Дата документу 21.01.2025 Справа № 335/8177/24
Єдиний унікальний № 335/8177/24
Провадження №22-ц/807/180/25
Головуючий в 1-й інстанції - Алексєєнко А.Б.
21 січня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,
секретарВолчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Тетяна Юріївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Мар'єнко В.Ю., звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, мотивуючи позовні вимоги наступним. Батько позивача ОСОБА_2 з 01.02.2011 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі № 280/4973/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022 року № 2786/с. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022 року № 2768/с про грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було нараховану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у в розмірі 264 598,00 грн. Зазначену суму заборгованості за рішенням суду ОСОБА_2 за життя виплачено не було. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі № 280/2941/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб в розмірі 2 000,00 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021 №713, у розмірі 2 000,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було нараховану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у в розмірі 50000,00 грн. Заборгованість за вказаними рішеннями суду ОСОБА_2 не виплачена. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер та після його смерті відкрилась спадщина. Позивач ОСОБА_1 , як донька померлого ОСОБА_2 , є спадкоємцем за законом. Зазначає, що 08.12.2023 позивачем було подано приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, проте 08.07.2024 постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після померлого батька ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки нарахована та недоотримана пенсія батька не увійшла до складу спадщини. З урахуванням вищезазначеного позивач просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, а саме пенсію у розмірі 314 598,00 грн., яка була призначена, нарахована та належала її батьку, ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя та стягнути з відповідача вищезазначену суму. А також стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Тетяна Юріївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на пенсію у розмірі 314 598 (триста чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок, яка була призначена, нарахована та не виплачена спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , грошові кошті набуті в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 314 598 (триста чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.
Стягнуто з Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при вирішенні спору слід керуватися вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №1874 від 17 листопада 2023 року.
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 виданого відділом РАЦС Шевченківського райвиконкому м.Запоріжжя, актовий запис №87 від 18.01.1968 року, копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Шевченківського райвиконкому, актовий запис №38 від 14.01.1989 року.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.01.2024 №0800-0505-8/847.
28 жовтня 2022 року Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/4973/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022 року № 2768/с про грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Як вбачається з Довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розмір недоодержаної пенсії за рішенням суду ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 становить 264 598,90 грн.
Крім цього, 20 червня 2023 року Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/2941/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021 №713, у розмірі 2 000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.), з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було нараховану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про розмір недоодержаної пенсії за рішенням суду за пенсійною справою №0801004418, наданою відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем зазначені суми заборгованості за рішенням суду останньому ОСОБА_2 за життя виплачені не були.
Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 та у визначений законодавством строк звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Т.Ю. із заявою про прийняття спадщини.
08.07.2024 року за № 407/02-31 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кукурудз Т.Ю. було видано позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначеною постановою відмовлено гр. ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що вищезазначене спадкове майно відсутнє, що підтверджується матеріалами спадкової справи №191/2023.
Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за вих. № 903/02-14 щодо надання інформації про наявність недоотриманої пенсії на ім'я померлого ОСОБА_2 , була надана довідка про те, що згідно ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та прирівняних до них осіб, а також членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятому до ЦК України, норми, аналогічної тій, що передбачена статті 1227 ЦК України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини не виключає застосування приписів статті 1227 ЦК України. Правовий аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц).
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 23 січня 2025 року.
Судді: С. В. Кухар
І.В. Кочеткова
О.З. Поляков