Справа № 736/2711/24
Номер провадження 2/749/51/25
"23" січня 2025 р. Щорський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Чигвінцева М.С.
секретаря Михалевич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу №736/27111/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за Кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 в розмірі 71616 грн. та понесені судові витрати.
Позов мотивований тим, що 03.05.2023 між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №04546-05/2023, відповідно до умов якого товариство надало кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним в порядку та на умовах, визначених договором. Товариство свої зобов'язання виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними кредитним договором. Відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, у результаті чого виникла заборгованість, яка становить 71616 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56616 грн. - заборгованість за відсотками.
03.07.2023 між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу №3072023, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача. 29.01.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №29012024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023.
Відповідач в зазначені строки умови договору не виконала, кредитні кошти у встановлені строки не повернула, а відтак позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.
20.01.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача було надано відзив на позов, в якому зазначає, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця та має право на списання відсотків по кредиту, відповідно до положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак,
позовні вимоги визнає частково на суму 15 000 грн. та просить вирішити питання понесених витрат на правову допомогу
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові просив розглянути справу без участі представника позивача.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, надавши заяву про розгляд без участі, в якій підтримали відзив на позов, просили вирішити питання розподілу судових витрат та справу розглянути без участі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
03.05.2023 між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №04546-05/2023, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача,
Пунктами 1.1, 1.2 договору передбачено, що товариство надає клієнту кредиту у розмірі 15000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 360 днів, тобто до 26.04.2024.
Пунктом 1.4.1 договору передбачено процентна ставка 2,50% на добу.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, реальна річна процентна ставка становить 99923,40, загальна вартість кредиту 150000 грн. Розмір платежу 11250 грн.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На підтвердження виконання ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов'язання за договором №04546-05/2023 позивач надав копію листа iPay.ua від 21.10.2024 року вих.№ 2919_241021144649, про перерахування 03.05.2023 року о 21:30:00 год. на картку № НОМЕР_1 коштів в сумі 15000 грн., номер транзакції 232993393. Вказане також підтверджується квитанцією про сплату №232993393 від 03.05.2023.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_6 відправленого 03.05.2023 року о 21:26:59 на номер телефону НОМЕР_2 .
03.07.2023 року ТОВ «Фінансова Компанія «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», уклали Договір факторингу №3072023. Згідно якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова Компанія «ІНВЕСТРУМ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 року.
29.01.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №29012024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 у сумі 71616 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56616 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідачу були відправлені листи - повідомлення про заміну Кредитора, повідомлення - вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором та Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.
ОСОБА_1 не виконала належним чином умови договору, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 71616 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56616 грн. - заборгованість за відсотками, що встановлено з розрахунку заборгованості за договором №04546-05/2023 від 03.05.2023.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи убачається, що кредитний договір укладений в електронній формі. Його дійсність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Таким чином, суд вважає, що первісний кредитор свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а остання отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.
Згідно із ст. 526, 1049 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Положення ст. 81 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відзиві на позов представник відповідача посилається на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на підставу для звільнення відповідача від сплати відсотків за користування грошовими коштами за кредитним договором.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 17.02.2018 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 206. У результаті реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Як вбачається з військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , останній 21.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 призваний до лав ЗСУ.
В силу вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу з 21.03.2022, то з огляду на положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відсотки за користування кредитом за кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 нараховуватися їй не повинні були.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 71616 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56616 грн. - заборгованість за відсотками.
На підставі викладеного встановлено, що кредиторами безпідставно нараховувалися відсотки за користування кредитом №04546-05/2023 від 03.05.2023, оскільки на позичальника поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 в розмірі 56616 грн., нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач як дружина військовослужбовця (відповідні докази про що надано відповідачем) згідно ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від їх сплати.
Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідача підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 лише за тілом кредиту у розмірі 15000 грн.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №7447 від 08.11.2024 року позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (21%) у сумі 507,40 грн.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано договір про надання правничої допомоги №44/24 від 16.12.2024 року, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Савостою І.М., копію Акту приймання-передачі правових послуг (виконаних робіт) від 20.01.2025, розрахунок судових витрат, які очікує понести відповідач від 20.01.2025, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №05/25 від 20.01.2025, згідно якої ОСОБА_1 сплачено адвокату Савості І.М. гонорар у розмірі 3500 грн.
Частина 5, 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи часткове задоволення позову, не заявлення представником позивача клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. задовольнити частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2765 грн., що складає 79 % від розміру у задоволенні вимог яких відмовлено.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 11, 512, 514, 525, 526, 530, 610-612, 615, 638-640, 1077 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Кредитним договором №04546-05/2023 від 03.05.2023 в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в розмірі 507 (п'ятсот сім) грн. 40 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Щорський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Суддя М.С. Чигвінцев