Справа № 297/4147/24
Закарпатський апеляційний суд
22.01.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/854/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотаннязаступника начальника СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області у кримінальному провадженні № 12024071060000710 від 01.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та накладено арешт на нерухоме майно належне підозрюваній ОСОБА_6 , а саме: «ТОРГІВЕЛЬНО-СКЛАДСЬКИЙ КОРПУС», урочище «ГОРБ» розташований за адресою: Закарпатська область Мукачівський район с. Березинка, вул. Виноградна, 19 А, загальна площа (кв.м): 1596,3, реєстраційний номер майна: 34313242; земельну ділянку з кадастровим номером 2122785002:01:010:0055 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1497, розташовану за адресою: Закарпатська область Мукачівський район, с/рада Лалівська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 152210521227; домоволодіння (загальна площа (кв.м): 322,9, житлова площа (кв.м): 70,5) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 24260270, із забороною їх відчуження.
Клопотання мотивоване тим, що СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071060000710 від 01.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяла незаконному переправленню через державний кордон України двох громадян України, а саме, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом надання засобів та вказівок останнім за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_6 , реалізовуючи свої злочинні наміри, погодилася сприяти у незаконному переправленню вказаних двох осіб через державний кордон України.
27.09.2024 ОСОБА_6 , на власному автомобілі марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , приїхала у м. Львів, де попередньо домовившись по мобільному телефону з ОСОБА_9 , близько 14 год
-2-
здійснила його посадку до вищевказаного автомобіля неподалік Стрийського вокзалу. Після чого останні направились до готелю «Вівчарик», який розміщений за адресою: м. Сколе, вул. Данила Галицького, 43, Львівської області, де на них очікував ОСОБА_8 , з яким попередньо зв'язалась ОСОБА_6 та наказала очікувати біля готелю.
Після чого ОСОБА_10 , рухаючись автодорогою на вищевказаному транспортному засобі підібрала до автомобіля ОСОБА_8 та вони утрьох направились в Закарпатську область до готелю «Леон», що знаходиться в с. Березинка Мукачівського району. В ході руху ОСОБА_10 вказала ОСОБА_8 передати грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 1000 грн, а в подальшому після телефонної розмови із невстановленою особою наказала передати ще 7700 доларів США.
Крім того, проїжджаючи контрольно-пропускний пост «Нижні Ворота» при в'їзді в Закарпатську областю, ОСОБА_6 з метою не викриття пасажирів наказала їм сховатись в салоні автомобіля та близько 18 год доставила їх до готелю «Леон», що знаходиться за адресою: с. Березинка вул. Виноградна, 19 А, Мукачівського району та поселила їх до готельного номеру 3, де ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали до 29.09.2024.
29.09.2024 близько 06 год 30 хв на мобільний телефон ОСОБА_8 надійшов телефонний дзвінок від невстановленої особи, яка наказала їм виходити на вулицю та чекати, після чого під'їхала невідома на даний час особа на невстановленому на даний час транспортному засобі та, посадивши ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до автомобіля, відвезла останніх до гаражного кооперативу у м. Мукачево, де на них очікував ОСОБА_7 , який наказав останнім переодягнутись у військову форму та проінструктував про подальший незаконний перетин кордону та маршрут їх руху після доставки в безпосередню близькість до державного кордону та їх поведінку у разі затримання, після чого посадив останніх до автомобіля марки «SKODA», модель «OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , направився у напрямку с. Косино Берегівського району, при цьому оминаючи встановлені по ходу руху пости, де в подальшому наблизившись до державного кордону в напрямку 231 прикордонного знаку, ОСОБА_7 висадив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з автомобіля й, показавши останнім напрямок руху в бік державного кордону, покинув місце події, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході руху до державного кордону були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_1 , при спробі незаконного перетину державного кордону України на відстані 100 метрів до державного кордону.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
31.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: допитами свідка, протоколами пред'явлення осіб для впізнання та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна. А тому, орган досудового розслідування вважає за доцільне накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6 , з метою забезпечення кримінального провадження, а саме: «ТОРГІВЕЛЬНО-СКЛАДСЬКИЙ КОРПУС», урочище «ГОРБ», розташований за адресою: Закарпатська область Мукачівський район с. Березинка, вул. Виноградна, 19 А, загальна площа (кв.м): 1596,3,
-3-
реєстраційний номер майна: 34313242; земельну ділянку з кадастровим номером 2122785002:01:010:0055 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1497 г, розташовану за адресою: Закарпатська область Мукачівський район, с/рада Лалівська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 152210521227; домоволодіння (загальна площа (кв.м): 322,9, житлова площа (кв.м): 70,5) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 24260270.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим доведено наявність правових підстав для арешту майна підозрюваної ОСОБА_6 , зокрема з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна. Отже, у разі доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначення їй покарання за цією статтею, до неї може бути застосовано конфіскацію майна. Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, врахував можливість його конфіскації його, як виду покарання, а тому, клопотання про арешт майна задовольнив.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно. Вважає, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження. Звертає увагу на те, що стороною обвинувачення не доведено необхідність арешту вказаного майна як і необхідність такої конфіскації. Крім того, нерухоме майно, а саме «ТОРГІВЕЛЬНО-СКЛАДСЬКИЙ КОРПУС», урочище «ГОРБ», розташований за адресою: Мукачівський район с. Березинка, вул. Виноградна, 19 А, загальна площа (кв.м): 1596,3, реєстраційний номер майна: 34313242, ніяким чином не стосується власності підозрюваної ОСОБА_6 , а є майном іншої особи - ОСОБА_11 . Крім того, зазначає, що клопотання слідчого про накладення арешту не майна не містить відповідних підстав, які передбачені нормами права та у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, як і не містить обґрунтування обставин, що стали підставою для пред'явлення підозри.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваної та її захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
-4-
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
За вимогами п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Крім того, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з положеннями ст. 132, 173 КПК України також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання слідчого та з'ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені та враховані для прийняття законного та справедливого рішення.
-5-
Як вбачається з клопотання слідчого, СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071060000710 від 01.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
31.10.2024 у рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.
20.11.2024 заступник начальника СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності підозрюваній ОСОБА_6 а саме: «ТОРГІВЕЛЬНО-СКЛАДСЬКИЙ КОРПУС», урочище «ГОРБ»; земельну ділянку з кадастровим номером 2122785002:01:010:0055; домоволодіння (загальна площа (кв.м): 322,9, житлова площа (кв.м): 70,5) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
28.04.2022 ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_6 , а саме: «ТОРГІВЕЛЬНО-СКЛАДСЬКИЙ КОРПУС», урочище «ГОРБ» розташований за адресою: Закарпатська область Мукачівський район с. Березинка, вул. Виноградна, 19 А, загальна площа (кв.м): 1596,3, реєстраційний номер майна: 34313242; земельну ділянку з кадастровим номером 2122785002:01:010:0055 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1497, розташовану за адресою: Закарпатська область Мукачівський район, с/рада Лалівська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 152210521227; домоволодіння (загальна площа (кв.м): 322,9, житлова площа (кв.м): 70,5) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 24260270, із забороною їх відчуження.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за викладених у клопотанні обставин та, що у разі доведення винуватості підозрюваної її майно за вироком суду може бути конфісковано.
Апеляційний суд переконаний, що незастосування певних обмежень може призвести до вжиття підозрюваною заходів до його відчуження чи перереєстрації, з метою уникнення його арешту та подальшої можливої конфіскації. Незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації, а тому арешт майна на даному етапі є законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Щодо розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для підозрюваного, колегія звертає увагу на правову підставу накладення арешту на майно, встановлену ухвалою слідчого судді, - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання,
-6-
встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Враховуючи обґрунтовану підозру вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи унеможливить виконання вироку в частині конфіскації майна, арешт належного підозрюваній ОСОБА_6 нерухомого майна на даному етапі є законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Доводи захисника щодо зміни власника « ОСОБА_12 », урочище «ГОРБ», не спростовує правильність висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на таке майно, а навпаки свідчить про вжиття підозрюваною заходів щодо реалізації належного їй майна після повідомлення їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
У зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею відповідно до ст. 132, 170, 173 КПК України дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.
Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги,
-7-
положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи, і те, що сторона захисту не довела обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024 про накладення арешту на нерухоме майно підозрюваної ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024071060000710 від 01.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді