м. Вінниця
21 січня 2025 р. Справа № 120/427/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (в редакції після 19.07.2022 року), оскільки його було звільнено з військової служби 27.04.2023, а з даним позовом він звернувся 08.01.2025.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Разом з тим, частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні
Зі змісту наведеної норми вбачається, що початок перебігу строку для оскарження рішень, дій або бездіяльності роботодавця у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні пов'язується саме з моментом отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як слідує з матеріалів справи, позивач дізнався про протиправні дії відповідача щодо застосування з 23.01.2023 року та по 27.04.2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні йому грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) після отримання листа Військової частини НОМЕР_1 №19198 від 18.12.2024 року.
Отже, саме 18.12.2024 року позивачу стало відомо про порушення його прав, на захист яких подано цей позов.
За таких обставин перебіг строку звернення до адміністративного суду з позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року почався з 18.12.2024 року.
Згідно матеріалів справи позивач з цим позовом звернувся до суду 10.01.2025 року, тобто в межах встановленого законом строку.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому доводи відповідача, наведені у поданому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, є безпідставними.
Отже, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович