Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 січня 2025 року Справа№200/7996/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 13.11.2024 №057350008087;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 07.11.2024 ОСОБА_1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за списком №1 шахтарі “підземні», що дає право на пенсію на пільгових умовах неврахованих періодів роботи за списком №1 підземно з 23.03.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 01.08.2000, з 01.01.2011 по 13.11.2014, а також врахувати у Формі РС-право період з 09.01.2001 по 09.06.2017 з позначкою «підземні» ст.14 пост.202».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на пенсію за віком. Позивач 07.11.2024 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії та надав всі необхідні документи. Рішенням відповідача від 13.11.2024 №057350008087 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, з якого вбачається, що позивач не має достатньо пільгового стажу в підземних умовах, а період роботи за списком №1 підземно з 23.03.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 01.08.2000, з 01.01.2011 по 13.11.2014, а також період з 09.01.2001 по 09.06.2017 з позначкою «підземні» ст.14 пост.202» не зараховані позивачу.
05.12.2024 до суду надійшов відзив на позов представника відповідача, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, а рішення про відмову в призначенні пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності, тому відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вчиняти будь-які дії, пов'язані із призначенням пенсії.
Крім того, вказає, що до пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 23.03.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 01.08.2000, з 01.01.2011 по 13.11.2014, згідно відомості по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу довідки форми ОК-5, оскільки відсутня інформація про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Періоди роботи зараховані до загального стажу роботи. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі
06.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив на позов від позивача, в якій, крім іншого, позивач зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.11.2024 №057350008087, яким порушено його права приймав саме відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тому вважав, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є належним відповідачем у справі.
Крім того, вказує, що уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відзив на позовну заяву не визнає. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 31.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залучення в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 07.11.2024 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розподілена до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
13.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №057350008087, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку.
Відповідно до розрахунку стажу позивача, форма РС-право (в межах спірного періоду):
з 23.03.1998 по 31.12.1998 та з 01.01.2000 по 01.08.2000, з 01.01.2011 по 13.11.2014 зараховано лише до страхового стажу;
періоди з 09.01.2001 по 31.12.2010 та з 14.11.2014 по 09.06.2017 зараховано до пільгового стажу із поміткою «Список №1» у колонці «Трудова діяльність».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у спірний період працював:
з 23.03.1998 по 05.05.1998 учнем гірника підземного 1 розряду з повним робочим днем у шахті;
з 06.05.1998 по 01.08.2000 гірником 1 та 2 розряду з повним робочим днем у шахті;
з 09.01.2001 по 09.06.2017 машиніст підземних установок.
Дані період також підтверджуються наданими довідками №1/1608 від 04.12.2024, №1/1675 від 16.12.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд керувався наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 року №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Приписами статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Зокрема, частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Таким чином, необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, що передбачені списком, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та не менше 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який містить в собі розділ 1 підрозділ 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень, у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники: зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).
Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Розділом I вказаного Списку включає підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Як встановлено судом вище, відповідно до розрахунку стажу позивача, форма РС-право (в межах спірного періоду): з 23.03.1998 по 31.12.1998 та з 01.01.2000 по 01.08.2000, з 01.01.2011 по 13.11.2014 зараховано лише до страхового стажу; періоди з 09.01.2001 по 31.12.2010 та з 14.11.2014 по 09.06.2017 зараховано до пільгового стажу із поміткою «Список №1» у колонці «Трудова діяльність».
При цьому позивач вказує, що вказані періоді повинні бути зараховані до підземних робіт згідно ст. 14 Закону № 1788 та Постанови КМУ № 202.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у спірний період працював:
з 23.03.1998 по 05.05.1998 учнем гірника підземного 1 розряду з повним робочим днем у шахті;
з 06.05.1998 по 01.08.2000 гірником 1 та 2 розряду з повним робочим днем у шахті;
з 09.01.2001 по 09.06.2017 машиніст підземних установок.
Дані період також підтверджуються наданими довідками №1/1608 від 04.12.2024, №1/1675 від 16.12.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, а саме зазначено:
Детально:
період: з 23.03.1998 по 05.05.1998 (00 р 01 міс 13 дн.) виконував роботи: гірничі; за професією: учень гірника підземного, працював повний робочий день у шахті підземно та отримував тарифну ставку гірника підземного, дільниця Стацустановки (водовідлив), наказ № 72 від 27.03.1998, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1010100 а підстава Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, ПКМСРСР №10 від 26.01.1991, ПКМУ №162 від 11.03.1994, ПКМУ №36 від 16.01.2003, ПКМУ №461 від 24.06.2016, ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
період: з 06.05.1998 по 01.08.2000 (02 р 02 міс 26 дн.) за професією: гірник підземний, дільниця Стацустановки (водовідлив), наказ № 452к від 07.05.1998, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 позиція 1010100 а підстава: Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, ПКМСРСР №10 від 26.01.1991, ПКМУ №162 від 11.03.1994, ПКМУ №36 від 16.01.2003, ПКМУ №461 від 24.06.2016, ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
період: з 09.01.2001 по 09.06.2017 (16 років 05 місяців 01 день) виконував роботи: гірничі за професією: машиніст підземних установок, дільниця Водовідлив, наказ № 7 від 11.01.2001, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1; підстава: Постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, Постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016, ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, вказані періоди мають бути зараховані позивачу до пільгового стажу за Списком №1 шахтарі, як працівнику професій за Списком робіт і професій, затвердженим КМУ від 31.03.1994 №202 та від 24.06.2016 №461 ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що під час прийняття рішення від 13.11.2024 №057350008087 про відмову в призначенні пенсії відповідач не забезпечив всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, не зарахував до пільгового стажу відповідні періоди роботи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналіз зазначених положень свідчить, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом таких обставин:
- позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення;
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.09.2021 по справі № 120/192/20-а.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, питання зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Проте, до дискреційних повноважень відповідача належить здійснення нового розрахунку стажу позивача з урахуванням спірних періодів та вирішення питання щодо його достатності для призначення пенсії за віком, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що у спірному рішення про відмову в призначенні пенсії відповідач не вказав періоди, які не зараховані до пільгового стажу, належним захистом порушеного права позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом:
-визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.11.2024 №057350008087;
-зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.11.2024 зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 шахтарі, як працівнику професій за Списком робіт і професій, затвердженим КМУ від 31.03.1994 №202 та від 24.06.2016 №461, ст. 14 Закону № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення періоди роботи у державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Алмазна» Державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» з 23.03.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 01.08.2000; у державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Добропільська» державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» з 09.01.2001 по 09.06.2017.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Позовні вимоги в частині врахування у Формі РС-право періоду з 09.01.2001 по 09.06.2017 з позначкою «підземні» ст.14 пост.202» задоволенню не підлягають, оскільки охоплюються визначеним судом способом захисту прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Таким чином, суд, на підставі ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн. Про інші судові витрати суду не заявлено.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 13.11.2024 №057350008087.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.11.2024 зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 шахтарі, як працівнику професій за Списком робіт і професій, затвердженим КМУ від 31.03.1994 №202 та від 24.06.2016 №461, ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи у державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Алмазна» Державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» з 23.03.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 01.08.2000; у державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Добропільська» державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» з 09.01.2001 по 09.06.2017.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Повне рішення судом складено 23.01.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов