Справа № 127/5718/24
Провадження № 22-ц/801/150/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Голота Л. О.
22 січня 2025 рокуСправа № 127/5718/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
Суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/5718/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2024, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
20.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося у суд з позовом (вх № 14509) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило :
стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1222-2332 від 13.06.2023 в розмірі 56100 грн, з яких : прострочена заборгованість за кредитом 12000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 44100 грн;
стягнути судові витрати в розмірі 2422,40 грн /а. с. 8/.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.06.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1222-2332. Вказаний договір було укладено в електронному вигляді, шляхом подання відповідачем заяви на отримання кредиту і виконання дій, які свідчать про укладення договору.
Додатковою угодою від 28.06.2023 до договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2000 грн.
Позикодавець виконав зобов'язання за вказаним договором та перерахував на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 10000 грн. строком на 300 днів, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 2,50% в день (знижена процентна ставка) та 3,00% в день (стандартна процентна ставка), а відповідач не повернув суму позики, чим порушив умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 17.11.2023 становить 56100 грн. та складалась з: 12000 грн - простроченої заборгованості за кредитом і 44100 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1222-2332 від 13.06.2023 в розмірі 12000 грн, з яких: 12000 грн прострочена заборгованість за кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 518 грн. 15 коп. В частині інших вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подано апеляційну скаргу (вх. № 11454 від 21.11.2024), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні простроченої заборгованості за нарахованими процентами та ухвалити нове про задоволення позову; стягнути судовий збір в розмірі 3633,60 грн /а. с. 156/
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 4.8 кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 17.11.2023. Тобто, позивачем нараховано проценти відповідачу за кредитним договором відповідно до п. 4.8 кредитного договору, в межах 300 календарних днів (до 7.04.2024). Позивачем нараховано відсотки за 148 днів, до 7.1.2023.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо кінцевого строку кредитування за договором № 1222-2332 від 13.06.2023, адже строк кредитування становить 300 календарних днів до 7.04.2024, а не до 3.07.2023 (базовий період).
Проценти нараховано позивачем відповідно до п. 4.6 та 10.1 договору протягом строку договору, що визначені в пункті 4.8 кредитного договору.
13.01.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 508) ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що оформлюючи заявку на отримання кредиту у ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідачем було зазначено про необхідність отримання кредиту терміном на 21 день. Відповідно до п. 2.3 договору датою видачі кредиту являється 13.06.2023, а останнім календарним днем базового періоду 3.07.2023. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пункт 5 частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Станом на 4.07.2023 відповідачем було сплачено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 2580 грн.
Щодо розгляду справи апеляційним судом.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2024 у справі з ціною позову 56100 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн) (частина перша статті 369 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в апеляційній скарзі не оскаржується.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
13.06.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1222-2332, відповідно до якого товариство відкрило для відповідача невідновлювальну кредитну лінію, за якою надало йому кредит в сумі 10000 грн. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 /а. с. 9-14/.
На аркуші справи 15-21 знаходяться правила відкриття кредитної лінії, затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Правила підписані одноразовим ідентифікатором А8035
На аркуші справи 22 знаходиться довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс», згідно якої ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало 13.06.2023 10000 грн за № 1222-2332 на рахунок № НОМЕР_2 /а. с. 22-25/.
Відповідно до додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 28.06.2023, укладеної між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , згідно якої відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит за договором в сумі 2000 грн. Додаткова угода підписана одноразовим ідентифікатором А6232 /а. с. 26 зворотна сторона - 28/.
Згідно з повідомленням ТОВ «Укр Кредит Фінанс» адресованого ОСОБА_1 , товариство зазначало, що станом на момент направлення даного повідомлення сума до повного погашення зобов'язань ОСОБА_1 за договором становить 13650 грн /а. с. 26/.
Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало 2000 грн за № 1222-2332 від 28.06.2023 на рахунок № НОМЕР_2 /а. с. 32/.
На аркуші справи 33 знаходиться довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми за кредитним договором № 1222-2332 від 13.06.2023 ОСОБА_1 ..
Відповідно до інформації щодо видачі кредиту № 1222-2332 від 13.06.2023 ОСОБА_1 , сума кредиту 12000 грн, залишок відсотків 44100 грн, всього 56100 грн. Кількість днів користування 106 днів, ставка 3 % /а. с. 34-35/.
На аркуші справи 36 знаходиться вимога про усунення порушень умов договору № 1222-2332 від 13.08.2023, відповідно до якої станом на 17.11.2023 загальна заборгованість за договором складає 56100 грн, а саме : 12000 грн заборгованість за кредитом; 44100 грн заборгованість за нарахованими процентами. У вимозі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що доведеними є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000 грн.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам, судом взято до уваги те, що договором про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023 погоджено між сторонами сукупну вартість кредиту в розмірі 12100 грн, яка включає 10000 грн суми кредиту та 2100 грн процентів за користування кредитними коштами. Термін повернення кредитних коштів (перший базовий період) складав 21 календарний день, а строк повернення кредитних коштів до 3.07.2023. Відповідачем сплачено проценти на погашення заборгованості в сумі 2580,00 грн. Отже, борг по процентах в розмірі 2100 грн (за 21 календарний день) за договором про відкриття кредитної лінії на даний час ОСОБА_1 повністю сплачений, тому позовні вимоги про стягнення процентів в розмірі 2100 грн задоволенню не підлягають.
Суд також зазначив, що вимоги про стягнення відсотків за більший період з 13.06.2023 по 7.11.2023 задоволенню не підлягають, адже в кредитному договорі позивачем визначаються фактично три строки, в межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів. Тому завуальовані умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи. Визначений позивачем розмір процентів 44100 грн є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту). Правильність застосування положень пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до зменшення заборгованості за процентами від суми позики, підтверджується постановою Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Висновки місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам колегія суддів вважає такими, що зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення електронного договору про відкриття кредитної лінії.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У справі встановлено, що 13.06.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1222-2332, відповідно до якого товариство відкрило для відповідача невідновлювальну кредитну лінію, за якою надало йому кредит в сумі 10000 грн. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором А8035.
Також між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 28.06.2023, згідно якої відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит за договором в сумі 2000 грн. Додаткова угода підписана одноразовим ідентифікатором А6232.
Факт перерахування коштів «Укр Кредит Фінанс» відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 та додаткової угоди від 28.06.2023 підтверджується довідками ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які знаходяться на аркушах справи 22, 32, 33.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що договір про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023 та додаткова угода до нього від 28.06.2023 відповідачем не підписувалась суду не надано.
Щодо доведеності розміру заборгованості по відсоткам.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в позові просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1222-2332 від 13.06.2023 в розмірі 56100 грн, з яких : прострочена заборгованість за кредитом 12000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 44100 грн (за період з 13.06.2023 по 7.11.2023 (за 106 днів)).
На підтвердження розміру заборгованості по процентам позивачем надано, зокрема, договір про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023 /а. с. 9-14/; довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» /а. с. 22-25/; додаткову угоду від 28.06.2023 до договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 /а. с. 26-28/; довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» /а. с. 32/; довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування коштів /а. с. 33/, інформації щодо видачі кредиту № 1222-2332 від 13.06.2023 ОСОБА_1 , сума кредиту 12000 грн, залишок відсотків 44100 грн, всього 56100 грн. Кількість днів користування 106 днів, ставка 3 % /а. с. 34-35/.
Відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , між сторонами погоджено наступні умови :
товариство відкрило для відповідача невідновлювальну кредитну лінію, за якою надало йому кредит в сумі 10000 грн.
заявлений строк користування кредитом складає 300 календарних днів з дня надання кредиту. Базовий період сплати відсотків становить 21 календарний день;
нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою) (пункт 4.6);
строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику становить 300 днів. Дата повернення кредиту 7.04.2024. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 4.8);
орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 100000 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 90000 грн (пункт 4.10);
позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти за користуванням кредитом та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше, ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.8. цього договору шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (відкриття кредитної лінії (надання споживчого кредиту), які затверджені кредитодавцем та діють на дату цього договору). Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця (пункт 5.1);
розмір процентів за користування кредитом станом на останній день кожного поточного базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом зазначається у особистому кабінету позичальника (пункт 5.5).
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів, суд першої інстанції не врахував умови договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023, погоджені між сторонам, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів.
Наведений позивачем розрахунок /а. с. 34-35/ заборгованості по відсоткам в розмірі 44100 грн (за період з 13.06.2023 по 7.11.2023 (за 106 днів)) за договором про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023 колегія суддів вважає обґрунтованим.
Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного розрахунку, який ґрунтується на умовах договору про відкриття кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023.
Аргументи відзиву ОСОБА_1 про те, що умови договору кредитної лінії № 1222-2332 від 13.06.2023 в частині встановлення розміру процентів є несправедливими, адже умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором суперечать пункту 5 частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Відповідно до частини п'ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Висновок суду першої інстанції про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим та суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, розподілу судових витрат через неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України) з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
При поданні позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
Враховуючи зазначене, оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача слід стугнити на користь позивача судовий збір в розмірі 6056 грн (2422,40 + 3633,60 = 6056).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2024 в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором по відсотками в розмірі 44100 гривень задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1222-2332 від 13.06.2023 прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 44100 (сорок чотири тисячі сто) гривень.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2024 у даній справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський