Провадження № 2/742/314/25
Єдиний унікальний № 742/6588/24
23 січня 2025 року
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді - Коваленко А.В.,за участі секретаря судових засідань - Риндя Л.А. , розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 479495-КС-003 про надання кредиту від 10.01.2024 року в сумі 294 390,89 грн та судові витрати, оскільки останній у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просить позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача 55 962,96 гривень заборгованості за тілом кредиту виходячи з розрахунку ( 75000 гривень( отримана сума кредиту) - 19 037,04 гривні( кошти сплачені відповідачем та безпідставно списані в рахунок заборгованості за відсотками). Свої заперечення аргументує тим, що вона являється членом родини військовослужбовця, а саме сина, а тому відсотки за користування кредитними коштами нараховані безпідставно, а також оскільки розмір відсотків перевищує суму основного боргу, то є неспівмірними з сумою заборгованості та суперечать принципу розумності та добросовісності . Також вважає, що позивачем безпідставно нарахована комісія за надання кредитних коштів.
ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у спрощеному провадженні на 11 год.00 хв. 16 грудня 2024 року.
Протокольною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 16.12.2024 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справ 23 січня 2025 року 09 год. 00 хв.
ІІІ. Позиції сторін.
В судове засідання представник позивача не з"явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач та представник відповідача в судове засіданні не з'явилися, але попередньо представник відповідача надала заяву в якій просить розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
10.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №479495-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», ( а.с.15-29) за яким встановлено, що Товариство надає клієнту кредит для придбання товарів (робіт, послуг) в розмірі 75000 грн 00 коп. строком на 24 тижні, строк дії договору - до 26.06.2024; процентна ставка - 1,15012667 % в день; комісія за надання кредиту - 11250 грн 00 коп., орієнтовні проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту; реальна річна процентна ставка - 9168,16% (п. 2); підписанням цього договору позичальник підтвердив, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачено законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту, а також Умови договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця ;
- у розділі договору «Юридична адреса та реквізити сторін» вказано таке:
1) ідентифікуючі відомості ТОВ «Бізнес Позика» (місцезнаходження, телефон, код, IBAN, МФО) і ОСОБА_1 . (РНОКПП, серія та номер паспорта, фактичне місце його проживання, додаткові контактні дані: номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5 і Товариством.
Відповідно до довідок долучених до матеріалів справи на рахунок ОСОБА_1 10.01.2024 року перераховано 75000 гривень (а.с.30-32).
Із копії розрахунку заборгованості за кредитом у гривні встановлено, що станом на 04.11.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика» у сумі 294 390,89 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 74137 грн 40 коп, суми заборгованості по процентах - 212 314,49 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 7 939,00 грн. (а.с. 12-14).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій( а.с.74).
Згідно з довідки № 1790 від 20.10.2022 року ОСОБА_3 перебуває на службі в в/ч НОМЕР_3 та приймав участь у веденні бойових дій( а.с75-76).
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 28.07.2007 року зареєстрували шлюб і прізвище дружини змінено на ОСОБА_1 ( а.с.77).
Згідно з свідоцтва про народження матір'ю ОСОБА_3 зазначена ОСОБА_1 ( а.с.78).
Відповідно до квитанцій про оплату від 23.01.2023, 09.02.2024та 10.02.2024 відповідно на рахунок ТОВ "Бізнес Позика" перераховані кошти відповідно 16 250 грн., 2000 грн, 1650 грн. за оплату по кредитному договору №2596112484(а.с.106-107).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Згідно з до ч 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі на підставі оформлення та подання ТОВ «Бізнес Позика» відповідної оферти, підписання позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір.
Суд зазначає, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд доходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, за яким з рахунку ТОВ «Бізнес Позика», перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ст. 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за частиною 2, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 74137,40 грн за простроченими платежами по тілу кредиту.
Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків у сумі 212 314,49 грн, суд зазначає таке.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 479495-КС-003 про надання кредиту від 10.01.2024 року сторони погодили, що Товариство надає клієнту кредит для придбання товарів (робіт, послуг) в розмірі 75000 грн 00 коп. строком на 24 тижні, строк дії договору - до 26.06.2024; процентна ставка - 1,15012667 % в день.
Згідно з розрахунку заборгованості станом на 03.11.2024 року заборгованість по відсоткам становить 212 314,49 гривень.
Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами , як члену сім'ї військовослужбовця.
Згідно пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
З матеріалів справи вбачається , що відповідач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , який являється військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Таким чином, на останню не поширюються вимоги пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому доводи відповідача про безпідставне нарахування відсотків за кредитним договором є безпідставне.
Щодо доводів відповідача про не співмірність розміру нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та розміром суми отриманого кредиту.
Відповідно до п. 8, 9, 10 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, в тому числі, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Умови укладеного з відповідачкою кредитного договору таким вимогам відповідають. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами не є відповідальністю особи за порушення виконання зобов'язань, отже не підпадає під дію ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Великої палати Верховного суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18 , в якій суд вказав, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, оскільки у вказаній справі, Верховним Судом розглядалося питання щодо правомірності та пропорційності відповідальності боржника відповідно до статті 625 ЦК України, а не стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Також, безпідставними є посилання відповідача на висновки Верховного суду викладені у постанові від 07.10.2020 року по справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, оскільки в даній справі суд вирішував питання щодо вимоги про нарахування та сплати пені, а не процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи, що проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов кредитного договору та в межах строку кредитування, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення комісії.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 11 250 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем 23.01.2023 року погашено заборгованість по комісії у розмірі 3311 грн. та станом на 04.11.2024 року заборгованість відповідача по комісії за надання кредиту становить 7939 грн(11250 грн. - 3311 грн.).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією у розмірі 7939 грн.
Висновок суду за результатами розгляду справи.
Враховуючи, що позивачем надані належні та допустимі докази, які свідчать про надання кредиту відповідачу та невиконання останнім обов'язку щодо виконання умов договору про повернення кредитних коштів, та не надання відповідачем належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) гривні 69 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №479495-КС-003 про надання кредиту від 10.01.2024 року заборгованість у сумі 294 390 (двісті дев'яносто чотири тисячі триста дев'яносто) гривень 89 копійок , яка складається з: 74 137 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 212314,49 грн. - сума прострочених платежів по процентам та 7 939,00 гривень - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у сумі 3532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) гривні 69 копійок в рахунок витрат понесених зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Чернігівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО