Справа № 128/505/21
Провадження №11-кп/801/102/2025
Категорія: 227
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 січня 2025 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 06.08.2024, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Городківка, Крижопільського району Вінницької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджено до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк в 2 (роки) роки.
На підставі ст.75, п. п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох ) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди злочином - 280000 ( двісті вісімдесят тисяч ) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати на користь держави за проведення у даному провадженні: судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 834 від 10.12.2020 в сумі - 114,15 грн.; судової транспортно-трасологічної експертизи №867 від 30.11.2020 в сумі - 1144,15 грн. та судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-20/17343-ІТ від 17.12.2020 в сумі - 1144,15 грн., загальний розмір яких складає - 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 45 копійок.
Вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 12.11.2020 близько 18:35 годин обвинувачений - водій ОСОБА_8 , керуючи власним технічно справним автомобілем «ВАЗ 217030» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у темну пору доби в с. Парпурівці Вінницького району Вінницької області автодорогою сполученням «с. Хижинці - с. Парпурівці» у напрямку с. Хижинці Вінницького району Вінницької області, зі швидкістю близько 74,5-77,8 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість руху у населених пунктах, не вибравши безпечну швидкість руху межах видимості дороги, не врахував дорожню обстановку та в момент об'єктивної появи у полі його зору велосипедиста ОСОБА_10 , який на велосипеді «Салют» із встановленим на задньому брудозахисному щитку світлоповертачем червоного кольору рухався попереду у попутному напрямку, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на вищезазначеного велосипедиста.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_10 від отриманих травм загинув на місці події.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1095 від 17.12.2020 ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми (множинних саден голови, крововиливу в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, субарахноїдальних крововиливів мозку та мозочку); множинних синців та саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; закритої тупої травми грудної клітини та живота: переломовивиху акроміального кінця лівої ключиці, розриву грудинно-ключичного з'єднання справа, множинних переломів ребер по декільком анатомічним лініям з крововиливами в міжреберні м'язи, розриву устя аорти з гемоперикардом, забою та розривів обох легень з гемопневмотораксом, розривів печінки та селезінки, гемоперитениуму, забою правої нирки; множинних переломів хребтового стовбуру з ушкодженням спинного мозку, перелому лівої плечової кістки, перелому кісток правого передпліччя, перелому правої та лівої стегнових кісток, переломів кісток обох гомілок, перелому лобкової кістки зліва.
Вказані ушкодження у ОСОБА_10 виникли в момент дорожньо-транспортної пригоди. Сполучна травма тіла у ОСОБА_10 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечна для життя в момент заподіяння і стоїть у причинному зв'язку зі смертю.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-20/ 17343-ІТ від 17.12.2020 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ 217030» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами пунктів 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість руху автомобіля, яка відповідає довжині слідів гальмування, складала 74,5-77,8 км/год. Водій ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста шляхом термінового гальмування із зниженням швидкості руху автомобіля «ВАЗ 217030» до швидкості руху велосипеда, при русі із допустимою для даних дорожніх умов швидкістю 50 км/год. В діях водій ОСОБА_8 убачається невідповідність вимогам пунктів 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, згідно яких:
• п. 12.2 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
• п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
• п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками-настанням смерті потерпілого ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з призначеним покаранням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 06.08.2024 щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Ухвалити свій вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує тим, що покарання, призначене судом ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та є явно несправедливим у розумінні ст. 414 КПК України внаслідок його м'якості.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд врахував обставини вчинення злочину, особу винного, наявність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом?якшують покарання (щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди), відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Проте, звільняючи обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, судом не враховано положення ч. 1 ст. 75 КК України, за приписами якої таке звільнення допускається виключно в разі, якщо суд з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Мотивуючи свої висновки щодо звільнення ОСОБА_8 від відбування основного покарання, суд узяв до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання характеризується позитивно, одружений, працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також судом було враховано досудову доповідь органу пробації.
Однак, оскаржуваний вирок не містить переконливого обґрунтування того, що зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням.
Так, суд першої інстанції при призначенні покарання належним чином не оцінив ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким, конкретних обставин вчинення засудженим злочину, а саме грубого порушення вимог Правил дорожнього руху, наслідку кримінального правопорушення - смерті людини, а також те, що завдану злочином шкоду обвинувачений відшкодував лише в незначній частині.
Також, суд належним чином не врахував позицію дружини загиблого - потерпілої ОСОБА_9 , яка просила суд призначити суворе покарання, оскільки обвинувачений після вчинення злочину щиро не вибачився перед нею та за весь час після ДТП не відшкодував завдану шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора; думку захисника - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які заперечували проти апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій, ніким з учасників не оспорюються, а тому апеляційним судом, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, не перевіряються.
Порушень вимог КПК України при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено.
Поряд з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 основного покарання, з огляду на наступні обставини.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, неумисну форму вини, особу винного, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та визнано обставинами, які його пом'якшують - щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди, на підставі чого прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Проте, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував конкретні обставини провадження та його наслідки, що як наслідок вказує на необґрунтованість висновків суду про наявність підстав для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.
Так, обвинувачений має постійне місце проживання і реєстрації, раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, одружений. Також ОСОБА_8 свою вину визнав повністю та щиро розкаявся, що судом було визнано, як обставини, які пом'якшують його покарання. Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.
Разом з тим, вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого настала смерть людини, при цьому колегія суддів враховує конкретні обставини справи, а саме, що ОСОБА_8 керував транспортним засобом із перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті в темну пору доби, маючи об'єктивну змогу вчасно загальмувати, та як наслідок зупинити керований ним автомобіль, внаслідок чого здійснив наїзд на людину, в результаті чого потерпілий від отриманих травм загинув на місці.
Враховує колегія суддів і думку потерпілої, яка втратила свого чоловіка та наполягала на реальній мірі покарання для обвинуваченого, як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді ,і те, що впродовж понад чотирьох років від часу події обвинувачений спромігся частково відшкодувати їй витрати, проте вибачення впродовж цього часу він у неї не просив, відшкодував лише 41000 гривень, не вибачився, вважає, що він не розкаявся. Думка потерпілої є чіткою та послідовною.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
Тож, виходячи із завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також приймаючи до уваги всі вищезазначені дані про особу ОСОБА_8 та конкретні обставини кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора з приводу того, що спів мірним з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та даними про особу обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі, але строком на п'ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
У зв'язку з цим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням за правилами ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.407, 409, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 ,- задовольнити.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 06.08.2024 відносно ОСОБА_8 - скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2(два) роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня фактичного його затримання на виконання вироку Апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня його проголошення.
Копію вироку вручити учасникам судового засідання.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3