Справа № 131/1640/24
Провадження № 33/801/114/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
23 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Діденко Н. П.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №174334 від 15 листопада 2024 року, цього ж дня о 15:35 год. по вул. Незалежності у м. Іллінці, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (блиск в очах, звужені зіниці очей, агресивна поведінка). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні боді-камери. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову суду незаконною, винесеною за неналежного дослідження доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази його зупинки поліцейськими із явними ознаками наркотичного сп'яніння, оскільки він був зупинений за порушення вимог п. 31.3а Правил дорожнього руху, а саме переобладнання транспортного засобу (встановлення газобалонного обладнання без відповідного дозволу). Вважає, що працівниками поліції порушений порядок проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння відбувається на місці зупинки водія саме за допомогою спеціальних технічних засобів і лише у разі його відмови від проходження такого огляду або у випадку незгоди з отриманими результатами цей огляд може бути проведений у закладі охорони здоров'я. Проте суд першої інстанції не звернув уваги, що працівники поліції безпідставно запропонували скаржнику їхати одразу у медичний заклад. До того ж, згідно відеозапису водій відповідав на питання поліцейських чітко, виразно, поведінка його адекватна та відповідала обстановці. Також вказує, що на підтвердження вини ОСОБА_1 суд посилається на неіснуючий доказ - акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15.11.2024 року. Окрім того, стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання адвоката на той факт, що поліцейські не проводили перевірку на ознаки наркотичного сп'яніння.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і за відмову осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 12 згаданої вище Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із матеріалів адміністративної справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №174334 від 15 листопада 2024 року, убачається, що у цей день о 15:35 год. по вул. Незалежності у м. Іллінці, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (блиск в очах, звужені зіниці очей, агресивна поведінка). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні боді-камери. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.
До протоколу про адміністративне правопорушення додане направлення водія ОСОБА_1 до медичного закладу Іллінецької міської лікарні на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у зв'язку із виявленими ознаками: блиск в очах, звуження зіниць очей, поведінка не відповідає обстановці. У даному направленні також зазначено, що від огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я водій відмовився.
До справи про вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення долучений відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з перегляду якого судом убачається повне фіксування хронології подій 15 листопада 2024 року.
Окрім того, до матеріалів справи долучений рапорт поліцейського, яким складений протокол про адміністративне правопорушення, з якого убачається, що під час несення служби по вул. Незалежності у м. Іллінці було виявлено транспортний засіб «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , близько 15:35 год., під керуванням ОСОБА_1 у якого був переобладнаний транспортний заіб без відповідного дозволу, а саме встановлено газобалонне обладнання, чим порушив вимоги п. 31.3а Правил дорожнього руху. Відповідно даний транспортний засіб було зупинено, водію роз'яснено причину зупинки, зачитані права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи у водія виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: блиск в очах, звужені зіниці очей, агресивна поведінка. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення. Водій від проходження огляду відмовився. Про відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій був попереджений.
Копія постанови від 15 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП також долучена до матеріалів справи.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка виразилася у його відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина водія цілком доведена сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.
За фактичних обставин, що дійсно мають місце у цій адміністративній справі, у діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою матеріального права, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові від 17 грудня 2024 року, слід погодитися, вони є правильними, об'єктивними, справедливими, підтвердженими сукупністю доказів, перевірених у ході судового розгляду, належно оцінених судом.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, скаржник вказує на відсутність у матеріалах справи доказів, що поліцейськими він був зупинений за керування транспортним засобом із явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд критично оцінює такі доводи скаржника, такі не є змістовними та ґрунтовними, адже ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху щодо експлуатації переобладнаного транспортного засобу, тоді як ознаки сп'яніння поліцейськими були виявлені пізніше, під час спілкування із водієм, що беззаперечно підтверджується долученим до справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
В свою чергу аргументи скарги про те, що поліцейськими не встановлювалися ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 є неспроможними, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення в якому вказані ознаки зазначені. Крім того, згідно відеозапису, працівником поліції були озвучені водію ті ознаки наркотичного сп'яніння останнього, які як наслідок стали підставою пропозиції огляду, такі були очевидними і не надуманими. Відповідно жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, що полягає у не застосуванні на місці зупинки транспортного засобу поліцейськими спеціальних технічних засобів для проведення огляду.
Однак з такими доводами скаржника категорично погодитися не можна, оскільки він посилається на загальні правила виявлення ознак стану сп'яніння. Проте у даному випадку поліцейським виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, що в силу закону потребує проведення спеціальної процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі за направленням поліцейського. У цьому разі проходження огляду на місці не передбачено, а тому огляд на місці зупинки ОСОБА_1 правомірно не пропонувався.
Ураховуючи вищенаведені обставини висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відтак, апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, були отримані з дотриманням вимог законодавства і суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Належить певним чином погодитися з доводами скарги про безпідставне посилання суду першої інстанції на акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15 листопада 2024 року, зважаючи, що такий у матеріалах справи відсутній, однак, це не впливає на правильність встановлених судом обставин, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, цілком доведена сукупністю матеріалів справи та зібраними у ній доказами.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національно-го законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи загалом не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильний висновок судді суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі апеляційний суд визнає необґрунтованими та не знаходить законних підстав для їх задоволення.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд дійшов переконання про відсутність законних підстав для скасування правильної, належно умотивованої постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий