Справа № 303/5630/24
Закарпатський апеляційний суд
22.01.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/797/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Глаголи В. С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , працюючий у ТОВ «Регабус», визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 488280 від 21.06.2024 та постанови судді від 24.09.2024 вбачається, що 20.06.2024 о 23 год 30 хв по вул. Росвигівській у м. Мукачеві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у КНП «Лікарня Святого Мартина». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Глагола В. С. просить постанову судді від 24.09.2024 скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, а відтак працівники поліції безпідставно направили його до закладу охорони здоров'я. Матеріалами справи не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не конкретизовано місця вчинення правопорушення з орієнтацією до будинку чи статичного об'єкту. Також апелянт звертає увагу на неконкретність зазначених у висновку лікаря відомостей.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається у відсутності ОСОБА_1 , а також захисників-адвокатів Глаголи В. С. та Калинича І. І., неявка яких із урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце її розгляду за допомогою смс-повідомлення, що підтверджується відповідними довідками. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки від сторони захисту не надходило. При цьому, апеляційний суд враховує вимоги закону про розгляд справи в розумні строки,
-2-
передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. З урахуванням наведеного, апеляційний суд уважає, що розгляд справи без участі ОСОБА_1 та захисників-адвокатів Глаголи В. С. та Калинича І. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки
-3-
транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 20.06.2024 о 23 год 30 хв по вул. Росвигівській у м. Мукачеві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у КНП «Лікарня Святого Мартина». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 488280 від 21.06.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми; висновком № 179 від 21.06.2024 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння; розпискою ОСОБА_1 від 21.06.2024 про залишення транспортного засобу на місці зупинки; частково письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; копією постанови серії ЕНА № 2439074 від 21.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 488280 від 21.06.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , надавши відповідні пояснення.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Косеєм Е. Е. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 488280 від 21.06.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність у працівників полії підстав для обмови ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також про застосування працівниками поліції тиску чи незаконних методів примусу, які призвели до примусового підписання ОСОБА_1 адміністративних матеріалів та надання письмових пояснень.
-4-
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський Косей Е. Е. був упередженим при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Огляд водія ОСОБА_1 за його згоди проводився лікарем ОСОБА_3 , яка, будучи кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння про, що склала відповідний висновок.
Доводи апеляційної скарги про неконкретність зазначених у висновку відомостей, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі жодним чином не спростовують факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, а також не свідчать про порушення лікарем процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Апеляційний звертає увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують проведення відповідного огляду.
Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу порушення лікарем процедури огляду ОСОБА_1 чи недостовірність висновку лікаря, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, з указаного висновку чітко вбачається, що огляд проведений 21.06.2024 о 00:05, а висновок складено цього ж дня о 00:26.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав висновок лікаря належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку, із чим погоджується апеляційний суд, вважаючи, що неточності, на які посилається захисник, жодним чином не спростовують встановлених у цьому висновку обставин.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 179 від 21.06.2024 є належним та допустимим доказом по справі, в зв'язку з чим, у сукупності з іншими дослідженими по справі доказами підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом.
Доводи захисника про те, що матеріалами справи не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на таке.
-5-
Із наявного в матеріалах відеозапису з місця події та письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній під час спілкування з працівниками поліції визнав факт керування транспортним засобом, а саме зазначив, що перепаковував автомобіль.
При цьому, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 2439074 від 21.06.2024 про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення ним 21.06.2024 о 00:13 вимог п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху України. Стороною захисту не надано доказів про скасування чи оскарження цієї постанови серії ЕНА № 2439074 від 21.06.2024.
Тому, апеляційний приходить до висновку, що у даній справі про адміністративне правопорушення достатньо доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Із урахуванням наведеного, як безпідставні і такі, що не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не конкретизовано місця вчинення правопорушення з орієнтацією до будинку чи статичного об'єкту. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі чітко зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння по вул. Росвигівській у м. Мукачеві, тобто місце вчинення правопорушення є встановленим.
Не спростовують висновків суду першої інстанції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, а відтак працівники поліції безпідставно направили його до закладу охорони здоров'я. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я та не наполягав на проходженні такого огляду на місці зупинки.
Із цих підстав, доводи апеляційної скарги визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обгрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Обгрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
-6-
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, є необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необгрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Глаголи В. С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2024 щодо ОСОБА_4 ,- без змін.
Постанова оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя