять.
Разом з тим, як свідчить зміст архівної довідки Комунальної установи "Трудовий архів" Олевської міської ради Житомирської області №16 від 03.01.2024 в книгах наказів начальника Олевської районної державної лікарні ветеринарної медицини значиться ОСОБА_1 , який був прийнятий на роботу з 12.01.1988 (наказ №5 від 12.01.1988) та звільнений з роботи 16.09.1988 (наказ № 60 від 16.09.1988).
З огляду на викладене, період трудової діяльності позивача в "Райсількомунгосп" м. Олевськ в 1988 році матеріалами справи не підтверджено, а тому не підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в "Райсількомунгосп" м.Олевськ з жовтня 1988 року по 15.02.1990 суд враховує наступне.
Як свідчить зміст архівної довідки №1211 від 01.12.2023, яка складена на підставі: Фонд №15, Опис 1 - ОС, №9, 13 17 позивачу з вересня 1988 року по березень 1990 року нарахована щомісячна заробітна плата. Крім того, відповідно до архівної довідки №1212 від 01.12.2023, яка складена на підставі: Фонд №15, опис 1 - ОС, №9, 13, 17 проставлені частково робочі дні позивача у вказаний період.
Довідкою Комунальної установи "Трудовий архів" Олевської міської ради Житомирської області №1210 від 01.12.2023, яка складена на підставі: Фонд №15, Опис - ОС, №16 підтверджується, що в книзі наказів керівника Олевського "Райсількомунгоспу" м. Олевськ Житомирської області значиться ОСОБА_1 . Наказ на прийняття на роботу за 1988 рік відсутній, але значиться заробітна плата за даний рік. При цьому, позивача звільнено з роботи з 15.02.1990 на підставі наказу №6-к від 01.02.1990.
Враховуючи вищеописані матеріали, суд вважає, що період трудової діяльності з жовтня 1988 року по 15.02.1990 в "Райсьлькомунгосп" м.Олевськ підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в радгоспі ім. Луценка з 21.02.1990 по 2001 рік слід звернути увагу на наступне.
За доводами представників відповідача вказаний період трудової діяльності позивача не підлягає зарахуванню, оскільки згідно з архівною довідкою від 11.01.2024 № 1-01-09/9 по батькові позивача скорочено в документах (В., Вас.) та відсутні накази на прийняття /звільнення з роботи. Разом з тим, згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 04.12.2023 №С-01-9/460 по батькові скорочено в документах (В., Вас.) та відсутній акт перевірки.
У той час, як свідчить акт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1600-0903-1/1218 (698) від 16.02.2024 про підтвердження перевірки обґрунтованості та достовірності архівної довідки №С-01-09/460 від 04.12.2023 за період з 01.02.1990 по 30.06.2000, яка містить дані про трудову діяльність позивача, який працював у радгоспі ім. Луценко Кобеляцького району Полтавської області, перевіркою встановлено, що дані викладені у довідці відповідають даним відомостей нарахування заробітної плати.
Також за висновками викладеними у вищевказаному акті за відомостями нарахування заробітної плати радгоспу ім.Луценка Кобеляцького району Полтавської області значиться " ОСОБА_1 " за 1990-1994 роки, " ОСОБА_1 " за 1995 рік, " ОСОБА_1 " за 1996-2000 рік, як і зазначено в даних довідки.
При цьому, відомості викладені в архівній довідці трудового архіву Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області №С-01-09/460 від 04.12.2023 свідчать про те, що згідно з наказами директора з особового складу радгоспу ім. Луценка Кобеляцького району Полтавської області ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 21.02.1990 (наказ №25-л §3 від 21.02.1990), наказ на звільнення відсутній. Крім того, вказана довідка свідчить про щомісячне нарахування позивачу у період з лютого 1990 року по жовтень 2000 року заробітної плати.
Натомість, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугував факт порушенням посадовими особами підприємства визначених норм законодавства під час заповнення відомостей у зданих до архіву документах (відсутність посилання на відповідні накази, скорочення по батькові позивача та інше).
Розглядаючи спірні правовідносини у правовій площині суд зважає на наступне.
Статтею 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Проаналізувавши викладені норми, суд вважає, що у разі наявності сумнівів щодо повноважень осіб, які підписали вищеописані довідки та їх змісту, відповідач 1 не був позбавлений можливості звернутися до органу який її видав із вимогою про підтвердження викладеної інформації.
Відтак, на переконання суду, відповідальність за допущені помилки посадовою особою підприємства, під час складення документації на підтвердження трудового стажу позивача покладається саме на роботодавця, а тому позивач не несе відповідальності за складення таких документів.
При цьому, суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження трудової діяльності на підприємстві, установі чи організації, видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.
Відповідно, не можна вважати формальні неточності викладені у підтверджуючих документах, підставою для неврахування трудової діяльності особи до її страхового стажу.
З огляду на викладене, суд враховує, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів роботодавцем. Вказані помилки уповноважених посадових осіб підприємства на якому у оскаржуваний період працював позивач не можуть позбавити його право на належний соціальний захист.
Отже, суд вважає, що надані позивачем до заяви про призначення пенсії за інвалідністю документи частково підтверджують необхідні відомості про його трудову діяльність в "Райсількомунгосп" м. Олевськ та в радгоспі ім. Луценка.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідачем 2 безпідставно не зараховано позивачу до його страхового стажу періоди її роботи в "Райсількомунгосп" м. Олевськ з жовтня 1988 року по 15.02.1990 та в радгоспі ім. Луценка з 21.02.1990 по жовтень 2000 року.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
За матеріалами справи відслідковується, що підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало, на думку відповідача, відсутність необхідного страхового стажу у зв'язку із неточностями у поданих документах.
Однак, під час судового розгляд справи встановлено, що факт трудової діяльності позивача в "Райсьлькомунгосп" м. Олевськ з жовтня 1988 року по 15.02.1990 та в радгоспі ім. Луценка з 21.02.1990 по жовтень 2000 року підтверджено архівними довідками, які наявні в матеріалах справи.
При цьому, розгляд заяв щодо призначення пенсійного забезпечення та прийняття рішення належить до повноважень відповідачів. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності таких рішень у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначенні пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та викладених висновків суду.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За матеріалами справи відслідковується, що підставою для відмови в призначенні пенсії по інвалідності слугувало, на думку відповідачів, відсутність необхідного страхового стажу, однак суд дійшов висновку про часткове зарахування спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття рішення №064050004948 від 17.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності не враховано усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для вказаних спірних правовідносин, як наслідок, відповідач 2 допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви від 15.01.2024.
З огляду на що, порушене право позивача на даному етапі, підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з жовтня 1988 року по 15.02.1990 в "Райсількомунгосп" м. Олевськ та в радгоспі ім. Луценка з 21.02.1990 по жовтень 2000 року та повторно розглянути його заяву 15.01.2024 про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням викладених судом висновків.
Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул.Бальварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №064050004948 від 17.01.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 "
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з жовтня 1988 року по 15.02.1990 в "Райсількомунгосп" м. Олевськ та з 21.02.1990 по жовтень 2000 року в радгоспі ім. Луценка та повторно розглянути його заяву 15.01.2024 про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням викладених судом висновків.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві сплачений судовий збір в розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 22 січня 2025 р.
22.01.25