22 січня 2025 рокуСправа №160/33449/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 листопада 2024 року за №046450015151 «Про відмову в призначенні пенсії» про не зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного ріку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 ; до пільгового стажу період з 30.06.2021 по 30.12.2021, згідно довідки №12/1236 від 12.10.2024 та про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 з дня виникнення права на призначення пенсії, а саме з 13.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , на день виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тобто на 13.11.2024, до страхового стажу період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 ; до пільгового стажу період з 30.06.2021 по 30.12.2021, згідно довідки №12/1236 від 12.10.2024, на підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення, призначити з 13.11.2024 року ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 на підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна відмова у призначенні пенсії порушує право позивача на призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Згідно наданого Головним управлінням ПФУ у Львівській області відзиву, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно винесено рішення №046450015151 від 19.11.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 підпункту 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та недостатністю пенсійного віку.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 19.11.2024 № 046450015151відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
Згідно змісту наведеного рішення відповідача:
«Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 13.11.2024.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком Nє 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок. з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Вік заявника 50 років 02 місяців 12 днів.
Страховий стаж особи становить 20 років 01 місяць 24 дні.
Пільговий стаж особи становить 11 років 09 місяців 28 днів.
Результати розгляду документів доданих до заяви:
* за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки у документах відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутня інша інформація про факт догляду матері за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Для зарахування необхідно долучити документ, що підтверджує факт догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
До пільгового стажу не зараховано період з 30.06.2021 по 30.12.2021 згідно довідки №12/1236 від 12.10.2024, оскільки долучено не повну сканкопію наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №1261 від 30.06.2021.
Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" відсутне у зв?язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу та не досягнення необхідного віку».
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Щодо недосягнення позивачем встановленого законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віку, суд зазначає наступне.
Так, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.».
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, оскільки норми вищевказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За вказаних обставин у справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Виходячи з наведеного, жінкам, які досягли 50 років, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 може бути призначена за наявності стажу роботи 25 років, з яких не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
При цьому, згідно з наданими документами судом також встановлено, що безпосередній страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 роки 1 місяць 24 дні, пільговий стаж за списком №2 становить 11 років 9 місяців 28 днів, про що саме відповідачем зазначено у спірному рішенні.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, адже позивачка досягла 50-річного віку, має більше 20 років страхового стажу та більше 10 років пільгового стажу.
Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового стажу періодів перебування її в декретних відпустках.
За змістом п. 8 ч. 1ст. 11 Закону № 1058-1V загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
У відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Вимогами ч. З ст. 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно пункту 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (Порядок №637), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою позивачки.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 є донькою позивачки.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів перебування позивача у відпустках по догляду за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 до досягнення ними трирічного віку, відповідач зазначив, що у документах відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутня інша інформація про факт догляду матері за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не ставить під сумнів факт, що до досягнення дитиною 3-річного віку позивач не працювала.
Враховуючи, що нормами Порядку №637 не передбачено надання особами, які звертаються із заявою про призначення пенсії, додаткової інформації про факт догляду матері за дітьми до досягнення ними трирічного віку або проставлення на свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта дитиною, суд вважає, таку підставу для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів перебування у декреті, безпідставною, та таку, що не узгоджується із нормами наведених положень законодавства.
Отже, періоди перебування позивача у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо вимоги позивачки про зарахування до пільгового стажу періоду з 30.06.2021 по 30.12.2021.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 , позивачка у спірний період була працевлаштована у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» та перебувала на посаді машиніста крана металургійного виробництва 4 розряду дільниці оброблення та здавання гладких труб (стану 140) цеху нафтогазового сортаменту (м. Дніпро).
Згідно відмітки штампу у трудовій книжці на сторінці 16-17, згідно наказу від 30.06.2021 №1261 робоче місце позивача - атестовано, підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Згідно запису №17 від 01.07.2021 - дільниця оброблення та здавання гладких труб (стану 140) перейменована в дільницю кранового господарства бригаду дільниці оброблення та здавання гладких труб (крани 273, 272, 176) та перепідпорядкована трубопрокатному цеху №5 (м. Дніпро).
Також згідно відмітки штампу у трудовій книжці на сторінці 16-17, згідно наказу від 31.12.2021 №3033 робоче місце позивача - атестовано, підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Згідно Додатку №1 наказу №1261 від 30.06.2021 «Про результати проведеної у і півріччі 2021 р. атестації робочих місць за умовами праці», робоче місце - машиніст крана металургійного виробництва атестовано, право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах за Списком №2 підтверджено.
При цьому, згідно наказу ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» від 01.07.2021 №1266/1 «Про збереження пільг», який наданий позивачем до матеріалів пенсійної справи, у зв?язку з проведеними змінами у штатному розкладі на підставі наказів №1262 від 30.06.2021р. «Про зміни у штатному розкладі ЦНГС м.Дніпро», №1293 від 02.07.2021р. «Про зміни у штатному розкладі ТПЦ-4, ТПЦ-5 ,ТНЦ м.Дніпро», а також з метою збереження пільг працівникам ТПЦ-4, ТПЦ-5 і ТНЦ, робочі місця та умови праці яких не змінилися - пільгового пенсійного забезпечення, додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці, доплати за роботу у важких та шкідливих умовах праці, - стаж роботи, напрацьований по професії, після внесення змін до найменування цеха/дільниці, зарахувати в стаж по професії до проведення чергової атестації.
Крім того, згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.10.2024 №12/136, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.04.2021 по теперішній час (дата видачі довідки) працює повний робочий день машиністом крана металургійного виробництва (Цех нафтогазового сортаменту (м. Дніпро) стан 140 та з 01.07.2021 - Трубопрокатний цех №5 (м. Дніпро), що передбачено Списком №2 розділом ІІІ «Чорна металургія» підрозділом 4 «Трубне виробництво (трубопрокатне)», Списку пільгових професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.
Згідно статті 62 Закону 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - «Порядок № 637»).
Згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до пункту 20 зазначеного Порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердженням трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
У свою чергу, пільговий стаж позивачки з 30.06.2021 по 31.12.2021 підтверджений відомостями трудової книжки, наказами №1261 від 30.06.2021 «Про результати проведеної у і півріччі 2021 р. атестації робочих місць за умовами праці», від 01.07.2021 №1266/1 «Про збереження пільг», та довідкою ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.10.2024 №12/136.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 046450015151 від 19.11.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу підлягає скасуванню як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правової підстави.
При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
З огляду на передбачені пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, в редакції Рішення Конституційного суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Щодо дати, з якої необхідно призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу 13.11.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку за її пільговим стажем 31.08.2024, а тому пенсія має бути призначена позивачу з 31.08.2024.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення № 046450015151 від 19.11.2024, наслідком чого є його скасування.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Викладене свідчить, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області мало прийняти рішення на користь позивача, а саме призначити пенсію, оскільки прийняття такого рішення, з урахуванням встановлених судом обставин, не передбачало права пенсійного органу діяти на власний розсуд.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та ефективності захисту прав позивача, суд дійшов висновку що права позивача підлягають захисту в такий спосіб:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 листопада 2024 року за №046450015151 «Про відмову в призначенні пенсії»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 період з 30.06.2021 по 30.12.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 31.08.2024 року ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 листопада 2024 року за №046450015151 «Про відмову в призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 період з 30.06.2021 по 30.12.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 31.08.2024 року ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 22.01.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна