23 січня 2025 р.Справа № 199/10404/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2024 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Дана справа була передана судді Кучмі К.С. 20.01.2025 року, в якій позивачем заявлені позовні вимоги:
1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо:
- звернення до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо порушення ОСОБА_1 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вхідний № 2909 від 22.03.2024 року, внесено до інформаційної підсистеми «Єдиний облік»;
- звернення 26.03.2024 року до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо доставлення гр. ОСОБА_1 , 14.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО № 7394) для складання адміністративного протоколу за ст.210 КУпАП у зв'язку з порушенням ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- звернення 03.04.2024 року до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо доставлення гр. ОСОБА_1 , 14.09.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО № 8152) для складання адміністративного протоколу за ст.210 КУпАП у зв'язку з порушенням ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснити подання (звернення тощо) до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо припинення розгляду ними звернень ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доставлення громадянина України ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для складання адміністративного протоколу за ст.210 КУпАП, та припинити інші (обтяження, обмеження), у разі їх наявності, у відношенні до нього та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , утриматись від вчинення дій, направлених на обмеження його прав, у відношенні не військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положенням частини 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним в п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Адміністративна юрисдикція визначається КАС України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 глави 2 розділу І загальні положення КАС України
Так, згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).
Предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо: звернення до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо порушення гр. ОСОБА_1 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вхідний № 2909 від 22.03.2024 р., внесено до інформаційної підсистеми «Єдиний облік»; звернення 26.03.2024 р. до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення гр. ОСОБА_1 , 14.09.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО № 7394) для складання адміністративного протоколу за ст.210 КУпАП у зв'язку з порушенням ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; звернення 03.04.2024 р. до Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення гр. ОСОБА_1 , 14.09.2024 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО № 8152) для складання адміністративного протоколу за ст.210 КУпАП у зв'язку з порушенням ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Суд зауважує, що питання адміністративної відповідальності врегульоване статтями 210, 210-1 КУпАП ("Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку", «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
При цьому, відповідно до п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Отже, вказані позивачем звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.03.2024 р., 26.03.2024 р. та 03.04.2024 р. є способом доставки позивача для його прибуття 14.09.2024 року до відповідного військового комісаріату.
На переконання суду, зазначені звернення не є наказом чи рішенням відповідача, та є тільки підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень в майбутньому.
У даному випадку, позивачем не надано жодних доказів прийняття відповідачем рішень щодо нього, та відповідно позивачем такі рішення не оскаржуються.
Таким чином, складення ІНФОРМАЦІЯ_3 звернень щодо доставлення громадян, зокрема заявника, які вчинили адміністративні правопорушення до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколів про адміністративні правопорушення, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а такі дії не створюють, припиняють чи змінюють будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що в свою чергу виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, у разі притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то він не позбавлений права оскаржити відповідні рішення відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, визначеній в постанові від 11.04.2018 в справі № 820/583/16 (К/9901/7053/18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із копією позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма